Опубліковано СН
Автор фото Василь Сосюк.
Напевно, українську приказку: «Не словом, а ділом» придумали спортсмени. Справді, навіщо багато говорити, коли тебе чекають нові марафони, заслужені здобутки, олімпійські вершини. Спілкування з тренером дитячої юнацько-спортивної школи Павлом БЕЛАШОМ тільки підтвердило це. За дещо його скутою та стриманою розмовою було видно спортивний закал, сильний дух і характер бійця.
- Павло Івановичу, як і коли почали займатись боротьбою?
- Боротьбою займаюсь з семи років. Справа в тому, що тренер ДЮСШ Іван Жученя, мій сусід, запросив мене на тренування. Батьки відразу були тільки за. Це і стало першим кроком.
- Вам відразу сподобались тренування? Що змусило приходити вже на наступні?
- Так, мені сподобалось. Спершу, звичайно ж, були прості тренування, трохи згодом почались змагання, що ще більше зацікавлювало й тримало в тонусі, а потім з’явився стимул – вступити в Костопільський обласний ліцей-інтернат спортивного профілю.
- Займатися боротьбою було популярним серед ваших ровесників?
- Ну щось на кшталт того. Дуже багато з моїх знайомих і ровесників займались, дехто й нині надає перевагу цьому виду спорту. Отож, куди не глянь – там борець.
- То Ви таки вступили в Костопіль?! А чи маєте ще якусь освіту, крім спортивної?
- Так. Після семи років навчання в Сарненській ЗОШ № 2 вступив у Костопільський ліцей на відділення греко-римської боротьби. Після його закінчення ще навчався в Рівненському інституті університету розвитку людини «Україна» на факультет правознавства, хоча це була здебільшого ініціатива батьків. Щоправда тренування не покинув і досить швидко зрозумів, що право - це не моє покликання, тож продовжив займатися боротьбою. Зараз же навчаюсь у Міжнародному економіко-гуманітарному університеті імені академіка Степана Дем’янчука в Рівному на спеціальності фізичне виховання.
- Як почали працювати в ДЮСШ?
- У 2009 році виконав норматив майстра спорту, а у 2012-ому мене запросили тренером у ДЮСШ. Погодився, бо вбачав попереду цікаву й корисну працю.
- Які нагороди вже здобули?
- За роки тренувань став неодноразовим призером Всеукраїнських і міжнародних турнірів, чемпіонатів України, Польщі та Литви.
- Загалом боротьба – це небезпечний вид спорту. Чим вона все-таки приваблює?
- У першу чергу варто зауважити, що боротьба виховує універсального спортсмена. Вона потребує і бігових вправ, і розтяжки, і спеціальних навичок, і психологічних атак. Борець може грати у футбол, тоді як із футболіста борець не вийде. Звичайно, заохотити дітей цим видом спорту, відповідно, важче. Майбутній борець повинен розуміти, що можливі чисельні травми. Але ті, хто погоджується, витримують, і стають чемпіонами.
- Багато є бажаючих займатися боротьбою? Маєте перспективи?
- Насправді чимало, навіть дуже. І перспектив, на щастя, не менше. Нещодавно моя вихованка Катерина Каменєва стала срібною призеркою чемпіонату України з вільної боротьби. Маю надію, що вже в наступному році вона виборе золото. Окрім неї є ще багато потенційних чемпіонів. Так, збірна області з вільної боротьби більше, ніж на половину складається з представниць нашого міста. Хлопці теж не пасуть задніх. Сподіваюсь, що вже скоро земляки почують і про їхні досягнення та перемоги. Проте в нас не зовсім сприятливі умови для тренувань. Зал для них замалий і застарий. Відсутні санвузли та душ. Маємо лише один килим, де, чесно кажучи, замало місця для дійсних призерів Європи та майбутніх чемпіонів. А від цього напряму залежить успіх спортсменів. Покращаться умови – покращиться й результат.
- Кому завдячуєте Вашим теперішнім становищем?
- Насамперед, висловлюю щиру подяку директорові ДЮСШ відділу освіти РДА, тренеру Володимиру Царкову, а також першому моєму тренерові Івану Жучені. Просто не бачу себе в іншій справі, тому вдячний їм за те, що все склалось саме так.
- Чого сподіваєтеся досягти в найближчому майбутньому?
- Окрім того, що прагнемо здобувати нові перемоги, сподіваюсь, що нам вдасться вдосконалити й оновити тренувальний зал спортивної школи. Вважаю, що це цілком реально. Хоча, звичайно, для цього необхідна матеріальна підтримка.
З нагоди Дня молоді, яке святкуватимемо 30 червня, успішного тренера Павла Белаша відзначають за вагомий внесок у розвиток спортивної галузі та життя молоді Сарненщини. Отож, маємо бути горді тим, що за виховання наших дітей беруться віддані своїй справі талановиті люди. Затримувати молодого тренера більше не могла. На його боці був беззаперечний аргумент: за стіною його чекала купка маленьких сарненців, в очах яких горів вогник жаги до перемоги. Сподіваюсь, що з таким наставником у них є спортивне майбутнє. Ми, у свою чергу, пообіцяймо знати й шанувати наших чемпіонів.
Тетяна КОЛЯДИЧ.