Опубліковано СН
Навіть уже точно не пам’ятаю, коли вперше побачила молодого чоловіка, який надавав спонсорську допомогу під час одного з культурно-мистецьких заходів у районному Будинку культури. Згодом, на фестивалі творчої молоді «Мистецтво молодих», що ввосьме зібрав на святі справжньої майстерності молоді таланти Сарненщини, Микола Губеня подарував одному з переможців скрипку.
За його сприяння й допомоги спеціально з Бельгії доставили музичні інструменти для духового оркестру Сарненської дитячої музичної школи. А під час підбиття підсумків благодійного марафону акції «Врятуй дитині життя», започаткованої головою райдержадміністрації Анатолієм Остапчуком, вручив батьку хворої дитини акустичну класичну гітару компанії Hohner. Коли цей інструмент з’явився на музичному ринку України, то зробив буквально фурор, бо рівних йому в співвідношенні ціна/якість просто не було. Гітару полюбили і викладачі, й учні.
Але сьогодні розповідь про інше. Відеоісторія хлопчика з Чемерного, котрого з ранку до ночі оточує темрява, надзвичайно вразила Миколу Губеню. Він пригадав, коли батько з сином приходили в магазин, щоб послухати гру на професійних музичних інструментах, дізнавшись про це з реклами. Дитина, для якої світ складається переважно зі звуків, була надзвичайно уважною. Після цього, повернувшись додому, Микола Вікторович довго не міг заснути. Вже тоді задумався, як можна допомогти обдарованому хлоп’яті. Тож коли начальник відділу культури РДА Наталія Чорна запросила його на благодійний марафон, разом із колективом музичного магазину Robik Music обговорили ідею подарунку. Спочатку думали про електричну гітару, але, зважаючи на хворобу юнака, зупинили вибір на акустичній.
Директор магазину музичних інструментів не любить говорити й афішувати свою доброчинну діяльність, якою займається з того часу, як став повнолітнім. Після закінчення навчального закладу й Сарненської дитячої музичної школи по класу баяна Микола понад усе мріяв потрапити в Рівненське музичне училище. Але для родини то був не найкращий час. Його батьки працювали на льонозаводі й заробітну плату отримували продукцією підприємства й продуктами. Тож через брак фінансів хлопець вступив до середнього професійно-технічного училища № 21 (нині ДПТНЗ «Сарненський професійний аграрний ліцей»), де здобув професії електрика високовольтних ліній і водія. Тож у сім’ї він - чоловік, на якого дружина Алла, яка виховує синочка, першокласника Миколку, й охороняє родинне гніздечко, може в усьому покластися.
Про музичні інструменти Микола Вікторович може розповідати годинами. Крім баяна, він також грає на гітарі та клавішних. Самовдосконаленню, переконаний, немає меж. Тож навчається в Рівненському державному гуманітарному університеті й вивчає звукорежисуру, сучасну динамічну спеціальність, що розвивається. А подібного магазину за масштабами, як у нього, на Сарненщині немає. До слова, майже впродовж року довелося вести перемовини з дилерським дистриб’ютором, щоб у таке невелике місто, як Сарни, могли доставляти всі професійні інструменти світових гігантів - лідерів музичного ринку. Серед них представлені такі, як Yamaha, Roland, Hohner тощо. Асортимент у торговельному закладі досить солідний.
Підприємець серйозно розмірковує про популяризацію музичного мистецтва на Сарненщині. Не так давно в РБК проходив 2-годинний майстер-клас однієї з компаній, яку просто дивом умовили сюди приїхати й презентувати інструменти всесвітньо відомих брендів. І бажаючі могли не лише побачити й доторкнутись до гітари вартістю 20-30 тис. грн., котру раніше бачили тільки по телевізору, а й пограти на ній.
Не секрет, що всім подобається насолоджуватися виступами талановитих дітей, але не кожен хоче докласти певних зусиль, щоб дати їм можливість ще більше розвиватися. Якщо ж знайдуться люди, які візьмуться за цю справу, будуть і меценати. Приємно, що починають діяти музичні ансамблі. Такі, як, скажімо, «Світанок» при міському Будинку культури «Залізничник» під керівництвом Олега Семенова.
Велику вдячність відчуває Микола Губеня до своїх батьків. Віктор Павлович, самоучка-баяніст, часто грав на весіллях. Спочатку, як зазвичай буває, саме він наполіг на навчанні сина в музичній школі. Мама, Надія Романівна, дуже допомогла, коли відкрив 6 років тому власну справу (раніше торгував у кіоску на ринку), та й зараз постійно підтримує. Якщо починали з 5 магнітол і 3 гітар, то тепер в Інтернет–магазині можна побачити понад 16 тисяч позицій музичного обладнання. До слова, його створили, аби покупці ознайомилися з усім асортиментом, який неможливо виставити на вітрину через брак місця. А доставлять вибраний товар за 3-5 днів.
Тут можна придбати все – від найдешевшого мікрофона до повного комплекту музичного обладнання для професійного виступу, від найпростішого до найкрутішого музичного центру. І не треба їхати в Київ чи деінде, витрачаючи гроші на дорогу. Працівники магазину здійснюють також інсталяцію звуку в храмах, є дилерами Інтертелекому, надають послуги мобільного зв’язку й зі встановлення безпроводового 3G Інтернету, цифрового супутникового телебачення Viasat. От тільки прикро іноді буває, коли спостерігають, як батько, купуючи собі автомобільний GPS-навігатор за 2,5 тисячі гривень, для власної дитини, що має хист і бажання грати на музичному інструменті, обирає найдешевший.
Насамкінець, як і розпочинали розмову з Миколою Губенею, завершили також про добродійність. Меценат висловив власну думку з приводу проведення благодійної акції. Було б добре, каже, аби провести її десь на майдані, у центрі міста. Щоб кожен міг не просто опустити гроші в скриньку, а й послухати батьків хворих дітей, хай навіть у відеозапису, відчути серцем так, як це пережили присутні в залі, й переконатись у тім, що їхня пожертва, хоч би якою вона була, є надзвичайно важливою.
Марія КУЗЬМИЧ.