Опубліковано СН
Початок минулого століття. Після проголошення IV універсалу назріло питання захисту Української Народної республіки. В цьому головну роль відіграли українські Січові стрільці, формування яких було створено в роки Першої світової війни на Галичині, яка тоді входила до складу Австро-Угорської імперії.
18-19 жовтня 1918 року в Народному домі у Львові відбулося зібрання українських послів до парламенту та крайових сеймів Галичини й Буковини, греко-католицького єпископату й представників українських політичних партій, на якому утворили Українську Національну Раду (УНРада) на чолі з Євгеном Петрушевичем. 19 жовтня вона прийняла Маніфест, за положеннями якого створено Західноукраїнську Народну Республіку (ЗУНР). Але Польща чинила цьому опір, посилаючись на «державотворчу нездатність» західних українців і «стратегічну Польщу, яка охороняла б Європу від більшовиків». Заручившись підтримкою США й Антанти, новостворений Польський національний комітет на початку листопада розпочав збройний виступ зі встановленням польської влади. Незважаючи на опір українських Січових стрільців польським військам, ЗУНР невдовзі знищили. Але боротьба тривала. Січові стрільці, перейшовши річку Збруч, з’єдналися з військовими формуваннями під проводом Симона Петлюри, які воювали з більшовицькими військами. У боях, що пройшли і по нашій території, загинули 245 січових стрільців, які захоронені на кладовищі по вул. Ковельській у Сарнах. Саме тут 1 листопада відбулась панахида по убієнних, яку відправили священики отці Микола, Андрій і Юрій.
»
Раїса ТИШКЕВИЧ.