Опубліковано СН
Автор фото Василь Сосюк.
Горіла земля, червоніла вода. В небі літали не птахи, а фашистські літаки. На фронтах війни, в підпіллі ворожого тилу жителі Сарненщини з честю виконували свій патріотичний обов’язок.
Скільки людських життів загубила війна… Скільки крові пролилося на хліборобських землях… Вона забрала дітей, чоловіків, наречених, прирекла на самотність, важку працю та вічний смуток у серці. Пліч-о-пліч із чоловіками йшли у бій жінки – зв’язківці, медичні сестри. В тилу ворога дівчата працювали у підпіллі, воювали в партизанських загонах. І ось Перемога! Ті, хто вижив, поверталися додому визволителями – зраненими, змученими, втомленими.
Із нагоди 68-річниці перемоги над німецько-фашистськими загарбниками 9 травня в Сарнах на меморіалі Солдатської слави відбувся урочистий мітинг. Його відкрив голова райдержадміністрації Анатолій Остапчук. У величний день звернувся до ветеранів зі словами вітань і вдячності за безсмертний подвиг. Щирі побажання людям із благородною сивиною дарували також депутат Верховної Ради України Микола Кучерук, голова районної ради Микола Драганчук, міський голова Сергій Євтушок, голова районної ради Організації ветеранів України Рінат Валєєв, секретар Сарненської і Поліської єпархії архімандрит отець Феофан. Всі вони схилили голови перед загиблими й висловили побажання, аби герої, які живуть на сарненській землі, мали за життя всі почесті, на які заслуговують. Адже часто важить не лише матеріальна допомога, а й прості людські повага й шана. Вели мову про примирення та єдність, злагоду в суспільстві. Вшанували загиблих хвилиною мовчання.
У радісні Пасхальні дні, коли небо й земля прославляє воскреслого Господа, в День Перемоги пом’янули не тільки тих, хто воював на фронтах і в партизанських загонах, а й трудився в тилу, пройшов крізь пекельні муки концтаборів і відбудовував країну після страшної розрухи. У цей день церква також дякує за подаровану Перемогу Богові й поминає тих віруючих людей, хто поклав душі за своїх ближніх. Сивочолі ветерани є для нас прикладом патріотизму й любові до Батьківщини. Від імені вдячного покоління за подароване мирне життя й світле сьогодення до них звернулась студентка ВПУ-22 Руслана Гега.
З-поміж свят весни найбільше хвилює, безперечно, День Перемоги, розповіли присутні на урочистому дійстві. Кажуть, що саме цієї ночі – з 8 на 9 травня – не сплять солов’ї. І солдатам-фронтовикам, певно, теж не до сну. Заздалегідь прасують костюми, начищають ордени й медалі. Саме тут, на меморіалі Солдатської слави й Вічного вогню, в мить мовчазного єднання з полеглими за рідну землю, в пам’яті ветеранів оживає пережите. Радість і сум, смуток і надія. А в нашій душі піднімається гаряча хвиля вдячності до них, любові і… провини.
Цього дня ми - інші. Наша душа належить людям, кого за щоденними клопотами часто обходимо увагою, теплом. Кращі почуття до них, які губимо в буднях, сколихують душу, думаємо про них із каяттям і ніжністю. Саме це, як зізнались, відчували сарненці, коли вітали ветеранів, які урочисто проходили на меморіал. А театралізоване дійство перенесло всіх у далекий 1941. Випускники танцювали свій останній шкільний вальс і не знали, що вже через кілька годин закружляють у кривавому танці війни.
Дослухаючись до слів ведучих Наталії Жук і Вадима Бублія, слухаючи музичні твори, багато присутніх, незважаючи на вік, не могли стримати сліз.
Урочистий, піднесений і водночас надзвичайно зворушливий настрій свята допомогли створити пісні у виконанні змішаного вокального ансамблю районного Будинку культури, зразкового дитячого хору «Глорія» Сарненської дитячої музичної школи (керівник Галина Пономаренко), учениці Сарненського НВК «Школа-колегіум» ім. Т. Г. Шевченка Юлії Патрикей, а також хореографічні композиції дитячого зразкового танцювального колективу під керівництвом Михайла Володька. Окрім того, вручення квітів присутнім сивочолим ветеранам і покладання їх до місця вічного спочинку загиблих воїнів, святкові залпи воїнів військової частини А-0153, спільне фото на згадку.
Марія КУЗЬМИЧ.