Back to top

Ратний подвиг відлунням іде крізь роки

Автор фото Василь Сосюк.

У райцентрі на меморіалі Солдатської слави відбувся мітинг вшанування учасників бойових дій на територіях інших країн і 22-ї річниці виведення військ колишнього Радянського Союзу з Афганістану

15 лютого видався гарний зимовий день. Потріскує морозець. Сліпить сніг аж до різі в очах багатьом сивочолим чоловікам, які, зазвичай, щороку цього дня вишиковуються на меморіалі Солдатської слави праворуч розколотої навпіл скелі-обеліску в пам’ять про тих ровесників, які не повернулися з Афгану до отчого дому. Напевно, цей сліпучий сніг нагадував той, що виднівся на височенних шпилях сопок, лежав в ущелинах. А мерехтливі сніжинки - кулі, що зі свистом впивалися в тіла, довкілля… Збираються разом учасники бойових дій на територіях інших держав, їх родини, друзі, ровесники, представники влади, громадськість, щоб віддати невмирущу дань глибокої невичерпної любові, поваги, гордості всім, кого завертів вихор не тільки афганського смерчу, а й гарячих точок планети.
Розривають душу мелодії, які ні-ні та й повертають колишніх воїнів до пережитих минулих років, а в багатьох присутніх викликають непрошені сльози. Так тривожно… А що вже казати героям?.. Літературний пролог у виконанні працівників районного Будинку культури звучить набатом:
Афганістан, твоя війна – це сльози
Братів, сестер і ледь живих батьків.
Жахлива спека і страшні морози -
Навіки в пам’яті відважних юнаків.
Пройшли роки, війну ж ту не забути,
Бо кожен воїн, що вернувсь живим,
Згадає тих, кого не повернути,
Бо вірний друг там згинув молодим…
Ведучі Наталія Жук і Вадим Бублій наголошують, що не одним сивим пасмом позначена дата – 15 лютого. День, коли в далекому 1989-ому нарешті закінчилася для народів колишнього Радянського Союзу 10-річна кривавиця трагічної війни в Афганістані, а ще - Ірані, Іраці… У людській пам’яті ці сторінки історії житимуть вічно, бо написані кров’ю сотень, тисяч солдат і сльозами жінок, матерів, сестер, закарбовані прізвищами на обелісках з жерстяними зірочками, зворушливими піснями, що непрохано ввірвалися в нашу долю.
До слова ведучі запросили голову райдержадміністрації Анатолія Остапчука, який відкрив мітинг вшанування учасників бойових дій на території інших держав і 22-ї річниці виведення військ колишнього Радянського Союзу з Республіки Афганістан. Над меморіалом Солдатської слави звучить Державний гімн України. З хвилюванням нагадує, що нині згадуємо всіх учасників бойових дій, хто в різні часи в рядах Збройних сил СРСР брав участь у різноманітних операціях практично в усіх куточках планети. Їх з нетерпінням чекали рідні, тамуючи тривогу. З честю виконавши громадянський обов’язок, не по роках змужнілими повернулися додому. А скільки скалічених доль принесли ці війни! Голова райдержадміністрації висловив щиру й глибоку шану та вдячність усім без винятку воїнам, робітникам, службовцям, які показали приклад людської мужності, відданості й справедливості. Закликав схилити голови перед світлою пам’яттю тих, кого не дочекалися родини, друзі, ровесники.
Зимову тишу пронизує метроном. Відлічується хвилина, падають секунди краплинами-сльозинами…
Ти - вічний біль, Афганістан,
Ти – наш неспокій.
І не злічить глибоких ран
У борні жорстокій,
І не злічити сліз матерів,
Дружин, дітей –
Не всі вернулися сини
із тих ночей…
До присутніх звернувся голова районної ради Микола Драганчук:
- Ми часто чуємо слова «воїни-інтернаціоналісти», «Афганістан», «афганець», «миротворець», але рідко замислюємося, що вони означають для тих, хто пройшов важкі випробування в гарячих точках планети. Майже 10 років тривала війна в Афганістані, в якій загинули тисячі українців, серед них - 11 земляків. Та вони живуть у пам’яті бойових друзів. Продовжують усміхатися з пожовтілих світлин, назавжди залишаться в згорьованих материнських серцях. Кажуть, щоб мати майбутнє, треба пам’ятати й шанувати минуле, хоч би яким гірким воно було. Хоч би як змінювалась політична ситуація, не сумніваємося, що наші воїни чесно та самовіддано виконували свій військовий обов’язок і заслуговують на сумлінне визнання поваги. Ми вдячні вам, що продовжуєте брати активну участь у розбудові держави, патріотичному вихованні молодого покоління. І нині, в мирному житті, не втратили вміння дружити, допомагати, співчувати, любити, чесно виконувати свій громадянський обов’язок. Безмежна вдячність вам і низький уклін.
- Шановні воїни-інтернаціоналісти, земляки. Десять років війни в Афганістані не забудуть ні учасники, ні їх рідні, - наголосив міський голова Сергій Євтушок. - Дякуємо за вашу мужність і відданість військовому обов’язку. Війна закінчилася численними втратами, але ви з честю вистояли, виконавши свій громадянський обов’язок, показали приклад справжніх патріотів. Бажаю вам міцного здоров’я, родинного благополуччя, хай біль війни назавжди залишиться в минулому, а людська повага та вдячність – назавжди.
З теплотою та любов’ю звернувся до своїх бойових побратимів, присутніх голова районної організації Української спілки ветеранів Афганістану, воїн-афганець Геннадій Радько. Згадав, що рідіють, на жаль, ряди відважних ровесників. Після тяжкої хвороби не стало Юрія Фурсовича, нагородженого орденом Червоної зірки. Але життя продовжується, кожен прагне бути і є достойним у мирних буднях, виховує дітей. Від душі зичив усім міцного здоров’я, сімейного затишку, кохання.
Ведучі зачитали Наказ командувача Західного оперативного командування № 3 від 4 лютого ц.р., про присвоєння чергового військового звання капітана запасу колишньому афганцю, начальнику відділу охорони здоров’я РДА Василю Іванюку. Перші міцні обійми та потиски рук Анатолія Остапчука, Миколи Драганчука, Сергія Євтушка. А повернувшись у стрій, – від побратимів…
До підніжжя обеліску загиблим афганцям і воїну-визволителю, учасникам Великої Вітчизняної війни лягли гірлянди з живих квітів. Представники колективів, організацій, установ, вдячні сарненці поклали червоні гвоздики.
Зимову тишу розпанахав залп, як символ міці держави, її безстрашних синів і дочок. А завершився мітинг Гімном України. В літописі історії залишається героїчне минуле як сходинка чергового ратного подвигу, відлуння якого мчить крізь роки.
Раїса БРИЧКОВА.

Новини: 

Схожі матеріали

З року в рік 26 квітня, коли буяє весна, а пташки радують милозвучним щебетом, в Україні відзначають роковини найстрашнішої техногенної катастрофи...
До ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в 1986-му та наступних роках залучали сотні тисяч робітників з України й інших республік тодішнього...
Україна має давні історичні витоки ідеї демократизації. Якщо згадати часи Київської Русі, коли на віче укладалися договори між князем і народом,...
Літнього ранку 22 червня 1941 року полум’я війни, що вже вирувало в Західній Європі, перекинулося і на територію колишнього Радянського Союзу. На...
22 роки - багато це чи мало? Якщо рахувати від тої страшної ночі 26 квітня 1986 року, то дуже багато. Адже за час, що минув, у світі відбулися великі...