П’ять годин сміху людям на втіху

подарували зарічненці, гумористи, карикатуристи й лауреати Нобельської премії

Є в далекій поліській глибинці озеро Нобель. І населений пункт із однойменною назвою, в якому люди живуть уже майже тисячу років, чим дуже пишаються. Саме тут започаткували щорічний фестиваль сатири й гумору «Нобельська премія», що допомагає зберегти і передати нащадкам найкращі надбання української культури.
Цьогоріч десятий Всеукраїнський фестиваль гумору «Лауреат Нобельської премії» відбувся в передостанній день серпня. На запрошення голів райдержадміністрації та районної ради Надії Федюшко й Олександра Дороніна та головного редактора місцевої районної газети «Полісся», заслуженого журналіста України Тамари Алексіюк, там побували й журналісти Рівного, Костополя, Сарн й Острога. Кожен мав гарну нагоду не тільки поспілкуватися з авторами та виконавцями гумористичних творів, а й оцінити управлінський хист організаторів дійства, їх неперевершену гостинність. Адже біля кожного майстерно оздобленого куреня лунали веселі жартівливі пісні у виконанні хлібосольних мешканців Зарічненського району, які щиро та щедро приймали та частували гостей з усієї України вишуканими українськими автентичними стравами.
До Нобеля (саме так називають населений пункт і озеро місцеві мешканці, причому з наголосом на останньому складі) потрапити виявилося справою непростою. На півдорозі від Зарічного до села асфальтну дорогу змінює бруківка, що перетворюється на справжнє випробування для водіїв та їхніх авто. Тож запряжені кіньми підводи й досі тут лишаються актуальним сільськогосподарським транспортом.
Фестиваль став своєрідною візитівкою краю, а з’явився він, як сказала голова Рівненської обласної організації Національної спілки письменників України Лідія Рибенко, з легкої руки письменника й літературознавця Григорія Штоня та місцевого гумориста Романа Демчука. За основу взяли всі атрибути шведського прототипу: лауреатам вручали диплом, медаль і грошову відзнаку. До речі, Нобельську премію, згідно з положенням, можна отримати вдруге лише посмертно.
Мені особисто поталанило побувати на святі гумору вже вдруге. І знову природний амфітеатр на березі озера був заповнений вщерть. І «п’ять годин сміху людям на втіху», як було зазначено на фестивальному банері, додали настрою глядачам. Тут би прокласти зручну дорогу, розбудувати інфраструктуру, зробити гарну рекламу, - висловлювали думки учасники та гості. Хоча, чесно кажучи, є в цієї медалі й інший бік. Жителі Нобеля побоюються перетворення місцевих лісів на сміттєзвалища, чим, чого гріха таїти, зловживають туристи. Нобляни пишаються тим, що мають можливість вільно рибалити, випасати худобу, збирати гриби та ягоди. Одно слово, робити все те, без чого поліщуки не уявляють свого існування.
Урочисто відкрити захід на сцену, розташовану просто неба й прикрашену очеретом, вийшли голови місцевої райдержадміністрації та районної ради Надія Федюшко й Олександр Доронін, начальник управління культури облдержадміністрації, заслужений працівник культури України Ярослав Мельник, депутат обласної ради Віталій Бойко. Вони привітали мешканців і гостей, які прибули звідусіль.
Кожна нація вміє кепкувати сама з себе, але ніхто не робить це так вишукано, як українці. Переконались у цьому, слухаючи заслуженого діяча мистецтв, лауреата багатьох премій (у тому числі Лесі Українки, Остапа Вишні, Степана Олійника та Нобельської), артиста театру і кіно, голос якого чуємо щоденно по Всеукраїнському радіо «Культура», Василя Довжика. Він передав присутнім вітання від голови Спілки письменників України Віктора Баранова.
Жартували в Нобелі майстер, лауреат фестивалю 2011 року Михайло Степанюк, наш земляк, учитель за фахом, письменник-гуморист, член Національної спілки письменників України Василь Титечко, письменник-гуморист Микола Пащук. Уже вкотре лауреатом став журналіст і письменник Юрій Береза. А лікар із Переяслава-Хмельницького, майстер художнього слова, автор двох гумористичних збірок Борис Герус лікує людей не лише медикаментами, а й застосовує на практиці сміхотерапію. З авторським гумором приїхали із славного міста Тернопіль поет, письменник-гуморист, лауреат фестивалю імені Степана Руданського, переможець конкурсів імені Павла Глазового та «Грицева шкільна наука» пародист Микола Базів і веселий Орест Чоловічок - автор збірок і лауреат Всеукраїнського фестивалю імені Павла Глазового.
Якщо одна хвилина сміху продовжує життя на 5 хвилин, то заслужений артист України, актор Хмельницького академічного театру ляльок Олександр Царук і «Дід Микола, що живе біля школи» в одній особі зробили кожного глядача довгожителем.
Цьогоріч уперше започаткували нову рубрику – дитячий гумор. Наймолодшими з учасників виявились жартівливі дуети з міста Кузнецовськ, серед яких уже добре відомі двоє дівчаток Ангеліна Пашко та Дарина Мельник, які виступали й на сцені Сарненського РБК.
Бажаючі могли придбати книги цьогорічного лауреата, журналіста Івана Кидрука й послухати виступи місцевих учасників художньої самодіяльності Наталії Гриненко й Василя Смаглюка, колективу Рівненського заводу високовольтної апаратури, який був переможцем фестивалю «Сорочинський ярмарок – 2012», радував своїм співом поляків і львів’ян - народного аматорського ансамблю української пісні «Мальви». Потішили піснями народні аматорські колективи «Журавка» та «Батьківська хата» Зарічненського Будинку культури й ансамбль «Криниця».
Насамкінець оголосили й довгоочікувані результати огляду куренів селищної та сільських рад, у кожного з яких була своя родзинка. Але тріумфувала Кухотськовільська. Переможці одержали солідні призи: молодого барана, порося та гусака, чим викликали щирі і задоволені оплески сотень глядачів.
Усе урочисто-веселе дійство впродовж дня, незважаючи на примхи погоди, відбувалося в бездоганному музичному супроводі, який забезпечили директор магазину «Robik Music», що в Сарнах, Микола Губеня та працівники торговельного закладу.

Українська карикатура - одна з найсильніших у світі
Отримали задоволення присутні і від виставки художника-карикатуриста зі Здолбунова Віктора Голуба, який завоював міжнародне визнання. Він визнаний кращим карикатуристом 2012 року за версією журналу «Крокодил Плюс». Так, одна з його робіт отримала приз Міністерства культури та спорту Туреччини на 32-ому конкурсі карикатур «Ходжа Насреддін», що наприкінці минулого року організувала Турецька асоціація карикатуристів. Усього в змаганнях узяли участь 895 художників із 69 країн, які надіслали 2476 робіт. Окрім того, ще одна ввійшла в каталог за підсумками міжнародного конкурсу, проведеного в Південній Кореї. А в Москві йому присудили гран-прі серед художників країн СНД та Ізраїлю. Сюди Віктор надіслав шість робіт. За їх цикл і удостоєний високої нагороди.
- Малюю весь час, — зізнався. — Був художником ще в той час, коли майже кожна родина передплачувала журнали «Перець» або «Крокодил», а жанр карикатури народ любив.
- Його малюнки вміщували республіканські й обласні газети, - розповів голова Рівненської обласної організації Національної спілки журналістів України Дмитро Тарасюк. У кінці 80-х Дмитро Володимирович був редактором обласної «Зміни», тож допомагав молодому ще незнаному тоді автору вийти на широку дорогу. Це дало юнакові впевненість у власних силах. Друге творче дихання до митця прийшло у 2003 році, коли випадково побачив оголошення про конкурс карикатур, який проводила Міжнародна фінансова корпорація в Києві. Взяв участь і зайняв друге місце в одній із номінацій. Після цього поїхав у столицю, де познайомився з колегами. Потім була перемога в 2005-ому, а 2006-го його прийняли до Асоціації карикатуристів.
Саме за її підтримки Вікторові Голубу пощастило випробувати себе в конкурсах і виставках робіт у Здолбунові, Рівному, Кам’янці-Подільському, Тернополі. А у 2012 році він був серед переможців п’яти міжнародних конкурсів в Україні та Росії. Нині в його колекції майже 20 дипломів, із них 14 отримав на міжнародних конкурсах. Результати прийшли, за словами автора, завдяки наполегливій праці. Спочатку сюжет виникає в голові до найдрібніших деталей, а вже потім з’являється на папері. А загалом українська карикатура, вважає він, є однією з найсильніших у світі, хоча конкурси в нас влаштовують рідко. Художник і член Національної спілки журналістів України не втрачає надії, що ідея їх проведення, зокрема на Рівненщині, знаходитиме підтримку.
Прикро, що чоловік, який понад 30 років трудився на заводі, після банкрутства підприємства нині залишився безробітним. Та, незважаючи ні на що, Всеукраїнський фестиваль гумору «Лауреат Нобельської премії», який цьогоріч відвідали понад півтори тисячі любителів сміху, завжди вабитиме до себе. Поціновувачі хороших жартів готові витримати випробування і бруківкою, і комарами, щоб просто погуляти під зоряним небом, подихати чистим повітрям і насолодитися первозданною тишею та красою. Звідусюди з’їжджаються і сходяться сюди, щоб себе показати і на людей подивитися, порадіти дотепному слову та веселій пісні. А ще пошанувати тих, кому буде присвоєно високе звання – лауреат Нобельської премії.
Марія КУЗЬМИЧ.