Опубліковано СН
Для вивчення епізоотичної ситуації щодо сказу серед диких тварин нещодавно підстрелили лисицю на території Кузьмівського лісництва. Біоматеріал доставили в обласну державну лабораторію ветмедицини, де провели дослідження й винесли вердикт - тварина була носієм вірусу сказу, а отже, несла потенційну небезпеку зараження диким і домашнім тваринам через укуси та слину.
На превеликий жаль, останнім часом нерідко можна бачити рудохвостих, які забігають на домашні обійстя, супроводжують череду, перебігають автошляхи. Чисельність лисиці рудої, за даними таксації, на мисливських угіддях району перевищує норму: замість 0,5-1 на 1 тис. угідь маємо 5-6 голів.
До речі, на Рівненщині цьогоріч зареєстрували 6 випадків сказу тварин, у т.ч. у 3 домашніх собак, яких покусали лисиці. Вогнища цієї інфекції зареєстровані в Здолбунівському, Радивилівському, Рокитнівському районах. Тепер і в Сарненському. На території Кузьмівської сільради провели заходи ліквідації, наклали карантинні обмеження, профілактичні щеплення зробили домашнім собакам у населених пунктах. Епізоотичну ситуацію з цієї хвороби контролюють спеціалісти ветеринарної та санітарно-епідеміологічної служб району.
Принагідно нагадаю, що сказ - одна з найнебезпечніших летальних вірусних інфекцій, спільних для людей і тварин. Основним носієм і джерелом збудника хвороби в природі є лисиця, поширена в усіх природно-географічних зонах країни. Це всеїдні тварини, основою харчування яких є мишоподібні гризуни, їхні трупи, дрібні хребетні й безхребетні (птиця, риби, рептилії тощо). Це забезпечує високу щільність популяції рудохвостих, особливо навколо помешкань людини. Самки щорічно дають один весняний приплід, лисенят у ньому буває від 2 до 16 (в серед-ньому 6). Великі виводки спостерігаються в сезони, яким передували роки з високою чисельністю мишовидних гризунів. Молоді тварини можуть покидати зону мешкання родини в піврічному віці, займаючи територію діаметром від 10 до 50 км. Наділена природою такими особливостями, лисиця є вкрай небезпечною в поширенні вірусу сказу та підтримці епізоотичного процесу в природі щодо цього захворювання.
Ігор ЗАПУХЛЯК.