Про що мріють вихованці шкіл-інтернатів?

Ви дивилися коли-небудь в очі сироти? Якщо зустрінете таку дитину, зазирніть в її маленькі оченята-озерця, поспілкуйтеся з нею, запитайте, з ким живе, де навчається, про що мріє?

В одному з українських сиротинців 6-річний Іванко викарбував на підлозі крейдою портрет жінки - і заснув поруч із ним. Пізніше хлопчик пояснив, що намалював маму, а коли ліг біля неї спати, відчував затишок і спокій. Не менш хвилюючий випадок трапився в обласній дитячій лікарні, де проходила з сином планове лікування. Того ж дня, що й нас, туди госпіталізували 4-річну Лізу, вихованку Будинку маляти. Батьки дівчинки загинули в автокатастрофі 2 роки тому. Познайомилися з нею ще в приймальному відділенні. Це була весела щебетушка з гарною посмішкою і трішки кучерявим волоссям. Ми декілька хвилин побавились, потім наші дороги розійшлися. Наступного дня побачила її біля кабінету лікаря, Ліза підійшла до мене й запитала: «Ти моя мама?». Я й досі пам'ятаю її погляд. Чорненькі, як смородинки, оченята пронизували наскрізь. Я не знала, що їй сказати. Ледве видавила болюче: «Ні, не твоя». А вона у відповідь: «Чому? А де моя?». Дівчинка ходила від однієї жінки до іншої й ставила одне й те ж саме запитання. Це страшно. Це болить. Ні, не болить, а випікає душу вогнем жалю. Чому так буває з дітьми? Чому вони залишаються без батьків, чому хворіють? Хто винен? Де шукати відповіді? І велика милість Божа в тому, що є сьогодні спеціалізовані заклади, в яких дітки-сироти або з неблагополучних сімей чи з тяжкими хворобами можуть навчатися й реалізовувати себе. На теренах Сарненщини такими навчальними установами є Чудельські школи–інтернати.
У день святого Миколая сюди, до діток із особливими потребами, завітали меценати й благодійники краю: голова райдержадміністрації Анатолій Остапчук, депутат районної ради, директор ТзОВ «Західметал» Олег Жошко, директор ДП «Сарненский лісгосп» Сергій Белеля, головний економіст ДП «Клесівський лісгосп» Наталія Іванова, які привезли подарунки та солодощі. Це було свято радості й щирих посмішок. У всіх навчальних закладах цього дня проходять ранки, а в інтернатах це завжди цікаві й надзвичайно зворушливі заходи. Вихованці заздалегідь готуються до дня святого Миколая, коли до них приїжджають люди, яким не байдужа їх непроста дитяча доля.
Про що мріють сироти або дітки з неблагополучних сімей, що просили вони у святого Миколая? Про це прочитали в їх малюнках, що висіли на стендах однієї зі шкіл. Семирічний Миколка просив, щоб святий подарував машинку з пультом управління, десятирічний Сергійко дуже хотів мобільний телефон, а дев’ятирічна Юля мріяла про ляльку з розкішним волоссям і колекцією суконь. Діти-сироти, інваліди, позбавлені батьківського піклування, мають особливі мрії, щирі та приємні. Про це добре знають їх учителі, а ще – меценати: добрі серцем люди, які повсякчас допомагають, дбаючи не лише про них особисто, а й про заклади, де навчаються.
У цілому в цих школах виховуються понад 200 діток. Під гідою губернатора Василя Берташа для них організували чудове свято Миколая. Анатолій Остапчук подарував для вихованців обох шкіл музичні центри, щоб проводили цікаво дозвілля, культурно-масові заходи, щиро подякував працівникам закладів: директорам Надії Мельник і Валерію Малюжинському - за їх добрі серця, любов, милосердя, чуйність, розуміння, доброту, турботу, які кожного дня проявляють до своїх учнів. А вони у свою чергу висловили щиру подяку Анатолію Остапчуку та всім гостям, які підтримують і допомагають у будь-яких питаннях, яким болить кожна проблема цих установ, адже тут перебувають хлопчики та дівчатка, яким дуже потрібні наші любов і турбота. Багато хороших слів сказали гості для вихователів і нянечок, які є для цих діток найріднішими, сумлінно навчають грамоти, виховують, як рідних, усебічно розвивають.
До вихованців школи-інтернату № 2 завітали з подарунками також представники Рівненського та Сарненського філіалів страхової компанії «Провідна», співробітники УБОЗу МВС у Рівненській області й прокуратури м. Сарни. А в цілому всі разом гості презентували навчальним закладам хороші й дуже потрібні подарунки: телевізори, відеокамеру, мікрохвильову піч, багато фруктів і солодощів. На закінчення гості та вихованці сфотографувалися на згадку.