Опубліковано СН
Відомо, що найдорожче, що є в людини – це її власне життя. З маленького віку в сім’ях, шкільних закладах, на сторінках газет, по радіо та телебаченню розповідають і показують, до яких тяжких трагедій призводить невиконання Правил безпеки громадян на залізничному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України 19 лютого 1998 року № 54. У них чітко обумовлені основні заходи безпеки громадян при перебуванні на залізничних коліях.
Однак вражає та засмучує той факт, як люди безвідповідально ставляться до свого власного життя, внаслідок чого приносять біду собі та своїй сім’ї. Тільки за 2007 рік на залізничних коліях станцій у межах області (без урахування на перегонах) сталося 7 нещасних випадків, з них 5 – зі смертельними і 2 – тяжкими наслідками. Утім, хоч би які заходи вживали, аналіз скоєних нещасних випадків свідчить про причини, з яких вони відбуваються: ходіння залізничними коліями, їх перехід у невстановлених місцях, під вагонами рухомого складу, низький рівень вимогливості до себе щодо безумовного переходу залізничними коліями через пішохідні мости та в установлених для цього місцях.
Хочу застерегти, що попередити наїзд машиніст локомотива практично не має можливості. Навіть якщо він і застосовуватиме екстренне гальмування. Бо, як відомо зі шкільного курсу фізики, потяг у середньому має вагу від 3 до 5 тисяч тонн. Враховуючи ж силу інерції та швидкість руху, яка може бути в межах до 80 км/год. для вантажних і до 120 км/год. для пасажирських і приміських поїздів, шлях, який пройде потяг від моменту екстренного гальмування та до його повної зупинки, становить від 400 до 1800 метрів. Це слід пам’ятати. Ще краще – не порушувати взагалі правила безпеки громадян на залізничному транспорті.
Нехай кожен зробить для себе правильний висновок: «На чужій біді треба вчитися, щоб не зробити її своєю…».
Ярослав КОНИК,
начальник Рівненської дирекції залізничних перевезень, заступник начальника Львівської залізниці.