Опубліковано СН
Крок за кроком молодь відкриває для себе нові сторінки життя.
Минають дні, спливають роки і найрізноманітніші емоції, хвилюючі переживання та невідкладні справи втягують нас у вир дорослого та відповідального буття, обтяженого рутинними, але обов’язковими справами. А доки світ здається яскравим та енергійним, вільним і відкритим для подвигів, доти живе молодь. Неординарні особистості, які своєю енергією запалюють жагу до життя, бажання летіти на крилах звершень, силу творити та вдосконалюватися. Книги, прогулянки, велопоїздки, танці, соціальні мережі – все це частина маленького Всесвіту молодої людини, яка ще формує свої погляди на світ. І приємно напередодні «професійного» свята юнаків та юнок відзначити те, що вони нічим не обмежуються у своїх захопленнях і прагненнях бути кращими, сміливо крокують до мрій і вірять, що завтра зійде сонце й все буде добре. Саме завзятий максималізм і бажання дарувати енергію навколишньому світові й підносять мою героїню над землею в поривах найвибагливіших рухів шаленого танцю…
Багато хто чув популярний вислів, вперше сказаний британським письменником, лауреатом Нобелівської премії з літератури Джорджем Бернардом Шоу: «Танець – це вертикальне вираження горизонтального бажання». Дійсно, не можна не погодитися з таким твердженням, адже мистецтво танцю нікого не залишає байдужим, а лише приваблює своєю неповторністю, багатогранністю, залишаючи після себе бурю емоцій і пристрасті. Сонячна та енергійна сарненка Марія БАКУНЕЦЬ дарує себе мистецтву, зачаровуючи вмінням рухатися практично від народження. Приваблива тілом і душею, вона не боїться відкривати нове, ступати сміливими легкими кроками, а головне – бути сильною та щирою особистістю.
«Дитяче захоплення переросло в професію мого дорослого життя!»
«Ще з дитинства, - пригадує Марійка, - в мені було дуже багато енергії, яку не завжди виплескувала, як вихована дівчинка (посміхається – прим. авт.), і мама вирішила відвести мене до хореографічної школи Сергія Галушка, тим самим вирішивши проблему з моєю гіперактивністю. Відтоді почала поступово ознайомлюватись зі світом танцю і закохуватись у нього. Та, мабуть, найважливішу роль тоді відіграла атмосфера колективу, те, як до мене ставилися викладач, друзі, яких там знайшла. Так дитяче захоплення переросло в професію мого дорослого життя».
Юнка додає, що з першого разу її не прийняли в танцювальну школу (ось такі парадокси бувають!). «Під час відбору дітей (туди беруть лише тих, хто підходить за певними критеріями) Сергій Григорович спочатку мене не включив у список, і лише після того, як викладачка Оксана Олексіївна дуже голосно наполягала на моєму зарахуванні, все ж погодився… І, здається, не шкодує!».
Сучасний ритм задає нам нові темпи. Й у світі танцю вальс, танго та інші види класичного мистецтва тепер мусять конкурувати з прогресивними новими постановками. «Займаюся багатьма видами, нині це в основному такі напрямки сучасної хореографії, як contemporary dance (сучасний танець), модерн, джаз-модерн, джаз та інші, також класичним танцем, оскільки підтримую думку про те, що це основа для кожного стилю, саме він структурує тіло танцюриста. Танцюю й вуличні, масово-популярні, практикую напрямок контактної імпровізації та партнеринг».
Розумію, що багатьом з нас такі поняття далекі й невідомі, лише люди зі світу танців можуть зрозуміти юнку, та все ж, погодьтесь, що таке різноманіття захоплень яскраво свідчить про силу та майстерність юної танцівниці.
«Те, що для мене є важливим сьогодні, вже буде незначним завтра…»
«Найголовніше для мене, - з радістю ділиться Марія, - це внутрішній танець. Розуміння того, що ти танцюєш. Кожен рух, жест повинні бути заповненими, нести певний зміст, розповідати про щось. Це не обов'язково має бути сюжет, але обов'язково - ідея. В першу чергу потрібно орієнтуватись на внутрішні відчуття, а вже потім на зовнішню форму». Важливе значення для дівчини має комфорт. «Коли танцюрист комфортно почувається в танці, тоді глядач знайде в ньому затишок і розуміння для себе».
Приємно відзначити, що у свої 19 років, будучи студенткою Київського національного університету культури та мистецтв, юнка не зупиняється на досягнутому. «Найголовніше, що я не перестаю ставити перед собою мету й досягати її. Не зупиняюся після одного звершення, це - стимул до наступного, більшого, кращого. Те, що для мене є важливим сьогодні, буде незначним, коли вийде друком ця стаття (сміється – прим. авт.). Можу сказати лише, що важливою в моєму житті була участь у 5 сезоні проекту «Танцюють всі» на телеканалі СТБ (Марія ввійшла до сотні найкращих учасників). Перш за все, хотіла перевірити власні сили, і це ж все-таки моя спеціальність. Проте це й дуже ризиковано, адже до останнього не знаєш, як оцінять виступ. Участь у конкурсі відкрила переді мною великі можливості. Це - емоції, шанс себе показати, на інших подивитись, зробити певні висновки! Одна справа сидіти перед телевізором і їсти шоколад, а інша - бути в центрі подій, де морально тяжче ніж фізично (особисто для мене було так разів у сто), де камера знімає кожен твій крок, де будять о 3-й годині ночі і пропонують зробити геніальну постановку в парі з абсолютно невідомою тобі людиною. Але саме участь у проекті посприяла здійсненню однієї з найбільших моїх ще дитячих мрій: отримала запрошення до відомого балету «Freedom» Олени Коляденко».
Та все ж найголовніше для дівчини, аби її рідні були щасливими та здоровими. Дійсно, з часом розумієш цінність і важливість підтримки близьких, бо ж лише рідні тобі люди – це найкраща опора, жага та стимул працювати над собою. «Як би зациклювалась на кар'єрі, розумію, що головне це ті, хто поруч з тобою і тоді, коли ти на вершині, і тоді, коли ти ніхто. Ті, хто бачать все, що відбувається, так би мовити, за кадром, ті, хто розтирає щовечора закам'янілі від судом ноги, замазує синці, хто втішає після кожного падіння та щиро радіє за кожну найменшу удачу».
«Критика – це мій уособлений глядач»
Саме близькі Марійці люди є не лише її підтримкою та опорою, а й головними критиками та об’єктивними суддями. «Головні критики та порадники для мене це мама, бабуся, сестричка, хоч вони не дуже й розбираються в усіх принципах хореографії, та добре знають, коли можу краще, а коли перевершую саму себе, – щиро ділиться танцівниця. - Також, з професійної точки зору, моїми критиками є педагоги, які вкладали в мене свої знання, вміння, душу. Зокрема Сергій Галушко й викладачі з університету. Та оскільки танцюю для глядача, головним критиком є саме він. Адже уособлений глядач - це і рідні, і викладачі, це може бути як високопосадовець, професійний хореограф, так і проста домогосподарка, а подобатись танець має всім однаково».
Окрім того, дівчина не забуває про внутрішній ріст і багатогранний розвиток, адже воліє бути цікавою й розвиненою особистістю. Вона щиро шукає натхнення, збагачується ним і, звичайно, всю себе дарує танцю. «Радію, бо працюю за фахом. Робота дарує тільки задоволення, як і навчання. Щоправда, доводиться жертвувати всім іншим, тому що часу на все не вистачає», - єдине, на що може трішки поскаржитись Марійка.
Наостанок цікавлюсь, куди ж, на її думку, «котиться» сучасне мистецтво, зокрема сучасного танцю. «О, це дуже спірне питання і завжди залишатиметься таким! Час іде і сучасний танець не стоїть на місці, він розвивається як і інші види мистецтва, наука, техніка і вони взаємодіють, впливають один на одного, переплітаються. Сучасний танець на те і є сучасний, що він своєю пластичною мовою відображає події, ідеї сьогодення, або суб'єктивні враження від них. Безперечно, танець розвивається, збагачується, набуває нових ознак, а інколи запозичує принципи минулих, дещо забутих стилів. Та він ніколи не матиме 100% прихильності в усіх, адже завжди існуватиме непорозуміння між прихильниками старої школи та реформаторами, новаторами. Кожен з них наполягатиме на своїй правоті й у більшості відхилятиме переконання інших. Особисто я вважаю, що необхідно вміти балансувати між принципами старої школи (основи класичного танцю) і рухатись у ногу з сучасністю, відкривати нові шляхи, брати нове від реформаторів танцю й самим бути такими ж реформаторами (тільки з розумом і без фанатизму».
Досягнень і прагнень у молодої особистості немало, але Марійка з задоволенням й упевненістю стверджує, що це лише початок життя і все ще попереду. Її запрошують виступати на різноманітних фестивалях і концертах. Вона знімається у кліпах і телешоу. Її танці заворожують глядачів і дивують колег. Але не додають зайвих зіркових гордощів. Марія Бакунець залишається все такою ж скромною, старанною та працелюбною, якою прийшла колись у свою першу танцювальну студію. Такою, якою її люблять батьки, друзі та знайомі. Вона - це джерело естетичної насолоди, яскравих емоцій і щирих усмішок та, звичайно, прекрасного танцю, в якому завжди знаходить себе.
Світлана КУРОПІЙ.