Опубліковано СН
Автор фото Василь Сосюк.
Мільйони людей забрала Велика Вітчизняна війна. Це важко усвідомити. Смерть однієї людини – трагедія. А коли мільйони?!
Загиблим не болить. У живих продовжують кровоточити рани, у ветеранів, які втратили своїх друзів-однополчан, рідних і близьких. Душі, простріляні похоронками, у рано посивілих дітей війни, що не побачили своїх батьків і пережили пекло окупації. Про війну знаю з розповідей батька (хай земля йому буде пухом), із книг, документальних і художніх фільмів. Усе менше залишається тих, хто пам’ятає злочини фашистів зі свого трагічного досвіду.
Схилила Сарненщина голови в пошані перед ратним і трудовим подвигом цих людей на урочистому мітингу з нагоди Перемоги у Великій Вітчизняній війні, який відбувся 9 травня на меморіалі Солдатської слави. Відкрив його голова районної державної адміністрації Анатолій Остапчук. Анатолій Миколайович говорив про тяжкий шлях до омріяного свята партизанів і розвідників, героїв підпілля, невдачі і втрати, горе та страждання, мужність і стійкість, любов до Вітчизни наших людей. Нагадав про визначні операції партизанського з’єднання Сидора Ковпака та «Сарненський хрест», діяльність підпільно-диверсійної розвідувальної групи під керівництвом колишнього начальника станції Мураді Фідарова. Беззаперечно, маємо своїх героїв, які ціною власного життя наближали Велику Перемогу. Голова райдержадміністрації запевнив очевидців страшного побоїща, тих, хто живе серед нас сьогодні, - фронтовиків, трудівників тилу, дітей війни, що турбота про їхній добробут завжди буде на першому місці в представників влади. Про це свідчать і соціальні ініціативи Президента України Віктора Януковича. Анатолій Миколайович попросив вшанувати хвилиною мовчання тих, хто поліг у боях, віддав своє життя задля щастя інших.
Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945 років. Можна по-різному ставитися до Великої Вітчизняної, по-всякому її називати, але неможливо забути вкарбовані імена на обелісках, залишені нею. Архієпископ Сарненсько-Поліської єпархії, владика Анатолій процитував Шопенгауера, який сказав, що кожна людина керується авторитетом або прикладом. Ветерани є для нас таким взірцем, коли, споглядаючи на них, розуміємо, що вони жертовно віддавали себе на подвиг і служіння Вітчизні. Не було батька чи матері, які б не зверталися з молитвою до Бога за свого сина. Але й не було такого сина, що не просив би в молитві до Бога дозволу побачити своїх батьків, чоловік – дружину, юнак – кохану дівчину. Владика наголосив, що в тяжкий час церква не стояла осторонь, молилася за тисячі тисяч убієнних. Ветеранам, їх рідним і всім присутнім зичив милості Божої та любові.
Незабутню весну 1945-го і тих, хто виборов мирне життя, згадав голова районної ради Микола Драганчук. По праву назвав Сарненщину колискою партизанського руху, а ветеранів – символом мужності, відваги та справжньої відданості державі. Понад 13 тисяч мирних жителів міста й сіл району вороги розстріляли за період окупації. Відправили на примусові роботи до Німеччини півтори тисячі юнаків і дівчат. Важко знайти слова, якими можна було б висловити вдячність за безсмертний подвиг переможців, так само як блага і багатства, якими виміряти перемогу. Міський голова Сергій Євтушок торкнувся сторінок історії визволення міста і двох стрілецьких дивізій, які брали в ньому участь. Подякував усім, хто пережив роки окупації та пекло концтаборів, тяжкою працею наближав День Перемоги, за мужність і стійкість, незламність духу. І тепер є на чому кріпити святе братерство, переконаний голова районної ради Організації ветеранів України Рінат Валєєв. Адже переможний прапор - один на всіх. І за неї, вільну незалежну Україну, боролись і помирали сарненці.
Єдині були у своєму слові настоятелі римо–католицького костелу міста отець Владислав, українських православних церков Київського патріархату отець Андрій та автокефальної – отець Юрій. За приклад, єдність, мир, нове життя, за те, що сьогодні немає розбрату, а поля, ліси, лани не згинули, дякували ветеранам. Героям нашого часу отець Юрій приурочив поетичні рядки: «Немає в світі більше честі, ніж хрест з своїм народом нести, й на нім зазнати розп’яття задля майбутнього життя. Нема святішого нічого від того подвигу святого, коли син матір захищає й в бою нерівнім помирає…».
Схвильованим був виступ представника молодого покоління, студента Сарненського педагогічного коледжу Святослава Онищука. Юнака, який любить історію і вважає її царицею наук, вражають факти, пов’язані з війною, які навів. За те, що у вечірнє небо злітають не начинені смертоносними вибухами ракети, а феєрверки святкових салютів, низько вклонився ветеранам. А ще в кожного його ровесника є мрія, яка обов’язково збудеться, бо мирне дитинство та студентська юність не обірвуться раптовою демобілізацією на війну. Святослав закликав згадати серцем усіх поіменно, бо це потрібно живим.
Емоції присутніх підсилювали слова ведучих Вадима Бублія й Тетяни Наливайко, виступи духового оркестру Коростської ЗОШ І-ІІІ ступенів під керівництвом Святослава Харечка, хореографічна композиція у виконанні Катерини Тропак, Петра Одарчука й учасників хореографічного колективу «Вояж», тріо районного Будинку культури, учениці Сарненського НВК «Школа–колегіум» імені Т.Г. Шевченка Оксани Куць. Із хвилюванням і вдячністю присутні вручили квіти сивочолим ветеранам, поклали й до місця вічного спочинку загиблих воїнів, на їх честь пролунали святкові залпи.
Час, замри і озирнися в минуле. На тих, кого зараз немає, хто з каменя дивиться на нас із висоти своїх пам'ятників. Зупинись! Ніколи не проходь байдуже повз гранітну стіну, на якій визолоченими буквами вписані імена полеглих на полі бою, закатованих у фашистських концтаборах, спалених, повішених, знищених, але не скорених. Постій мовчки — згадай… Пам’ять не має ні початку, ні кінця. Тіла солдат давно стали землею, і завдяки одному серцю, яке перестало битися тоді, сьогодні б’ються тисячі!
На меморіалі Вічної Слави завжди панує скорботно урочиста тиша. Полум’я незгасного вогнища та вічна пам’ять про синів і дочок, які не повернулися з поля бою, які пожертвували своїм життям заради нашого на землі.
Марія КУЗЬМИЧ.