Back to top

Червоний колір символізує життя

Автор фото Василь Сосюк.

Минулого вівторка в Сарненському історико-етнографічному музеї відкрили виставку «Герой України Віра Роїк та її учні», присвячену 200-літтю від дня народження Т.Г. Шевченка.

Твори української вишивки експонуються в Сарнах завдяки проекту, організованому сином знаної вишивальниці Віри Роїк ‒ Вадимом. Його підтримав волинський майстер народної вишивки Юрій Савка. Він представив роботи Віри Сергіївни та поділився спогадами про майстриню, перше знайомство з нею.
Не можу не згадати й колекцію самого Юрія Савки - портрети, вишиті переважно хрестиком. Це письменники, митці, культурні, політичні та релігійні діячі. Тобто всі ті, хто, за словами автора, зробив свій внесок в історію та культуру країни. Луцький митець створив портрети Тараса Шевченка, Лесі Українки, Олени Пчілки, митрополита Андрія Шептицького, отця Дмитрія Блажейовського, політичних діячів і героїв національно-визвольної боротьби Симона Петлюри, Степана Бандери, Романа Шухевича, Ніла Хасевича, В’ячеслава Чорновола. Його збірку представляли на понад тридцяти персональних виставках. За словами Юрія Емануїловича, з яким уперше познайомилась у Сарненському районному ліцеї «Лідер», мета всіх експозицій — виховувати українців. Чимало своїх робіт він дарує, та ніколи не продає. Бо впевнений, що на такому не заробиш. А коли почнеш заробляти, то втратиш дуже багато.
На презентацію робіт завітали майстрині Сарненщини, фольклорний гурт районного Будинку культури (керівник Любов Сорока), які поколядували не лише господарям і гостям, а й навіть бджолам. Присутні переглянули відеофільм про відому вишивальницю Віру Роїк, а завідувачка Сарненським історико-етнографічним музеєм Раїса Тишкевич розповіла біографію легендарної української майстрині-вишивальниці. Народилася вона в царській Росії. Коли дівчинка з’явилася на світ, задзвонили церковні дзвони, що ніби благовіщали про те, що слава про неї розійдеться по всій землі. Віра Роїк пережила Жовтневу революцію, Велику Вітчизняну війну, крах Радянського Союзу та становлення незалежної України. Крізь усе її життя червоною ниткою пройшла любов до вишивки. Вона володіла трьомастами техніками гаптування. А ще незмінним залишалося її бажання зберегти самобутнє народне мистецтво.
Коріння батьківської родини Віри сягає часів Запорізької Січі. У часи сталінських репресій батька заарештували, а в 1943 році він помер. По материнській лінії її рід походить від Яворських. Затамувавши подих, відвідувачі виставки спостерігали за кадрами фільму, де тендітна, мініатюрна жінка з тонким обличчям аристократки без окулярів вправно тримає голку лівою рукою.
За часів дитинства Віри в будь-якій сім’ї, незалежно від стану — селянського чи дворянського - дітей із раннього віку привчали до праці. У шість рочків її обов’язком було мити чайний посуд уранці, а потім бабуся Оксана дала нитки, голку та посріблений наперсток багатої кавказької роботи. Мама Лідія, художниця, показала найпростіший візерунок — мережку. Віра зіпсувала декілька клаптиків тканини, поки вона нарешті її вигаптувала. Тоді дівчинка всією душею ненавиділа вишивання. Набагато цікавіше було гасати вулицею з сусідськими хлопчаками, стріляти в них із рогатки та лука, навіть битися...
Лише через чотири роки Віра серйозно захопилася вишиванням, чому посприяв письменник Володимир Короленко, який тоді жив у Полтаві і був частим гостем у помешканні Сосюрків. У нього з дитинчам склалися довірливі стосунки. Одного разу батько смішком поскаржився письменникові, що дівчинка не хоче бути гарною господинею, вишивати. Мовчки поплакавши в дитячій кімнаті, вирішила довести всім, що вона зможе бути найкращою. Так, з благословення автора книги «Діти підземелля» змінила своє життя. Попросила маму зшити для неї український костюм, який сама вишила хрестиком. І дуже хотіла показати його Короленку, який так і не побачив витвору - помер від запалення легенів.
Віра закінчила Маріїнську гімназію, що в Полтаві, займалася в балетній студії. Навчання давалося на диво легко. А в 1963 році закінчила річні курси вишивання, крою та шиття Московського навчального художнього комбінату й захопилася вишивкою з усією пристрастю дівочої душі. І саме власноручні роботи врятували її, маленького сина Вадима та матір від голодної смерті під час війни. До військкомату прийшла добровільно, але через трирічного малюка відразу в армію не взяли. Незадовго до окупації Віра Сергіївна потрапила під бомбування, як наслідок - контузія, переломи й ушкоджена права рука. Минули тижні, поки змогла розбірливо говорити, місяць нічого не чула. Додому її доправили в гіпсовому «футлярі» й упродовж двох років вона практично не підводилася. Щоранку мама йшла з дому, намагалась продати доньчині вишивки, але частіше гарні речі вимінювала на продукти. Так і вижили.
Потім повернулися з фронту брати й чоловік, який пройшов шлях від Сталінграда до Варшави. Після численних поранень Вірина мама поставила його на ноги. У 1944 році сім’я переїхала в Ставропольський край, де Віра змогла відновити стародавню техніку вишивання полтавською гладдю та хрестиком. Для ушкодженої під час війни правої руки чоловік зробив підставку, а жінка навчилася працювати лівою.

Майже ровесниця століття
У 1952 р. родина Роїків перебралася в Крим. Понад десять років Віра Сергіївна навчала дівчаток тонкощам української вишивки — традиційних для Полтавщини, Тернопільщини, Харківщини, Київщини та Буковини орнаментів. Адже шитво — не просто набір кольорових стіжків на тканині. Кожен колір і візерунок несе в собі певну інформацію. Чому, для прикладу, горловину сорочки або поділ прикрашали винахідливим орнаментом? Аби він проганяв зло. Чому в народній вишивці так часто використовують усі відтінки червоного? Тому, що цей колір символізує життя, прямі лінії — легка дорога, півень — добробут і статки. До речі, коли вишиваєте двох півників, розповіла майстриня у фільмі, вони мають дивитися один на одного.
У 1963-ому жінка закінчила Московський художній інститут. Уперше ж свої роботи показала світові в 1936 році на Всесоюзній виставці в Москві. Крім традиційного українського мистецтва вишивання, жінка володіла понад 300 його техніками. Віра Роїк створила в Криму справжню школу української народної вишивки. З її ініціативи започаткували музей декоративного мистецтва народних умільців і салон живопису художників-аматорів Криму.
У 2003 році Віра Сергіївна опублікувала автобіографічну книжку «Мелодії на полотні». На вшанування видатної майстрині у 2006 році заснували Міжнародну премію імені Віри Роїк. Їй не вистачило півроку, щоб стати ровесницею століття. Всупереч суворим рекомендаціям лікарів, сама їздила з виставками по всій Україні та за кордон. Організувала понад 140 лише персональних, де виставляє твори на тему «Український рушничок» у всіх обласних центрах країни та Росії, Німеччині, Болгарії, Польщі, Туреччині. Також брала участь у 287 загальних художніх виставках у СРСР, Україні й за кордоном, у тому числі Бельгії, Франції, Угорщині, Італії, Монголії, США, Хорватії. Її роботи зберігаються в 43 музеях різних країн світу.
Відома вишивальниця Віра Роїк померла на 100-ому році життя. 19 серпня 2006 року за видатний особистий внесок у розвиток культури України, утвердження традицій національного декоративно-прикладного мистецтва, багаторічну самовіддану творчу та педагогічну діяльність Указом Президента України Вірі Роїк було присвоєно звання Герой України. Заслужений майстер народної творчості України удостоєна також звань заслужений художник Автономної Республіки Крим, лауреата Державної премії Автономної Республіки Крим і премії В. Короленка, нагороджена орденом княгині Ольги.
Сарненці мають можливість оглянути вишивані роботи впродовж місяця. Експонуються також витвори онуки Віри Роїк Аліни Воронової та правнучки Юлії Абрамової, а також учениць Євгенії Жукової, Галини Дмітрієвої, Валентини Лосенко, Євгенії Шеко та Світлани Лавренюк. Раїса Тишкевич акцентувала увагу присутніх, що виставка відбувається за сприяння голів Рівненської та Волинської обласних державних адміністрацій.
Після презентації заходу директор РБК і керівник районного любительського об’єднання «Самоцвіти Сарненщини» майстрів декоративно-прикладного мистецтва Любов Царук провела засідання об’єднання, де обговорили низку питань. Окрім того, спланували роботу на нинішній рік.
Марія КУЗЬМИЧ.

Новини: 

Схожі матеріали

З року в рік 26 квітня, коли буяє весна, а пташки радують милозвучним щебетом, в Україні відзначають роковини найстрашнішої техногенної катастрофи...
До ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в 1986-му та наступних роках залучали сотні тисяч робітників з України й інших республік тодішнього...
Україна має давні історичні витоки ідеї демократизації. Якщо згадати часи Київської Русі, коли на віче укладалися договори між князем і народом,...
Літнього ранку 22 червня 1941 року полум’я війни, що вже вирувало в Західній Європі, перекинулося і на територію колишнього Радянського Союзу. На...
– подія в культурному житті Сарненщини З року в рік, століттями люди обирають музику своїм захопленням. Для когось вона стає професією та...