Back to top

Єдиний тенор столичного вузу народився в Сарнах

Мабуть, у вашому житті бували моменти, шановні читачі, коли щойно познайомившись з людиною, здавалось, що знаєте її все життя? Саме до таких і належить Назар.

Багато хто запам’ятав хлопця після його виступів у «Ліцейському кварталі». Бо його голос, почувши один раз, неможливо забути. Звісно, коли юнак став перед вибором професії, у мріях бачив себе на сцені. Але дослухався до порад мами, яка сказала: «Легко досягнути мети, коли вже співаєш, а от вивчитись і стати кимсь - це зовсім інше». Хлопця, який ще в дитячому садочку міг заграти на будь–якому музичному інструменті, навіть, якщо брав до рук вперше (чим дуже дивував свою маму Світлану Андріївну), згодом відвідував Сарненську дитячу музичну школу і грав в оркестрі духових інструментів, і, звісно, міг виконувати класичні твори, одразу помітили у вузі. Зараз Назар в університетському хорі не просто співає, а його і ще 5 учасників відібрали для особливої місії – у їх виконанні звучатиме оригінальна музична класика. І власником єдиного тенора є Назар ЯКОВЕЦЬ.
Проте, це не єдиний талант юного обдарування. Якщо змалку міг отримати відповідь на будь–яке своє запитання від мами, то батько, Владислав Дмитрович, був прикладом людини, яка веде здоровий спосіб життя. Та й хто з хлопців не мріяв про професійний футбол, а в Назара, заздрили хлопчаки, тато тренує міську футбольну команду «Олімп». Тож Владислав Яковець, коли випадала нагода, дозволяв сину виходити на поле. Нещодавно навідавшись додому на вихідні, хлопець привіз нагороду із столиці – диплом за участь у футбольних змаганнях між вищими навчальними закладами Києва. Із задоволенням навчається на факультеті біотехнології і вже багато чого може розповісти про генетично модифіковані організми та продукти. Із вдячністю згадує вчителів і гімназії, і економіко-правового ліцею «Лідер». А ще в житті Назара є дівчинка, яка любить його понад усе на світі і кожного разу з нетерпінням чекає приїзду. А він так само ставиться до неї. Це – сестричка Анастасія. Незважаючи на 13-літню різницю у віці, вони не можуть один без одного. Дівчинці з таким іменем (у російських казках Настенька) ніби визначено бути найрозумнішою, найкрасивішою й найніжнішою. Мрійлива, з добре розвиненою уявою донька і з відкритим серцем та усміхненим поглядом син – найбільші надбання родини Світлани та Владислава Яковців. Тепер у сім’ї, де вже склалися певні традиції, з’явилася ще одна – відзначення 17 листопада Міжнародного дня студентів.
Не всім відомо, що цей день встановили ще в 1946-ому на Всесвітньому конгресі студентів, що відбувся в Празі в пам’ять чеських патріотів. Його історія доволі сумна. У 1939-ому в Чехословаччині, окупованій фашистами, празькі студенти та викладачі вийшли на демонстрацію з нагоди річниці утворення держави. Її розігнали, при цьому розстріляли студента медичного факультету Яна Оплєтала. Його похорон переріс в акцію протесту. Багатьох демонстрантів арештували, а рано-вранці 17 листопада гестапівці та есесівці оточили студентські гуртожитки. Понад тисячу молодих людей відправили в концтабір Заксенхаузен, а 9 активістів стратили у стінах в’язниці в празькому районі Рузіне. За наказом Гітлера всі чеські вищі навчальні заклади закрили до закінчення війни. Це історія, яку маємо пам’ятати. В Україні 17 листопада почали святкувати у 1999-ому. Для одних – це новий день, для інших – привід зустрітися й повеселитися з друзями, ще для когось – єднання з родиною. Зазвичай українські студенти відзначають його двічі (25 січня - у Тетянин день, святої покровительки всіх студентів).
Але хочу повернутись до героя своєї історії - Назара Яковця. Студентське життя в Національному університеті біоресурсів і природокористування України дуже різноманітне, розповідає першокурсник. Вищий навчальний заклад столиці надає широкі можливості для самореалізації кожної особистості. Студентам тут створили умови для самостійного вдосконалення знань у вільний від навчання час, розвитку їх захоплень. Крім того, усі бажаючі можуть зайнятися громадською діяльністю, спробувати себе у студентському самоврядуванні, гуртках, секціях, клубах і центрах за інтересами.
Органи студентського самоврядування - ядро закладу. Адже ця організація університету, де навчається випускник Сарненської ЗОШ ІІ ступеня – економіко-правового ліцею «Лідер» - так уже співпало - є школою лідерства, однією з форм самовиховання молоді, підготовки майбутніх керівників-організаторів. Більше того, вона тісно співпрацює з широким спектром молодіжних громадських організацій.
Сьогодні, у Міжнародний день студентів, хочу побажати Назару Яковцю, його друзям-першокурсникам веселого, романтичного, радісного, першого в їхньому житті студентського свята. А батькам - приємних хвилин спілкування з дітьми й шани від них.
Марія КУЗЬМИЧ.

Схожі матеріали

Держава потребує освічених, кваліфікованих працівників, свідомо мислячих громадян. Покоління нової генерації виховує Сарненський економіко-правовий...
З року в рік 26 квітня, коли буяє весна, а пташки радують милозвучним щебетом, в Україні відзначають роковини найстрашнішої техногенної катастрофи...
Олена Шевня, головний спеціаліст відділу грошових виплат і компенсацій управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації, стала...
У міжрайонній державній податковій інспекції Ярослав Мірковець працює сім років. Після закінчення Національного аграрного інституту в м. Київ...
Світлану Климець у Костянтинівці знають і дорослі, і малі. Вона - випускниця Рокитнівського медичного училища - завідує сільським фельдшерсько-...