Нову якісну медицину - селу

З 1 квітня на Сарненщині розпочав роботу комунальний заклад «Сарненський районний центр первинної медико-санітарної допомоги».

Питання розмежування первинної та вторинної допомоги піднімали в державі ще з 2004 року. Сьогодні в медицині відбуваються глибинні реформи. Фактично будується нова система охорони здоров’я. Вона має підвищити ефективність надання медичної допомоги, насамперед сільському населенню. І полягає не тільки в забезпеченні його відповідним медичним обладнанням, а й у наближенні лікарської (тобто кваліфікованої медичної) допомоги до людей. Не вщухають і суперечки стосовно доцільності таких реформ. Є задоволені, а є й не дуже. Проте всі сходяться на тому, що в медичній галузі потрібно щось змінювати, особливо на селі.
Як проходить реформування медицини на Сарненщині, поцікавилася в головного лікаря КЗ «Сарненський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Володимира КІТА.
- Володимире Васильовичу, розкажіть, перш за все, що ж таке центр ПМСД?
– Центр ПМСД – це, передусім, заклад охорони здоров’я, що має керівництво, адміністративно-управлінські та господарські підрозділи. Рішенням сесії районної ради затвердили його статут. Об’єднує він 14 амбулаторій, із яких 9 уже були створені, та ФАПи. Хочу зауважити, що на цьому етапі реформування вже немає дільничних лікарень. Наприклад, Тинненська - у процесі реорганізації в ту ж амбулаторію, як і поліклініки Клесова, Степаня та Сарн. Відтак на базі сарненської діятимуть 2 лікарські амбулаторії. Це саме ті заклади, куди найперше звертається людина. Вона приходить до лікаря на дільницю, до якої прикріплена. І тут необхідно побудувати роботу так, щоб медпрацівники частіше спілкувалися з пацієнтами, тільки за таких умов може виникнути взаємна довіра, яка дуже важлива в справі збереження здоров’я. На перше місце в цій роботі виходить профілактика. А сімейний лікар сьогодні навчений діагностувати й лікувати хворобу, наприклад, зробити загальний аналіз крові та сечі, крові на цукор. Тобто він повинен комплексно оцінити стан здоров’я й призначити ефективне лікування, враховуючи всі особливості кожного пацієнта, а це можуть бути і діти, і дорослі, і громадяни літнього віку, які віднині зможуть звертатися не просто в лікарню, а до свого сімейного лікаря. Якщо діагноз складний, тоді лікар первинної ланки особисто направить хворого спеціаліста вузького профілю.
- Чи вистачає нині в нас сімейних лікарів?
- На жаль, ні. Адже це лікар, який може лікувати дітей, дорослих, людей похилого віку. А кожна ця категорія має свою специфіку, особливості. Наприклад, дитячі діагнози відрізняються від дорослих, і підхід до лікування різний. В інститутах нас вчили всьому, але цього недостатньо для сімейного лікаря. Тож спеціалістів бракує. Крім того, враховуючи заробіток лікарів у сільській місцевості, умови життя та праці, випускники вузів намагаються відмовитися від розподілу в сільську медицину. Тому й трапляються прикрі випадки, коли жителям сіл немає до кого своєчасно звернутися, щоб обстежитися, пройти огляд, отримати пораду та можливе лікування. А успішне впровадження реформи й дозволить зняти цю проблему. Адже в кожній лікарській амбулаторії працюватимуть по 3 лікарі (в залежності від кількості місцевого населення), зараз же - по 1. І це не дуже добре. Бо фахівець може захворіти, поїхати на конференцію, або ж є інші невідкладні справи. Що ж робити пацієнту? Звертатися в ту поліклініку, що найближча до нього. І в жодному разі там йому ніхто не має права відмовити в наданні медичної допомоги. Хоча навантаження на медиків зросли, на прийом, буває, приходять до 40 громадян.
- Звичайно, праця лікарів дуже важка й відповідальна. І в переважній більшості вони не тільки лікують, але й рятують життя своїх пацієнтів. Та, хоч як прикро, є і нарікання на неналежне ставлення до людей. І найприкріше, коли висококваліфікований лікар грубо відповідає людині похилого віку, як розповіла нещодавно жителька Сарн…
- Хочу запевнити мешканців краю, що на кожне таке звернення чи випадок, про який стає відомо, адміністрація закладу реагує обов’язково. І вкотре наголошую, що поки триває реформування, спеціалісти вузького профілю повинні приймати всіх громадян, які звертаються до них, незалежно від реєстрації, і надати кваліфіковану допомогу. Але ще рік-два, і без консультації сімейного лікаря цього зробити вже не можна буде. Саме він знає діагноз хворого, і за потреби направить до іншого спеціаліста.
- Пацієнт має право вибрати лікаря?
- Так. Є нормативні документи про вибір пацієнтом лікувального закладу та лікаря. Та вже й нині так склалося, що майже кожен із нас має свого ескулапа. Скажу ще таке. Ліки для надання першої невідкладної допомоги є. Багато чого й не вистачає, але добре розумію, що всього необхідного відразу не матимемо. А при виділенні коштів поступово забезпечимо медичні заклади і ліками, й обладнанням, і насамперед висококваліфікованими фахівцями, тож, упевнений, сільська медицина розвиватиметься.
- Де ж будете брати цих фахівців?
- Насамперед, їх необхідно вчити. Так, на базі обласного діагностичного центру відкрили кафедру сімейної медицини Львівського національного університету. 4 лікарі району проходять там перекваліфікацію. Навчатимуться 6 місяців. Але це непростий процес. Бо, як уже зазначав, сімейний лікар – це педіатр, терапевт, діагностик, травматолог, який повинен правильно визначити характер травми, вміти накласти гіпс, зробити перев’язку й ін.
- І оперувати?
- Ні, оперувати йому не потрібно, але обробити рану, накласти шви повинен уміти. Крім того, щоб фахівці мали бажання їхати в село, працювати там, потрібно створити умови. І в цьому допомогти мають і очільники громад. І багато з них готові надати медику житло, забезпечити паливом на зиму й ін. Роблю ставку й на інтернів, яких у нас зараз 10, 4 із них – сімейні. Зважте, що після закінчення інституту молодий спеціаліст повинен декілька років відпрацювати саме в сільських закладах. А за цей час усе може статися: йому сподобається робота саме в селі, або одружиться…
Хочу зауважити також, що в перехідний період (до 2020 року) проводиться моніторинг діяльності амбулаторій, вивчається, що потрібно їм для нормального функціонування - лабораторне обладнання тощо, як правильно організувати роботу маніпуляційного кабінету, щоб хворий не їхав з віддаленого села, наприклад, у Сарни, а міг отримати ту ж крапельницю чи інші процедури на первинному рівні. Якщо ж лікування не дало позитивного результату, тоді сімейний лікар направляє його вже на вторинний.
- У чому ж різниця між ними?
- На первинному немає цілодобових стаціонарів – тільки денні. На вторинному будуть організовані госпітальні округи – об’єднання двох, а то й трьох районних центрів, у залежності, скільки жителів проживає на їх територіях. За інформацією, якою володію, Сарненський об’єднають із Рокитнівським. Основна база - лікарня інтенсивної допомоги, у структурі якої буде декілька відділень (хірургічне, реанімаційне, травматологічне, пологове, гінекологія та ін.), діятиме в Сарненському районі.
- То жителям Рокитнівського доведеться їхати в Сарни?
- Не завжди. У Рокитному лікарні збережуть також, тільки в більшості вони будуть терапевтичного, реабілітаційного профілю, працюватимуть там і хірурги, які робитимуть нескладні операції. У Сарнах уже маємо комп’ютерний томограф, нові апарати УЗД й ін.
- А чи не трапиться так, як стверджують противники цієї реформи, що лікарні закриють, працівників звільнять, а всі кошти акумулюють тут, а Рокитне занепадатиме?
- Це тільки початок реформування. Побачимо це на початку 2014 року, коли розпочнеться фінансування госпітального округу. Це ж і оплата праці, і енергоносії… Можливо, що й ліжок буде більше, а значить, збільшиться й кількість робочих місць. Є такі моменти, звичайно, що не від нас залежать. Адже розробляють стратегію медичної галузі в міністерстві, куди подаємо дані про кількість населення, захворювань серед різних категорій громадян, зроблених операцій і якої складності… Тож вони проводять свої розрахунки.
- Але в більшості оперують тільки цифрами, а не бачать реальної картини того, що діється в районах, не знають про проблеми й на місцях…
- Не зовсім так. Адже нас часто просять подати очікуваний результат того чи іншого впровадження, вказати потреби. Тому й дуже відповідально маємо поставитися до реформування галузі, бо всі сільські жителі повинні отримувати якісну медичну допомогу незалежно від того, на якій відстані вони проживають від районних, обласних центрів. Упевнений, що цього нам вдасться досягти, хоча легко не буде. За основу ж створення надання первинної медико-санітарної допомоги брали медицину Європи, напрацювання різних країн, наприклад, Польщі. Тому нічого нового не вигадуємо, а переймаємо кращий європейський досвід. Тут усе залежатиме від того, як кожен спеціаліст працюватиме на своїй дільниці. І, як зазначав, якщо на первинній ланці лікар не зможе допомогти пацієнту, направить його на вторинний рівень, якщо потрібно, то й в інститути, клініки й т.д. Обов’язково підвищиться якість надання медичної допомоги, зменшаться черги на прийом до спеціалістів вузьких профілів, а сімейний лікар зможе більше часу й уваги приділити своєму пацієнтові. То що поганого в реформуванні?
Розмовляла Світлана ЛЯШКО.