Back to top

Від ікринки до малька

Василь Кишенко – знаний рибалка не лише в районі й області. Громадський інспектор з рибоохорони зі стажем понад 20 років має столичну відзнаку.

Нагорода – справжній раритет – почесна грамота за активну участь в охороні рибних запасів у внутрішніх водоймах Української РСР в І-ому кварталі 1982 року. А почалося все з води.
Будинок, в якому зараз живе дружна родина: дружина Світлана, теща Надія Матвіївна, донька Юля і зять Дмитро, двоє онуків – Ангелінка і Дашка - щорічно впродовж 20 років затоплювало водою. Щоб дістатись на роботу чи в магазин, потрібно було пливти на човні. Василь Миколайович надумав удосконалити плавзасіб. Поставив старенький колгоспний двигун. Згодом купив човновий, за яким спеціально їздив у Рафалівку. Навчився ремонтувати. І слава про недорогого майстра швидко розлетілась, знову ж таки, не лише по області.
За період роботи громадським інспектором Василь Кишенко склав сотні протоколів про порушення правил риболовлі. Роботу виконував чесно й добросовісно, за що неодноразово отримував премії. Із собою завжди брав фотоапарат. Юнацьке захоплення і 6-літня професійна діяльність фотографа дозволили одного разу спіймати браконьєра. Кіномеханік з Удрицька на краденому мотоциклі з повним човном риби назвав Василю Миколайовичу не своє прізвище. Саме за допомогою фото зловмисника знайшли. Засудили до півтора року позбавлення волі умовно. А за 300 кілограмів конфіскованої риби, яку передали в ресторан, інспектору виділили 300 гривень преміальних. Так співпало, що у 2000-ому в Немовичах уздовж річки насипали дамбу, і люди, будинки й городи, яких топило не один раз, нарешті спокійно зітхнули. У той час, впродовж двох з половиною років, Василь Кишенко працював головою районної ради Українського товариства мисливців і рибалок. Добрим словом згадує тодішнього голову РДА Олександра Юркевича. Саме з його допомогою в районі відкрили магазин «Мисливець» (викупили невелике старе обшарпане приміщення в РМЗ, зробили документацію, своїми руками облаштували кабінет голови УТМР). Багато допоміг і Микола Клевака: футболіст, мисливець і рибалка – будівельними матеріалами, встановити електроосвітлення. Тож закономірним є те, що нині УТМР очолює саме Микола Харитонович.
А Василь Кишенко, риболов-любитель, упродовж ще двох років працював у Київському рибгоспі при Інституті рибного господарства. Охороняв водойму територією у 15 га. У вільний від роботи час набирався досвіду в цеху з розведення коропа, білого амура, товстолобика. Був присутнім, коли з ікринки на світ з’являвся мальок, якого годували коров’ячим молоком. Це не входило в його обов’язки як охоронця, але за допомогу отримував ікринки, які згодом удома випускав у свій ставок. А запрошення директора радгоспу на роботу, разом з племінником Сергієм, отримав після того, як з купи запчастин зібрав двигун. Після Київського радгоспу охороняли водойми столичного підприємця Музики площею 40 га. Вартували по черзі впродовж доби. Дощ, погода чи негода – човен мав бути на воді. Після 20 років на посаді рибінспектора Василь Кишенко знав, як спілкуватись з небажаними гостями на водоймі, пояснити, чому не можна в цьому місці ловити рибу.
Найбільша рибина, яку пощастило впіймати, важила 9 кг 800 г. Ще більшу, 16 кг, зловили троє чоловіків на спінінг з човна: ліска витримала, а карабін відірвався. Щука потрапила в сітку до єгерів, за неї вони подарували Василю блешню. Хоча рибалки, як уже склався про них стереотип, люблять перебільшувати, та Василь Кишенко, з власного досвіду можу свідчити, - цього не робить. Пригадує, як разом з друзями з автомайстерні «Ангар», п’ятеро в човні, зловили одночасно 4 щуки на спінінги. Один з хлопців вирішив ополоснути руку, на якій виблискував на сонці браслет. Щука переплутала його з блешнєю і схопила зубами.
Хоч і не бракує досвіду Василю Миколайовичу, але має чимало професійних шрамів. Один з них – на мізинці, з якого лікар-хірург вирізав рибальський гачок і залишив собі на згадку.
Рибалка і мисливець – два нероздільні поняття. За своє життя Василь Миколайович застрелив 4 вовки. Прапорці ставили кілометрами. Читав багато літератури на дану тематику, тож переконав хлопців «опрапорити» 6 км на ніч. Зранку ж спостерігали таку картину: серед семи сіроманців ходили такі ж налякані, як і вони, заєць і лисиця. Страх згуртував усіх. «Вовки – санітари лісу. Вони розумні і з’їдають лише слабшого за себе. Але коли їх надто багато, - розповідає Василь Миколайович, - вони небезпечні».
На День рибалки до гостинної родини Кишенків, як завжди, завітали друзі. Хтось хотів порибалити в ставку, хтось просто біля нього відпочити. А потім, за накритим господинями різних поколінь столом, розповідали й слухали рибальські історії.
Марія КУЗЬМИЧ.

Новини: 

Схожі матеріали

З року в рік 26 квітня, коли буяє весна, а пташки радують милозвучним щебетом, в Україні відзначають роковини найстрашнішої техногенної катастрофи...
До ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в 1986-му та наступних роках залучали сотні тисяч робітників з України й інших республік тодішнього...
Україна має давні історичні витоки ідеї демократизації. Якщо згадати часи Київської Русі, коли на віче укладалися договори між князем і народом,...
Літнього ранку 22 червня 1941 року полум’я війни, що вже вирувало в Західній Європі, перекинулося і на територію колишнього Радянського Союзу. На...
У райцентрі на меморіалі Солдатської слави відбувся мітинг вшанування учасників бойових дій на територіях інших країн і 22-ї річниці виведення військ...