Опубліковано СН
Автор фото Василь Сосюк.
Завтра в нашої колеги – ветерана журналістської ниви, члена й колишнього секретаря первинної Національної спілки журналістів України, «Жінки року-2002» в номінації «Працівники засобів масової інформації» в рамках І обласного конкурсу, портрет якої був занесений на міську Дошку пошани, Катерини Іванівни ГОМОНЕЦЬ - 65-річний ювілей.
По праву, вона достойна найкращих, найвеличніших слів, бо ці роки прожила гідно, з відкритою душею й чуйним жіночим серцем. Тож, дорога Катерино Іванівно, колектив редакції «Сарненських новин» сердечно вітає Вас зі світлим і славним ювілеєм. Нехай життя Ваше буде завжди яскравим і радісним, як цей святковий день, а щиросердечні привітання від рідних, друзів, колег додадуть життєвої наснаги в скарбничку Вашої прекрасної та безвідмовної душі. Наша шана нехай буде подякою Вам за плідну працю, за Вашу мудрість, чуйність, уміння творити й дарувати добро. Бажає Вам міцного здоров’я, жіночого щастя, успіхів, добробуту, миру. Нехай завжди Вам усміхається удача, щасливою буде родина, а Господь дарує Вам милість на многії літа!
Працевлаштувавшись у редакцію райгазети «Сарненські новини» в далекому 1992 році, мене зустрів дружний колектив. Серед них, зокрема, заступник головного реактора Катерина Гомонець – елегантна, сучасна жінка. Й досі пам’ятаю її стриманість, уважність і безмежну любов до «районки»: в газетні дні не піде додому, поки на власні очі не перегляне сторінки зверстаного часопису… Знайомі та колеги вважають Катерину Іванівну прикладом і взірцем справжньої жінки, колеги, дружини, мами та бабусі. Завжди готова прийти на допомогу або ж підтримати в тяжку хвилину. Та, насамперед, вона професіонал, адже написані нею статті, перш за все, грамотні, доступні та цікаві читачеві. Катерині Гомонець, як і іншим журналістам, спочатку довелось, як то кажуть, працювати на своє ім'я. Отже, професійну кар'єру починала в якості позаштатного кореспондента, працюючи старшою піонервожатою Федорівської школи, а потім, у 1967-ому, за запрошенням прийшла в районну газету «Будівник комунізму» на посаду літпрацівника. Вже тоді обожнювала писати про будні земляків, таланти й здобутки підростаючої юні й ін. Як відомо, журналістика - це довічне відрядження, тяжка праця, але Катерина Іванівна, як трудоголик, готова була в будь-яку хвилину проміняти свій спокій, сон і відпочинок на спілкування з людьми й активний спосіб життя. Згодом навчання у Львівському університеті на факультеті журналістики. На той час у родині Гомонців уже підростала маленька Оленка. Отож інколи доводилось їздити на сесії або ж екзамени з немовлям. Але настільки мала чітку мету, що, попри всі труднощі й випробування, таки здобула омріяну спеціальність.
Це, звичайно ж, помітили в журналістській родині й упевнено довірили їй посаду відповідального секретаря, а це надто відповідальна справа, що стала наступною сходинкою в кар’єрі Катерини Гомонець. Багато років віддала вона цій роботі: підготовка матеріалів до друку, макетів до верстки, водночас контролювала колег, аби вчасно здавали статті… Неодноразово, за відсутності головного редактора, виконувала його обов’язки… Навіть доводилось відповідати за чужі помилки. Ось такий хліб журналіста. Робота, спілкування з людьми різних вікових категорій, смаків й уподобань - усе це її єство. Отож колектив, не замислюючись, довірив їй ще одну не менш відповідальнішу посаду – заступника головного редактора. Тож уже одночасно обіймала дві. Пройшовши доти нелегкий шлях, набувши досвіду й професіоналізму, чітко відповідала їй. Працювала безвідмовно й віддано, спонукаючи й колег бути патріотами рідного видання. З-під пера Катерини Гомонець виходили рядки, наповнені глибоким змістом… Залишала їх на сторінках газети, висловлюючи думки про сенс буття. І не дивно, адже народилася справжнім журналістом, відтак впевнено торувала дорогою газетяра, не полишаючи посади заступника головного редактора очолила відділ діяльності рад. І знову ж своєчасно написані матеріали, статті з пропозиціями, роздумами, що спонукають до дії, ініціативи. Напевно, читачі й досі пам’ятають сторінки з матеріалами про роботу районної, міської, сільських і селищних рад. Одно слово, завжди тримала перо на вістрі сьогодення.
Катерина Гомонець зробила неабия¬кий внесок у долю районного часопису. А він відчутний – майже 40 років трудової діяль¬ності. Нині шановна колега на заслуженому відпочинку, тепер щоднини в колі родини. Шкода, що свого часу залишила наш колектив, з яким провела багато років. Бо ж, читаючи нариси, статті, репортажі, інформа¬ції Катерини Гомонець, передплатники впізнавали, що їх написала людина, котра має власну думку, якій є про що розповісти, а це значить, що її ім’я вже працює на неї. Приємно, що ювілей зустрічає в розквіті творчих сил, збагачена життєвим досвідом, а сумлінною багаторічною працею, доброзичливими стосунками з колегами заслужила глибоку повагу. Тож дружно бажаємо Вам, Катерино Іванівно, міцного здоро¬в'я та Божої благодаті.
Вікторія КОЛЯДИЧ