Опубліковано СН
Незвичайною для жителів с. Корост була остання неділя липня, яка осіла в душах багатьох односельців гарними та приємними спогадами про культурно-масові заходи в сільському Будинку культури.
А до цього під час зустрічі місцевої футбольної команди «Темп» і тинненської – «Случ» у рамках дванадцятого туру з футболу чемпіонату району в І лізі багато корощан та гостей з навколишніх сіл прийшли на місцевий стадіон з українською символікою та у вишиванках. Гравці разом із вболівальниками виконали Гімн України. Уздовж стадіону підняли великий банер із патріотичним гаслом, а зверху майорів Державний прапор. Схиливши голови, присутні вшанували пам'ять українських вояків, які поклали свої життя на вівтар боротьби з тероризмом і «рашизмом».
По обіді в Будинок культури сходилися глядачі, аби в рамках районного звіту КДК безпосередньо відвідати краєзнавчу мандрівку «Село моє, для мене ти єдине» й побувати на родинному святі «Творчістю хата багата». Спочатку завідувач публічно-шкільною бібліотекою с. Корост Лариса Голощапова нагадала старшим односельцям про історію населених пунктів Коростської сільської ради, зокрема сіл Одринки, Мале Вербче та Корост, а для молодшого покоління зробила багато цікавих відкриттів із літопису рідного краю.
На дійство завітали й гості з райцентру: директор Сарненського районного Будинку культури Любов Царук і методист районної центральної бібліотеки Ганна Пінчук, які теж стали активними учасниками святкових заходів. Далі на сцену для творчої зустрічі запросили нашого сучасника - місцевого письменника-гумориста Василя Титечка. Життєву й творчу біографічну довідку про митця повідала бібліотекар шкільної книгозбірні с. Мале Вербче Наталія Боса, яка детально охарактеризувала кожен епізод у творчості Василя Григоровича. Найбільше акцентувавши увагу на даті 31 березня 1998 року, Наталія Михайлівна розповіла, що саме того дня під рецензуванням незабутнього Леоніда Куліша в районній газеті «Сарненські новини» вперше опублікували добірку гуморесок Василя Титечка. А через п’ять літ з’явилась і перша збірка гумористичного жанру під назвою «Жарт за жартом». Згодом з-під пера молодого автора одна за одною виринали до читачів інші книги. Нині Василь Титечко автор тринадцяти різножанрових як для дорослого читача, так і для зовсім юного. У 2010 році його прийняли до лав Національної спілки журналістів України, а два роки потому і до Національної спілки письменників України. А 2012 р. за збірку казок «Горде левеня» удостоїли літературної премії в галузі дитячої літератури ім. Леоніда Куліша. До речі, казки з цієї збірки неодноразово звучали й звучать із вуст ведучого «Вечірньої колисанки» на Першому каналі українського радіо дідуся Стаса. Впродовж останніх років автор зробив багато записів на районному й обласному радіо, а ще телебаченні. Брав участь у літературно-мистецьких заходах, починаючи від районного й закінчуючи всеукраїнськими, навіть міжнародними. За шістнадцять років творчості його твори публікували понад тисячу разів у багатьох українських журналах і часописах, а також за кордоном, зокрема й у США.
Поділився своїми спогадами про видатного друга, колегу й ведучий заходу Юрій Комар у парі з Наталією Бобровською. Читаючи твори Василя Титечка, сказав, невимушено усміхаєшся, й від цього повниться щастям душа. Письменники-гумористи – люди незвичайні. Часто помічають те, на що ми за своїми повсякденними клопотами й турботами зовсім не звертаємо уваги, бачать поезію в прозі і навпаки - у невеличкій оповідці вміють сказати більше, ніж у цілому романі.
Упродовж творчої зустрічі учні Коростської ЗОШ І-ІІІ ст. один за одним піднімалися на сцену, читаючи гуморески та дитячі вірші свого земляка й учителя. Сам Василь Титечко повідав про своє входження в літературу, поділився тими далекими спогадами й наголосив, що, аби досягти успіху в будь-якій діяльності, потрібна наполеглива праця, інакше не буде жодного результату, а також розповів присутнім про тонкощі літератури, дорогу книги від написання й до читача. А на завершення прочитав афоризми-титечконізми з нової книги «При чистій совісті чисті й кишені».
Другою частиною півторагодинного дійства була представлена програма «Творчістю хата багата», в якій взяла участь родина Павла й Оксани Комарів та їхніх трьох діточок. Як зауважили ведучі: «Сьогодні ми відчуємо міцний сімейний дух і взаємозв’язок сім’ї: господаря дому Павла Миколайовича, порядної та чарівної дружини Оксани Іванівни, красунечки-доні Ангеліни та двох козаків-синочків Максимка й Іванка».
Чоловік ось уже впродовж 25 років працює художнім керівником у Коростському будинку культури. Він завжди веселий, життєрадісний, надійний господар і дбайливий татусь. Незмінний учасник культпросвітніх заходів, ведучий і соліст. Голос Оксани Іванівни також звучить на всіх концертах у клубі та на районній сцені, дотепні сценки з її участю викликають сміх і позитивні емоції. Донечка Ангеліна купається в батьківській любові вже 17 літ. Цьогоріч закінчила місцеву середню школу й готується стати студенткою одного з обласних навчальних закладів. Любить читати, готувати, допомагає батькам по господарству і, звісно, як матуся і татусь, - співати. Старша доня Комарів ознайомила зі своїм родовим деревом, на якому були розміщені фото декількох поколінь.
Підростають у родині на втіху батькам і два синочки-соколики. Два рідних брати, але з такими різними характерами. Швидкий і запальний Максим і спокійний та розсудливий Іванко. Максим розповів про те, як проходять його тренування в Сарненській ДЮСШ відділу освіти з греко-римської боротьби, де займається вже три роки. У своєму десятирічному віці має декілька перемог на турнірах у різних містах України, а нині готується до відрядження на змагання в складі збірної команди району до Білорусі та Польщі. Останні слова, які сказав на святі, були такого змісту: «Коли виросту, хочу стати олімпійським чемпіоном!». Що ж, хочеться вірити, що так воно й буде. Адже мрії збуваються, потрібно лише сильно вірити в них.
Ніжний і чуйний Іванко, попри місяць часу, вже готується до школи - піде в другий клас. Гарно читає, уважний і чемний хлопчик. А ще має хист до малювання. Ведучі представили загалу його виставочку малюнків. А для рідної матусі підготував вірш, за який ненька нагородила щирим і палким поцілунком.
Після цього на сцену вийшла Ангеліна з букетом квітів і розповіла про свою бабусю, вона – справжня доброта. Усе вміє: шити, готувати, хоча доля в неї непроста. А які пісні співала, а які історії та легенди знає! Колискові бабусі Галини Антонівни ніжно звучали впродовж багатьох років, а руки з невичерпною любов’ю до серденька пригортали всіх дітей. На знак пошани до старійшини родини Комарів Ангеліна вручила їй букет запашних квітів і в дуеті з матусею подарували пісню з репертуару Ольги Монастирської «Мамина калина».
Павло й Оксана вже 17 років живуть пліч-о-пліч, душа в душу. Вже троє діток допитливими оченятами вдивляються в далину. Ось-ось піднімуться на крило й відлетять із сімейного гніздечка. А ніби вчора доля звела їх разом. Тож на сцені чоловік і дружина про багаття сімейного вогнища поділилися чистими та хорошими спогадами. Згадала пара і день знайомства, і враження після першого побачення, й чим запам’яталися весілля, дні народження дітей. Павло й Оксана завжди разом: і вдома, і на роботі, і на сцені. Дуетом заспівали пісню «Батьківська стежина», після якої господар сказав: «Не від кого не втаїш, що наше щастя залежить від сім’ї. Якщо міцна родина, міцною буде й Батьківщина. Як могутня річка бере силу з маленьких джерел, так і українська культура збагачується маленькими, але колоритними сім’ями». А ще разом поділилися секретами успішної та щасливої родини.
Неодноразово впродовж концерту лунали пісні у виконанні Павла Миколайовича, Оксани Іванівни й Ангеліни. Також допомагали їм самобутні артисти з Малого Вербчого Галина Мигоус й Іванна Давидюк, а також вокальний ансамбль Коростського будинку культури під керівництвом завідувача клубом Ніни Коротчук. Присутні в залі гості мали можливість повправлятися в розгадуванні загадок про родину й доповнити приказки та прислів’я на цю ж тематику. Коли інші члени сім’ї були заклопотані виступами на сцені, Іванко та Максимко не полишали малювати і до закінчення свята на папері пообіцяли відобразити своє бачення щасливої родини. На папері перед глядачами вона постала в променях сонця на березі річки довжиною в життя. Ось такий філософський шедевр намалювали хлопці.
На завершення святкового дійства родині Комарів від культпрацівників Коростської сільської ради подарували цінний подарунок. Подякували за зразкову сім’ю й від щирого серця побажали, щоб родинне багаття, яке горить яскравим світлом у вікнах їхньої оселі, ще довгі роки щедро зігрівало цю сім’ю-перлинку.
Юхим ВЕРБЕЦЬКИЙ.