За досвідом – у Єгипет

Сьогоднішній репортаж з будівельних майданчиків хочу розпочати з притчі. Одного разу юнак два тижні виходив на гору, щоб дізнатись, що там відбувається та розповісти односельцям. Коли ж нарешті піднявся, то в долині побачив людей, які були чимось зайняті.

Подорожник поступово наблизився до них і запитав юнака, що той робить. У відповідь почув: «Тягну час, поки звільнюсь від роботи». Задумався парубок, і звернувся до жінки, яка була поряд, з тим же запитанням. Вона відповіла, що заробляє гроші, щоб утримувати сім’ю. Знову задумався, почухав потилицю і ще раз запитав те ж саме наступного чоловіка. «Я створюю прекрасну статую», - відповів той.
Так уже повелось у нашому житті, що на зміну одним професіям приходять інші, деякі спеціальності взагалі залишаються в минулому. Скажімо, нині нікому не спаде на думку в одній із кімнат свого будинку поставити дерев’яний ткацький верстат і ткати на ньому домашні рушники, як робила моя мама. Але є професії, котрі з часом не лише не втрачають своєї актуальності, але й набувають все більшого попиту. Це – будівельник. Чи можете уявити собі село чи селище району, місто, котрі б не розвивались, не будувались чи не модернізувались? Але не кожен може виконувати свою роботу якісно, «створювати статуї». Тому завжди є потреба у кваліфікованих кадрах, які не тільки вміли б працювати, а й хотіли б цього. Бо будівництво – справа нелегка. Так само, як знайти кваліфікованого виконроба, майстра, менеджера, архітектора. Чимало моїх знайомих, навіть не маючи відповідної освіти, а просто «набивши руку», стали хорошими майстрами та непогано заробляють, але не тут, а за кордоном. Намагаються потрапити хоч би у ближнє зарубіжжя, де наші будівельники у великій пошані й платять їм там більше у декілька разів. Хоча доводиться перебувати постійно в напрузі: перетягувати важкі будівельні матеріали, працювати за будь-якої погоди (навіть при 30-градусному морозі), дихати пилом, шкідливими речовинами, інколи – працювати цілий день на висоті. Та й нещасні випадки на будівництві – не така вже й рідкість. Тому завжди з великою пошаною, і не лише напередодні свята, ставлюсь до людей будівельної професії. І саме такий колектив, який хоче і вміє працювати, очолює Віктор Тусь.
Незважаючи на труднощі, працівники ПАТ «Сарненська ПМК-81» вірять у те, що хороші часи повернуться. Адже в минулому році їх роботу високо оцінила районна влада і вони отримали пальму першості.
У колективі працює 67 чоловік. Це їхніми стараннями газифіковане с. Пугач, зроблено вуличне освітлення вулиці Рокоссовського і стали свідками, як Павло Хомяк і Олег Делідон завершували роботу на вулиці Перемоги в Сарнах. Зараз проводиться реконструкція освітлення в Цепцевицькій ЗОШ І-ІІІ ступенів, а виконані роботи вже в тутовицькому і селищенському навчальних закладах. Поклали підлогу в НВК І ступеня «Школа-ДНЗ» с. Стрільськ.
ПАТ «Сарненська ПМК-81» пишається хорошими людьми, серед яких уже названий електромонтажник Олег Делідон, кранівник Петро Гомонець, екскаваторник Петро Криницький, майстер Сергій Дударик. А ще, віддана своїй справі, яку добре знає, головний бухгалтер Раїса Параниця, яка працює тут з 1968-го.
На підприємстві «Топаз» ЛТД, що в Клесові, випускають будівельні матеріали (бетон, фундаментні блоки), ремонтують приватні будинки, роблять дороги, в тому числі й лісові, як бачите на фото. Пропонують послуги техніки. Через економічну ситуацію, що склалася, насамперед у країні, тут мусили скоротити чисельність робітників. Та й обсяги робіт не такі, як хотілося б. Але Василь Пєхотін, керівник підприємства, разом зі своїм колективом уже 20 років. Понад усе Василь Федорович хотів би збільшення замовлень, відповідно зросла б кількість робочих місць. А всім працівникам достатньо мобільного колективу, який здатний вирішувати непрості завдання, котрі ставлять перед ними замовники, - міцного здоров’я, усіляких гараздів у родині.
Фірма ТОВ «Західметал», яку створили з метою реалізації металопрокату, перетворилась у потужне підприємство із сильною матеріально-технічною базою. За невеликий період існування на його рахунку понад 100 великих і малих об’єктів не лише в районі, а й області. Перекрили численні дахи будинків, навчальних закладів, а ще будівництво Тинненської, реконструкція Зносицької ЗОШ І-ІІІ ступенів, пологового будинку в Березово Рокитнівського району, завершення будівництва школи в с. Жалин Костопільського та початок – у Косоричах Рокитнівського, капітальний ремонт Коростського дошкільного навчального закладу. У Сарнах здали 95 квартирний житловий будинок, а в Ясногірці реконструювали приміщення дитячого садка під сільську амбулаторію сімейного лікаря. Зробили капітальний ремонт Сарненської музичної школи. Перелік далеко не повний. Роботи здійснюють як за бюджетні кошти, так і в приватному секторі.
Коли на початку тижня заїхали разом із керівником ТОВ «Західметал» Олегом Жошком у Зносицьку ЗОШ І-ІІІ ступенів, там кипіла робота. Крім того, що мінятимуть балки, стіни, нарощуватимуть спортивний зал у висоту на два метри. Бригадир будівельної бригади Григорій Вакулін у будівельному бізнесі вже 15 років. Може розповісти, як будували Тинненський, Чудельський навчальні заклади, п’ятиповерховий будинок у Сарнах. Переконаний Григорій Власович, що багато важить матеріальний стимул, але для цього треба працювати.
У цей же день у Немовичах і Тинному робили дороги, і в Олега Павловича все було під контролем. Жителі сільських і селищних рад, на території яких роботи завершені, надовго запам’ятали ніжне, тендітне дівча, яке керувало декількома одиницями техніки одночасно. Тинне не стало винятком – грейдер, навантажувач, бульдозер, самоскиди для внутрішнього переміщення білощебеневої суміші на будівельному майданчику чи дорозі, де проходять роботи. Інженер виробничого відділу «Західметал» Ірина Мичка відповідальна за якісне виконання робіт, як майстер на дорозі. Крім того, відповідає за техніку безпеки. На підприємстві вона півроку, але встигла завоювати симпатії та авторитет працівників і повагу керівника, який називає її «наше сонечко Іруся». Закінчивши Рівненський Національний університет водного господарства та природокористування з червоним дипломом за спеціальністю будівництво доріг і аеродромів, не уявляла та не оцінювала всю складність робіт, які зараз виконує. Разом з Іриною працює ще один майстер – Павло Сорочинський має такі ж обов’язки, і так само відповідальний, і отримує за роботу похвалу Олега Жошка. Хлопець закінчив спочатку вищу будівельну групу ВПУ-22, згодом той же вуз, що й Ірина. Отримав спеціальність промислове та цивільне будівництво. Взагалі, як розповів Олег Жошко, підприємство зацікавлене в підготовці кваліфікованих кадрів, які вирішують усе. Через те фірма вкладає гроші в їх навчання.
Готуючи матеріал про будівельників, неодноразово переконалась, як майже щодня змінюються вимоги до цієї професії. Чомусь пригадала фільм, який демонструють по телебаченню по декілька разів на рік. Маю на увазі «Іронію долі, або З легкою парою». Коли були популярні стандартні багатоповерхівки і кожен міг потрапити в аналогічну квартиру, як головний герой, навіть в іншому місті. З приходом незалежності з’явилась мода на двоповерхові котеджі за містом, замість стандартних «коробок» почали будувати за індивідуальними замовленнями. А ще, буваючи у великих містах, мабуть, помічали гігантські будівлі з панелей, в основі яких – скло. А взяти хоч би бум на пластикові вікна, євроремонти. З’явились інвестори, які замовляють багатоповерхівки за західним зразком з екологічно чистих матеріалів із застосуванням новітніх технологій. Крім того, потенційні покупці такого житла хочуть мати всі ступені та рівні його захисту – і від води, і від вітру, сонця та гамірних сусідів. Саме враховуючи всі ці вимоги, Олег Жошко разом із головним інженером Ігорем Цицюрою їдуть на різноманітні виставки, і не лише в Київ, а й у Польщу, Єгипет, де переймають кращий досвід будівництва. Напередодні професійного свята Олег Жошко вітає працівників, їхні родини, зичить здоров’я, спокою та миру, любові від близьких і рідних людей.
На відміну від ТОВ «Західметал» скоротили об’єми робіт, у порівнянні з минулим роком, у ДП «Будсервіс» ТОВ «Сарниагробуд». В основному проводять ремонти. Серед об’єктів – будівництво сільського клубу в Довгому, упорядкування приміщення Вирівської сільської ради. У Кричильській ЗОШ І-ІІІ ступенів, розповів Олександр Сидорчук, нещодавно закінчили каналізаційні роботи. А наступного дня після буревію в люхчанському навчальному закладі ремонтували дах. У підприємства велика історія: «Міжколгоспбуд», «Райагробуд», тепер - ДП «Будсервіс» ТОВ «Сарниагробуд». Доречі, в минулому році відсвяткували 50-річчя і 10-літній ювілей нинішнього підприємства. Так історично склалося, що найбільше співпрацюють з освітніми установами. Шкіл збудували немало, найстаршим зараз 40-45, а наймолодша – Люхчанська. А ще – водо- і теплопостачання, інженерні мережі. Якщо в минулому році виконали робіт на 3 млн. 600 тис. грн., то в нинішньому – вже на 600 тисяч. До кінця року, сподівається Олександр Антонович, ця сума збільшиться до 1,5 млн. грн.
Керівник називає як ветеранів, так і молодих будівельників, які самовіддано працюють. Серед них тракторист Іван Рибачок, машиніст-екскаваторник Олександр Антонюк, штукатур Ігор Красуцький, зварники Микола Гольонко й Олег Пітель. Уже не вперше чую хороші відгуки від керівників про вихованців ВПУ-22, таких як Ігор Красуцький. Про майстра Анатолія Абрамчука й Олександр Сидорчук, і Надія Мельник, директор КЗ «Чудельська спеціалізована загальноосвітня школа-інтернат № 1 І-ІІ ст. Рівненської обласної ради», де зараз підприємство виконує ремонтні роботи, кажуть: «Прискіпливий, акуратний, завжди все перевірить декілька разів. Одно слово, молодий, але завзятий». Юнак отримав спеціальність промислове й цивільне будівництво в Рівненському національному університеті водного господарства та природокористування. Переконаний, що люди працюють тут, бо є постійність і стабільність, хоч не завжди висока зарплата, але мають відпустку, яка оплачується, як і лікарняні. Крім того, працівникам зараховується трудовий стаж.
Якщо веду мову про будівельників, то варто декілька слів сказати про забудовників. Надія Мельник не любить слова «інтернат» і намагається зробити все, щоб перетворити заклад для дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, на домівку. Територію площею 5 га прибирають самі вчителі, які справді не байдужі до дитячих доль. Хтось витримав три дні, тиждень чи місяць - таких силою не тримають. 110 дітей, з яких 19 сиріт і п’ятьма опікується сама Надія Миколаївна, зробили її ще більшим оптимістом. А все тому, що зустрічає багато хороших людей, які жодного разу не відмовили в проханні допомогти. Розповіла, як одного разу, уже втративши надію знайти когось, хто б поклав безкоштовно будівельну плитку, як у казці, постукали у двері та запропонували допомогу. Це був керівник Будинку милосердя Рокитнівщини Валерій Кузьмич, який через декілька днів привіз вісім працівників. «Сам Бог допомагає», - переконана Надія Мельник. Хороша співпраця і з Сарненським представництвом корпорації «Братерство без кордонів».
Якщо матимете нагоду потрапити в навчальний заклад, при вході вас зустрінуть, хоча й декоративні, лелеки в гнізді, як символ сім’ї. Усі працівники його вдячні будівельникам ДП «Будсервіс» ТОВ «Сарниагробуд» за якісну роботу й порядність, приєднуються до слів вітання Олександра Сидорчука з професійним святом. Бажають стати майстрами своєї справи та не боятись нічого нового, щоб робота завжди приносила користь. Мені ж залишається лише підсумувати сказане. Здається, будівельна справа – одна з найнадійніших. Той, хто обере цю професію, – не прогадає, бо попит на гарних фахівців буде завжди.
На будівельних майданчиках
побувала Марія КУЗЬМИЧ.