Опубліковано СН
«Як це приємно й радісно, коли вас щодня оточують діти, обличчя яких випромінюють щирість й усмішку», - зауважила при розмові дитячий бібліотекар Стрільської ЗОШ І-ІІІ ст. Віта Гега, за плечима якої 7 років бібліотечної роботи.
Здавалося б, не так і багато, але за такий короткий проміжок часу ця миловида жінка зарекомендувала себе здібним і хорошим фахівцем. Працювати з дітьми – її стихія. Нікого не омине увагою. Добрим словом, щирістю й уважністю вона натхненно прищеплює своїм читачам любов до книг, інших друкованих видань, що передплачує бібліотека. А значить, прищеплює повагу до рідної матінки України, яка цьогоріч відзначає 20-ліття незалежності. І Віта Гега незабаром також святкуватиме свій ювілей.
- Віто, скажи будь ласка, що передувало обранню професії?
- На перший погляд питання просте, а тому відповісти на нього могла б коротко, та пригадала дитячі й юнацькі роки, і зрозуміла, що відповідь простою аж ніяк не буде. Ще за два роки до навчання в школі мама навчила читати. Звичайно, спершу за складами, та вже скоро виразно. Дуже любила казки. Ще тоді ті маленькі брошури з різними героями та пригодами полонили мене. Коли пішла в перший клас, то однокласники на перервах з цікавістю слухали оповідання, які охоче для них читала. Крім того, постійно відвідувала шкільну бібліотеку. Завідуюча завжди була в захопленні, коли, міняючи книги, озвучувала їй прочитане, берегла видання. І так минав рік за роком. Завжди любила читати цікаві книги, зокрема журнали «Перець», «Крокодил», «Їжачок». Дещо пізніше почала захоплюватись пресою. Мама весь час передплачувала «районку», де особливо подобались дитячі сторінки та ребуси. У сьомому класі з’явилась мрія, яку згодом здійснила, обравши спеціальність за якою наразі працюю. До речі, по закінченні школи мала велику бібліотеку, якій могли позаздрити навіть дорослі. Наразі все роблю для того, аби мої юні читачі із захопленням відвідували книгозбірню, де організовуємо дискусії на різні теми, бесіди, художнє читання.
- Скажи, будь ласка, чи не шкодуєш, що обрала цей шлях, адже працювати з дітьми - завдання не з простих?
- Та що ви! Я з радістю йду, мов на крилах лечу, на роботу, аби якнайшвидше зустрітися з дітками, поспілкуватися з юними читачами. Запевняю, у виборі професії не помилилась. Наразі пишу книгу, в якій детально описую свою діяльність, навчання, односельці зможуть прочитати там про своїх друзів-читачів. А щодо труднощів і негараздів, що існують у бібліотечній справі, - їх не лякаюсь, бо додають снаги працювати старанніше, йти вперед. Ось скажу вам мудрі народні слова: «Як та бджілка, що збирає мед з квіток, так і людина через читання й переповідання здобуває лікування для душі своєї». Здається, ніби вже все перечитала, але це далеко не так. Отож і понині захоплююсь різною літературою, зокрема періодичними виданнями, серед яких найбільше люблю саме рідну районну газету. Постійно знаходжу для себе там щось цікаве, збираю інформації. Зрештою, озираючись на пройдений трудовий шлях, з упевненістю скажу: «Щаслива, що обрала цю спеціальність».
- Віто, що є головним у роботі шкільного бібліотекаря?
- Народна мудрість говорить: «Вік живи, вік учись». Наскільки б досконало ти знав свою роботу, підвищувати фаховий рівень повинен повсякчас. Для цього нині організовують різноманітні тематичні заходи, курси, які доречно не пропускати, а навпаки - активно брати в них участь, адже там дійсно можна почерпнути не лише корисну інформацію, а й для загального розвитку чимало цікавого.
- Скажи, будь ласка, якої літератури, зараз найбільше не вистачає?
- Що багаті на хорошу літературу хвалитись не буду, адже вкрай бракує художньої, сучасних українських творів, а причина лише одна – брак коштів. Та попри це, на жаль, є діти, які часто-густо, беручи книги, зокрема шкільні підручники, завчасно їх не повертають, а то й узагалі цілий рік тримають у себе, що гальмує навчальний процес. Особливо це відчувають учні при виконанні домашніх завдань. Також бракує періодичної преси, зокрема дитячих журналів і газет.
Василь ЗІНЕВИЧ