Опубліковано СН
Автор фото Василь Сосюк.
Як відомо, суддями стають найкращі юристи, здатні професійно та відповідально вершити правосуддя й глибоко усвідомлюють, що за кожним прийнятим рішенням - долі конкретних людей.
Повірте, нелегко виконувати суддівський обов’язок, гідно та достойно нести це високе звання. Та багаторічний досвід - запорука якісного й неупередженого здійснення правосуддя на засадах верховенства права.
- Не можу сказати, що юриспруденція моє покликання, - розповідає Наталія Власик, голова Сарненського районного суду. – Але саме цьому фаху присвятила життя. Найвірогідніше, до того, чим займаюсь нині, підштовхнуло, насамперед, спілкування, а згодом і дружба з Ольгою Малько, яка деякий час працювала головою суду в Сарнах.
Перші кроки на правовому полі Наталія Власик здійснила в районному суді на посаді секретаря судових засідань, відразу після закінчення Сарненської СШ № 4. Тоді там ще трудилась і сестра Галина Маліванчук, нині знаний у районі адвокат. Робота спорилась і подобалась, особливих труднощів не виникало. А як і були, то на допомогу приходила сестра. Оскільки працевлаштувалась за договором, то по закінченні терміну його дії спробувала себе в інших галузях. Тож далі трудовий шлях проліг на машинообчислювальну станцію. Потім - знову районний суд, щоправда, вже судовим виконавцем, а далі - старшим судовим виконавцем. Через декілька років Наталію Миколаївну запросили попрацювати юрисконсультом у Сарненський держлісгосп, і вона погодилась. Цікаво було випробувати себе й у цьому напрямку. З обов’язками справлялась сумлінно, та бентежило її те, що такий цінний природний дар – дерева - у великій кількості вирізали та вивозили з району. Отже згодом поповнила колектив Сарненського центру зайнятості.
- Основна риса характеру – будь-що досягати мети, - ділиться Наталія Миколаївна. – Ще з шкільних років рідні, колеги та знайомі радили здобути вищу юридичну освіту. Та все не поспішала. Разом з тим, варто було колезі висловити сумнів щодо мого вступу до вишу, націлилась на Харківський юридичний інститут, це для мене стало метою № 1, якої й досягла.
І хоч не вдалось за першим разом вступити на навчання в обраний вуз, Наталія Власик все ж свого досягла. Вступивши-таки в 1987 році в Харківський юридичний інститут, у 1992-ому закінчувала вже академію, бо за час навчання його перекваліфікували.
Після отримання диплому повернулась у колектив райсуду. Тільки вже не судовим виконавцем, а суддею. І впродовж дев’ятнадцяти років Наталія Власик справедливо, компетентно та неупереджено розглядає справи. За цей період підвищила свій авторитет серед колег, також намагалась підтримувати повагу земляків до судової влади, щоб мати довіру людей. Адже добре розуміє, що, в деякій мірі, від суддів залежить добробут громадян, забезпечення їм мирного й стабільного життя, захист від негараздів і труднощів сьогодення.
Недарма, як досвідченого професіонала, її у 2008 році призначили на ще серйознішу та відповідальнішу посаду голови Сарненського районого суду. На ній Наталія Власик уже чотири роки. Відверто зізналася, що це нелегко. Та й узагалі 90 відсотків часу займає саме робота, якій, разом із колегами, віддаються сповна. Інакше не можна. Нині в суді працюють семеро суддів, увесь колектив налічує 36 працівників. Майже всі мають вищу юридичну освіту або здобувають її. Щоправда, немає розділення справ за спеціалізацією, кожен суддя розглядає справи різних категорій: і цивільні, і адміністративні, і кримінальні. Але щоденно працівники судової гілки Сарненщини, під керівництвом Наталії Власик, прагнуть перетворити Україну в дійсно правову державу, в якій має бути гарантоване ефективне судочинство. Здійснюючи незалежне правосуддя, забезпечують вільний доступ кожного громадянина до суду. За чималі заслуги перед земляками та високий професіоналізм Наталію Власик визнали жінкою року в номінації «Жінки - працівники органів прокуратури, суду, податкової інспекції, СБУ, МВС».
Чимало справ вивчила Наталія Власик за цей період. А за кожною з них - людська доля. На жаль, частіше нещаслива. У розмові висловила побажання сарненцям вирішувати спори по-добросусідськи, не порушуючи й поважаючи Закони України, які для всіх однакові. Аби люди не чинили злочинів і щоб взагалі не було кримінальних справ. Нам потрібно жити за Законом Божим, тоді справді роботи в суддів стане менше. Чи не так?
У вільний час, якого так не вистачає жінці, надає перевагу книгам, спілкуванню з друзями. З рідних у неї нині є тільки родина сестри Галини Миколаївни, яка й для неї стала сім’єю. Наостанок щиро бажаємо Наталії Власик перш за все міцного здоров’я, щоб її не залишали витримка й сила духу, не вичерпувалися джерела наснаги й оптимізму. Так тримати!
Вікторія КОЛЯДИЧ.