Опубліковано Петро Катеринич
Недарма в народі кажуть: міцний, як дуб, здоровий, як дуб. Адже в давній символіці пращурів він постає символом-оберегом, знаком молодого та дужого козака. Дуб із прадавніх часів шанували українці, а особливо поліщуки. Часто царські дерева виростають до тридцяти метрів заввишки й можуть сягати своїм корінням древньої історії, як один із найстаріших в Україні дубів, що зростає на Рокитнівщині, в урочищі «Юзефин», біля жіночого монастиря. Вважають, що він володіє цілющою силою, тому не нехтують до нього завітати і туристи, і тутешні мешканці.
Хоч росте дуб у сусідньому районі, та хочеться показати, що на Рівненщині є таке могутнє історичне знамення, котре, можливо, знає все не тільки про свою місцевість, а й про Полісся. На Сарненщині такого дива, на жаль, нема. Зате можна зібратися і вирушити в мандрівку. Всього за якихось п’ятдесят кілометрів росте диво, краще за Манхеттен і Париж, за береги Індії та цілющі індонезійські трави, - Юзефинський дуб. Ще коли він був юним і тільки–но розростався, чув, як князь Ігор збирав данину в древлянського народу, як щедро панувала княгиня Ольга та як продиралися через лісові хащі вороги–татари, а трохи пізніше - й козаки-запорожці. Як славнозвісний патріот і правоборець Устим Кармелюк, покурюючи свою люльку, прогулювався біля його дужих кореневищ, як недруги–фашисти окуповували наші землі. Його верхівка чула кривавий відгомін Берестецької битви й відлуння Першої та Другої світових. А зараз, проростаючи побіля асфальтованої траси, патріарх сумирно фотографується з усіма проїжджими та перехожими. Дехто вважає, що він володіє чудодійними властивостями силою, а біля п’ятиметрової загорожі, що ледь охоплює увесь діаметр, розміщена невеличка табличка: «БОЛЕЕ 1350 ЛЕТ!».
13 століть… Як це багато. Такий вік непосильний людині, звіру, птаху чи будь–якій живій істоті. Ніхто не може перенести нас у і далекі епохи. Але, як бачимо, своєрідна машина часу насправді існує. Так і хочеться розпитати її про предковічну історію! Поблизу дуба розташований невеличкий ошатний монастир, що складається з кількох будиночків і церквиці. На передньому плані церкви зображений Ісус Христос під час Світлого Воскресіння, а біля нього - двоє полум'яних янголів. Майстерно виконана робота заворожує та зачаровує. Очевидці кажуть, що в цьому урочищі колись були поселення. Та й сам ліс просякнутий якоюсь лікарською силою.
У древніх літописах є свідчення, що душа померлої людини переходить у дерево, причому душі небіжчиків обирали здебільшого найстаріший дуб одного повіту. Сарненщина, за словами відомих рівненських істориків, належала тоді до Волині, отож це могутнє дерево є надійним старожилом–охоронцем і наших предків, традицій. У народі побутує така легенда: усамітнившись, юнак почув із дерева голос матері, вона шептала йому, що все буде добре. Такі явища - не рідкість. Можливо, Юзефинський дуб і призначений для збереження людських душ, традицій? Уявляєте, скільки він може розповісти нам? Його варто берегти та лікувати, що й роблять місцеві жителі, часто навідуючись до дерева своїх пращурів. Це своєрідна поминальна година, траур за родовим корінням і водночас гордість – у них росте найстаріше дерево України.
Вдихаю повітря… Пахне історією, минулим та водночас майбутнім. У монастирі зараз денна молитва, тож не турбую монахинь та ігуменю.
Зустрічаю перехожого, запитую, як проходить служба, та й взагалі, як життя.
Привітний селянин нічого не замовчує: «Цікавий дуб, еге ж ? Кажуть, йому вже понад 1350. Народився в князівські часи, а помре в часи техніки й комп’ютеризації, а може, й світ і людство переживе. Хто його зна, природа неочікувана. А монахинь сьогодні не побачите, якщо до обіду поїдете. Добрі та чуйні люди. У нас усі такі. Монастир хороший, цікавих ікон багато. А ви родом звідки?». - «Із Сарненщини». Це добре. Наш дуб цілющий. Доторкніться і відчуєте». Доторкнувся, і не раз. І справді відчув дотик до древніх часів, до історії.
Нещодавно проходив відбір чотирьох кращих «Природних чудес Рівненщини». Дуб, звичайно, потрапив до них і претендує на титул «Диво України».
смт. Рокитне – с. Любиковичі.