Опубліковано СН
Природна невід’ємна ознака Полісся - ліси.
Для наших жителів лісові простори – це радість для серця та душі, а ліс - дорожче золота, скарбниця добробуту, сенс життя багатьох родин і цілих поколінь. Він одягає і гріє, годує і вабить, захоплює чарами божественної краси. І назавжди з предковічної мудрості в повсякденні клопоти поліщуків увійшла необхідність турботи про його збереження та раціональне використання. Дбати про зеленого друга – найсвятіший обов’язок тих, у чиїх руках його доля, хто тут господарює, прагне зиску та задоволення життєвих потреб. Довкола лісових проблем споконвіків і нині постійно вступають у суперечку щирі друзі та недруги природи, владні мужі та науковці, а також лісоохоронці та виробничники. Ворожі до діяльності колективів лісогосподарських підприємств настрої часто схиляють до переконань, що вирубують ліси понад міру, що лісівники не турбуються про їх майбутнє, а лише про власний добробут сьогодні. Та кожен житель Сарненщини може особисто переконатись, що державні лісогосподарські підприємства, їх кількасотенні колективи в повсякденні старанно працюють задля того, щоб ліси на наших територіях буйно зеленіли завжди.
Кадровий потенціал, виробничий досвід Клесівського та Сарненського лісових господарств неодноразово визнавали як кращий і високопосадовці, і науковці. Відповідальними за стратегічний природний ресурс краю є їх колективи, а найбільше - фахівці державної лісової охорони, на яких покладається захист лісів від протиправних посягань. А це - керівний та інженерний склад лісгоспів, лісничі, помічники лісничих, майстри лісу, лісники, єгері.
Щороку в державних лісогосподарських підприємствах проходить огляд лісової охорони та спеціалізованого транспорту. Підрозділи шикуються й тримають звіт перед керівництвом та уповноваженими представниками обласного управління. У належному стані має бути формений одяг, польова сумка з комплектом необхідних документів і приладів. Лісова охорона повинна обов’язково цілорічно берегти зелені насадження від пожеж, самовільних рубок, викрадання лісопродукції та браконьєрів. Приміром, зимою охоронці виїжджають у спільні рейди з працівниками міліції згідно з графіком, затвердженим керівниками правоохоронних структур і лісгоспів, організовують чергування поблизу лісництв і на лісових дорогах. Для цього використовують спеціалізований транспорт, який також повинен відповідати вимогам і проходити технічний огляд.
Охорона лісу – справа почесна, але нелегка і дуже небезпечна. Трапляються конфліктні ситуації зі злочинцями, випадки травмувань, поранень і навіть загибелі фахівців. А дуже допомагає дуже цим мужнім людям підтримка населення заліснених територій, сприяння природолюбів-аматорів, громадськості населених пунктів. У цій співпраці - надії й перспективи охоронців зеленого друга.
Віра ШАШУК.