Опубліковано СН
В одному з нічних клубів Тернополя на вечірці, на очах здивованої публіки, дівчина займалась оральним сексом з юнаком.
Це настільки шокувало гостей, що активне обговорення події вихлюпнулось в Інтернет. Дописувачі одного з форумів міста навіть виставили на сайті фотографії того, що відбулося.
Мені важко передбачити реакцію кожного, хто читає ці рядки. Але однозначно, позитивних відгуків буде мало. А хтось зауважить: навіщо писати про когось, коли в деяких Будинках культури Сарненщини відбувається таке, що славному місту Тернопіль і не снилось. Дехто з молодих людей заперечить: на те й молоді, щоб розважатися і брати від життя все, що можна. Але ж розваги бувають різні. Страшно, коли з афганської війни замість сина батьки отримували цинкову труну, але страшніше, коли після «розваг» на молодіжній дискотеці під культурно-розважальним закладом знаходять понівечене юнацьке тіло. Пішов син з дому, і не повернувся... Немає таких ліків, які б загоїли рани в батьківському й материнському серцях. Ні в якому випадку не беру на себе роль головного судді. Просто думки вголос.
Якщо подивитись результати соціологічних досліджень, проведених фондом «Демократичні ініціативи», то вони свідчать про те, що книги, газети, журнали читає лише 5 частина молоді. Натомість, популярність Інтернету всього за 6 років виросла з 2 до майже 30 відсотків. Якщо років 10 тому молоді люди активно читали художню літературу, запрошували друзів у гості, писали листи рідним чи знайомим в інші регіони й отримували від цього насолоду, то зараз їм просто не цікаво у справжньому житті. Бо вони не знають, як себе в ньому поводити: спілкуватися, вирішувати конфлікти, любити чи гніватися. Інтернет дає можливості не лише відправляти повідомлення електронною поштою чи спілкуватися в соціальних мережах, чатах, на форумах, блогах, знайомитись на сайтах, а й об’єднуватись за інтересами, створювати групи. З іншого боку, зменшення фізичної активності призводить до погіршення здоров’я. А деякі роботодавці помічають, що молодь стала гірше писати. Бо коли, скажімо, читаємо газету, відбувається повільне розгортання логіки, а в Інтернеті чи телебаченні можемо схопити новину чи інформацію, але не обдумати її. Тож, як дотримуємось порад лікарів щодо застосування того чи іншого медичного препарату, можливо варто дослухатись до фахівців і користуватись Інтернетом не більше 2 годин на добу, якщо, звісно, ваша робота не пов’язана з технологіями. Так, час іде, все змінюється. І якби не говорили про економічну кризу, люди стали жити заможніше. З’явилося більше можливостей займатись тими видами дозвілля, які вимагають певних грошей. У вже названому соціологічному дослідженні йдеться, що молодь стала менше відвідувати бари, дискотеки, не кажучи вже про зниження інтересу до занять спортом. Тут можна посперечатись, але звідки така пасивність? Можливо, розчарування у своїх зусиллях? Адже саме молодь ходила вулицями Києва під час помаранчевої революції, а потім виявилось, що її просто використали. Дуже довго говорили про те, що йдемо в Європу. Але цей рух кожен уявляв також по-різному. У Європі переважає, насамперед, повага до громадян, дотримання законів і створення умов, коли людина – в центрі суспільства. Чомусь не звертаємо уваги, переглядаючи американські молодіжні серіали, на те, що їхня молодь не палить, не напивається перед тим, як відкрити двері розважального закладу і, коли вже зайшла мова про двері, то не відкривають їх ногами лише з тої причини, що в них є «дах» (іншими словами «криша»).
Не хочу образити молодих людей, талановитих, які грають на музичних інструментах, як у Стрільську чи Степані, показують найвищі спортивні результати, як у Любиковичах і перемагають на Міжнародних олімпіадах, як Денис Бутило, учень Сарненської гімназії. Молодь, яка виконує пісні своїх кумирів, - Святослава Вакарчука, Ані Лорак чи Аліни Гроссу. Як би це банально не звучало, але майбутнє будують саме молоді. І яким воно буде, залежить від них.
Повертаючись до початку статті про розпусту на тернопільській вечірці, хочу сказати, що працівників обласної міліції інформація про молодих людей, які займались оральним сексом на очах у інших відвідувачів, здивувала. На їх переконання, таке дійство не лише «перегин палки», а й серйозне правопорушення, яке може закінчитись кримінальною відповідальністю. І розслідування розпочалось одразу після виходу статті. Адже публікація прирівнюється до офіційного звернення до правоохоронних органів чи посадовців. А що за це буде, дізнайтесь зі статті 296 Кримінального Кодексу України.
Хто був на районному фестивалі творчої молоді «Мистецтво молодих», не міг не звернути уваги на виступ учня ДПТНЗ «Сарненський професійний аграрний ліцей» Сергія Ничипоренка, який виконував пісню «Потім», та на її слова:
Все, остання цигарка, останній ковток.
Кидаю пити-курити, я більше не можу,
Бо ж я – не такий. Не буду так далі жити.
Піду до церкви і буду Богу служити.
Завтра я змінюсь обов’язково.
Та сьогодні – якось буду жити.
І де взялась та машина з-за рогу квартала?
Дві секунди і все... життя вже не стало.
Гул сирени, дивні вогні, люди навколо, в них обличчя сумні.
За півкроку до цілі, за півкроку до мети...
Мамо, чому ти так сильно ридаєш?
Я ж тут стою, біля тебе поруч,
Кричу, та ти мене не помічаєш.
Я ж так хотів змінити своє життя,
Та не зміг, відкладав усе на потім,
Думав ніколи не пізно, та не встиг...
Тож можливо варто зупинитись і подумати: «Для чого це мені?» і «Чи варто?» Звісно, як також співається в одній з пісень, «можна жити пустоцвітом». Вибір є. Лише потім, щоб не було пізно.
Марія КУЗЬМИЧ.