Опубліковано СН
Автор фото Василь Сосюк.
14 років тому, після закінчення Межиріцького духовного училища, що в Острозькому районі, Володимир Мамчиць приїхав на Сарненщину.
За цей час настоятель Свято-Пантелеймонівського храму в Довгому став духовним наставником не лише дорослого населення, яке звідусіль тягнеться до церкви, а й юного. Я неспроста сказала звідусіль. Отець Володимир народився в селі Великий Жолудськ сусіднього Володимирецького району. І щороку, в день престольного свята, сходяться й з’їжджаються сюди не лише православні сіл району, а й люди з усіх куточків України. Цьогоріч священиків Української православної церкви, які служили урочисту божественну літургію, було понад 20. Серед них архімандрит Антоній, намісник Свято-Покровського чоловічого монастиря села Великі Цепцевичі, благочинний Сарненщини Олександр Кокора, який нині на парафії у храмі села Велике Вербче.
Отримав від Бога дар зцілювати
Парафіяни частенько приходять у храм, аби поставити свічку та помолитися святому Пантелеймону. Вони просять у великомученика й цілителя заступництва, здоров’я та Божої милості для себе й рідних. Усі бажаючі можуть посповідатися та причаститися. До слова, до причастя в неділю батьки приносять і приводять, буває, до 30 маленьких дітей. Церква радує красою всіх парафіян, які вірять, що святий великомученик кожному допоможе. Треба лише щиро молитися.
Ім’я Пантелеймон означає всемилостивий. Батько цілителя, розповідають православні, був поганином і дуже багатим чоловіком, виховував його на свій лад. Мати - християнка, котра швидко померла. Закінчивши школу, навчався лікарської справи у відомого на той час лікаря Євфрозина. Хлопець був дуже здібним, тому глибоко освоював медичну справу. Одного разу майбутній великомученик познайомився з християнином Єрмолаєм, що був Христовим священиком. Згодом Пантелеймон охрестився й мав великий вплив на батька, після смерті якого присвятив своє життя стражденним, хворим, убогим і жебракам. Безкорисливо лікував усіх, хто звертався. Відвідував у темницях в'язнів, особливо християн, якими були переповнені всі тюрми, і гоїв їх рани.
Як лікар, мав великі успіхи у зціленні хворих, а коли розумів, що медикаменти не допоможуть, звертався до Господа. Іменем того, від кого отримав дар, їх зцілював. Якось повернув зір сліпому. Коли про це довідався цісар Максиміян, тіло Пантелеймона дерли залізними цвяхами, а потім кинули в котел з розплавленим оловом.
Господь залишив його неушкодженим. Тоді кесар звелів випустити лютих звірів, але ті лизали його ноги. Багато із поган, котрі бачили ці муки і чудесний спосіб збереження життя святому, покидали поганство і ставали християнами.
Святого Пантелеймона вбили мечем. Але його тіло залишалося нетлінним. Мощі Господь наділив силою лікувати недуги. Вони частинками розійшлися по всьому християнському світові: чесна глава нині в Російському Афонському монастирі в ім'я великомученика Пантелеймона. Тож завжди священики згадують його як чудотворця та цілителя. «О, мученику Христовий Пантелеймоне, лікарю недужих і пристановище застигнутих бурею, не переставай благати милостивого Бога за спасіння душ наших...».
У народних традиціях святий вважається ще й оборонцем людей від вогню. Коли траплялася пожежа, навколо палаючої будівлі тричі проносили ікону з його зображенням, щоб полум’я припинилося. Найчастіше це робили, якщо вогонь виникав від блискавки. У день пам’яті селяни моляться святому й перед образом запалюють свічки, щоб у полі копи зберіг від пожежі.
«Дякувати Богові, що він у нас є…»
Так кажуть про отця Володимира парафіяни. 14 років тому церква мала стіни та дах, а підлоги ще не було. Тож, як розповіла Ганна Ступень, батюшка виконував роль і виконроба, і робітника, і постачальника. Та, найголовніше, він об’єднував громаду, будуючи мир, доброту й милосердя. Коли в суспільстві духовні цінності на першій сходинці, то Бог дає здоров’я, силу та розум, наставляє на шлях істинний і дорослих, і малих. Недаремно до свого духовного наставника до сповіді йдуть цілими сім’ями. А під час проповіді йому завжди є що сказати.
Поряд із церквою недільна школа, яка працює майже 10 років. Допомагає дружина Валентина, за фахом педагог-організатор. На різдвяні свята, Великдень готують вистави та вертеп. Як і у звичайному закладі освіти, тут є канікули. А починаються вони щороку походом із пастирем на «Тріщаву». Там п’ють із джерела святу воду, читають Закон Божий, грають в ігри. Минулого року їздили велосипедами в монастир у Великі Цепцевичі. Не можу не сказати, що у вівтарі біля настоятеля храму прислужує майже 20 паламарів.
З гордістю розповідає про родину священика директор Чемерненського навчального закладу Марія Цуман. Сім’я є зразком для наслідування. Разом із матушкою Валентиною виховують четверо синів. До слова, молода жінка народилася в одному селі з майбутнім чоловіком, ходили разом до однієї школи та церкви. Згодом дівчина закінчила Сарненський педагогічний коледж. Найстарший син Серафим уже восьмикласник, навчається в Довжанській ЗОШ І-ІІ ступенів, де працює його мама. Разом із друзями та однокласниками прислужує в церкві. І найшановнішим святом у родині називає храмове. Менші брати - Михайло, Іларіон, Юрій.
Про наймолодшого переповідають історію, яка трапилась із ним у неповний рік. На очах у дорослих дитина потягнулась рукою до хрестика. Подумали, хоче погратись. Але хлопчик поцілував його і віддав назад. Мабуть, цей випадок найкраще демонструє, що виховання, про яке часто дискутуємо, починається з дитинства. І його фундамент закладають у першу чергу батьки, а вже потім усі решта, кого звинувачуємо у власних невдачах.
Для отця Володимира, за його словами, як і для фермера, немає більшого щастя, коли родить засіяна нива. Ніхто не йде набирати води до пустого колодязя. І якщо дорога приводить людей до храму, то вони дбають не лише про матеріальний достаток, а й духовний, який приносить найбільшу втіху.
23 онуки, 3 правнуки
Такий ужинок мами священика. Софія Миколаївна, яка народила і виховала 6 дітей, повідала, що діти вже 22 роки живуть без батька. Повиростали, заробляють собі на життя. А Володимир молиться за них усіх, як вона колись за нього. Був у 7 класі, коли тата не стало. Пішов у церкву прислужувати, так і обрав собі дорогу до Бога. У церкву на храмове свято до свого співвітчизника приїхало майже 30 односельців. А в перший рік, пригадує жінка з мудрим іменем, прибуло півсела. Люблять і шанують земляка.
Благочинний Олександр, як приклад, навів історію про одного з американських президентів - Джорджа Вашингтона, який мріяв стати моряком. Та коли ступив на палубу корабля, побачив, як на березі бідкається його матір й вирішив: «Ні, не піду, якщо ненька плаче, повернуся додому».
Благословенні діти, які слухають батьків, сказав один священик. Тож нехай Господь береже всіх матерів світу. На многії і благії літа.
У духовно багатій сім’ї
Саме так почувається, коли приїжджає з дружиною до Свято–Пантелеймонівського храму Олександр Мельник. Нині живе в Ірпені Київської області, але в Чемерному його батьківщина. 20 років працював керівником філії «Чемернеторф» підприємства «Рівнеторф». Саме тоді розпочиналося будівництво святині. Радіє від думки, що є причетним до зведення храму. Завжди приємно поспілкуватись у духовно багатій сім’ї з односельцями, яких підтримує й досі.
А матушка Надія зі Свято-Петропавловського храму, що в Новій Рафалівці, поділилась враженнями від поїздки на пісенний фестиваль «Духовна пісня», який упродовж останніх років щорічно проходить біля джерела святої Анни в селі Онишківці Дубенського району. У заході беруть участь і члени Малої академії літератури та журналістики Рівненської та Львівської областей. Цьогоріч там побувала й народна артистка України Ніна Матвієнко. Матушка побажала всім любові, оспіваної апостолом Павлом, і порадила обов’язково поїхати на свято духовної пісні наступного року.
Керівник Тутовицької територіальної громади Галина Савчик висловила найщиріші вітання представникам священного собору, гостям, які приїхали розділити радість торжества. Відзначила велику заслугу отця Володимира, священика від Бога, в тому, що храм розбудовується, оновлюється, прикрашається, а молодь в жадобі до Слова Божого поспішає туди. Приємно, що на території ради, до якої входить 5 сіл, у трьох збудовані православні святині.
Подякував усім і отець Володимир. Священослужителям за присутність на храмовому святі, отцю Антонію, який службою, проповіддю й голосом наставляв людей на праведну путь, благочинному отцю Олександру, парафіянам і паломникам, землякам і хористам, тим, хто зробив пожертви. Побажав стати багатими на здоров’я, милосердя, смирення й терпіння, без яких неможливо побудувати життя духовне.
Тож дай Боже, щоб молитвами до святого великомученика Пантелеймона в наших серцях розквітли духовні якості й проросли мир, радість і віра.
Милості вам Божої.
Марія КУЗЬМИЧ.