Навігатор не показує, де сепаратисти

За перший тиждень грудня волонтери штабу громадської оборони «Горинь», що в Сарнах по вул. Героїв Берестечка, зібрали 52545,90 грн.

У цю суму внесли свої добровільні пожертви педагоги та студенти Сарненського педагогічного коледжу (20000 грн.), депутати міської ради перед початком сесії 1 грудня (189 грн.), депутати районної ради та запрошені на сесію 4 грудня (1513 грн.), Олег Нечитайло (3000 грн.), окремі громадяни, які принесли гроші особисто чи передали в штаб громадської оборони (2240 грн.). Окрім того, у скриньках торговельних закладів міста нарахували 6009,90 грн., а на АЗС райцентру – 19594 грн.
Педагогічний колектив та учні Сарненської ЗОШ № 2 І-ІІІ ступенів провели благодійну акцію й зібрали на потреби бійців 6500 грн., малюнки, а учні та вчителі трудового навчання Сарненського НВК «Школа колегіум» ім. Т.Г. Шевченка сплели власноруч 40 пар шкарпеток. Працівники ПрАТ «Сарненський хлібозавод» передали хліб і свіжу випічку, свій внесок зробили також «СамМаркет» і «Північ-Центр». Як завжди, найбільше долучилися ГО «Спілка підприємців Сарненського району».
Мешканці Сарненщини разом із волонтерами постійно надають і надаватимуть надалі всіляку допомогу в забезпеченні потреб української армії та жителів сходу. От і напередодні 23 річниці Збройних сил України допомогу для бійців АТО повезли депутати міської ради Олексій Круглик і Данило Шабак, а також волонтер «Горині» Роман Яковець.
Лише на передовій наїздили 500 кілометрів, а загалом за 4 дні, які пробув Олексій Круглик за кермом, здолали понад 4 тисячі кілометрів. Без карти це зробити непросто, адже не знаєш населених пунктів, а ще неможливо зорієнтуватися без знаків, яких просто немає. А якщо користуватися навігатором, то можна потрапити у велику халепу або просто в руки до сепаратистів.
Першим на їхньому шляху був Краматорськ Донецької області. До честі сарненців, земляки там забезпечені всім необхідним, розповів Олексій Круглик. А от на хлопців із сусідньої Дубровиччини не можна дивитися без сліз. Таке враження, що про них просто забули.
У Краматорську, де ночували з бійцями в землянках, залишили польову кухню для приготування обідів на 15-20 чоловік, яку передало Сарненське ВПУ-22. Окрім того, привезли іменні посилки з теплими речами, берцями, предметами особистої гігієни. Воїни раділи пакетам, як малі діти. До речі, перед поїздкою спочатку зателефонували Андрію Пригарському на блокпост і запитали, в чому в них є потреба.
Наступним було Дебальцеве. Бійці окремої гірсько-піхотної 128 бригади продовжують тримати оборону в Станиці Луганській, перебуваючи на самій передовій і приймаючи найважчі удари бойовиків. Вони мріють про ротацію, відпочинок хоча б на 10 днів, і обіцяють, що повернуться знову вибивати ворога з своєї землі. Наші хлопці розказують, що хочуть миру і для них неважливо, якою мовою спілкуються громадяни України, – головне, щоб усі жили дружно. А війна вигідна тим, хто на ній заробляє. Зокрема, на думку військових, сепаратистам, багато з яких приїжджають в Україну воювати за гроші. Бо як інакше пояснити, що участь у боях беруть кадировці, серби та інші найманці. Олексія Круглика дуже вразила зустріч із жінкою, яка відповіла йому чистою українською мовою (вперше за три доби), тож подякував їй за це.
Ще здивувало, що міста ніби вимерли – ні людей, ні машин, ні АЗС. Зате бачили багато української символіки. З 18.00 до 6.00 – комендантська година. Бійці, з якими ночували в бліндажах, зустріли земляків як рідних. Польової кухні немає, самі собі готують там, де сплять. Від холоду рятують «буржуйки». Прикро, розповіли, що держава нічим не забезпечує. Якщо техніка виходить із ладу, ремонтують своїми силами, купують і запчастини. Щиро дякували за все волонтерам.
З Волновахи, де розташована 72 окрема механізована бригада, поспішали виїхати до 18.00, бо вже о 18.15 їх накрили б «Гради». Саме там можна неочікувано потрапити до сепаратистів, від яких були зовсім недалеко. Тож хлопці ще раз наголосили, якщо збираєтесь в дорогу, бажано мати карту з собою. Це підтвердив і згурівський голова райдержадміністрації Степан Кузьмич, який також віз гуманітарну допомогу. До речі, родом чоловік із Углів, зауважив Данило Шабак. Люди звертають увагу на номерні знаки авто й самі можуть повідомити, куди вважають за потрібне.
У Волноваху також везли іменні посилки, зокрема Андрію Мельнику. З хлопцем не довелося зустрітися, бо був у полі, де не працює телефон, але залишили свої координати. Дивно, що немає ніякої межі між блокпостами українців і сепаратистів.
З гордістю розповіли чоловіки про сарненця Валерія Поліна з Дослідної станції. Саме він облився водою й кинувся в машину, що горіла, аби витягнути з неї лейтенанта. Воістину героїчний вчинок.
Данило Шабак повідав, як раділи солдати дитячим малюнкам школярів Орлівської ЗОШ І ступеня. Вони по щирому посміхалися. Дитячі роботи – їхня психологічна підтримка. Висловили подяку й наймолодшим жителям міста - вихованцям дитячих садочків №№ 3,5,7,9, їх батькам і працівникам, які долучилися до збору коштів, продуктів харчування, а також виготовили державну символіку, а ще - дитячі малюнки та іншиі вироби.
На кожному з трьох пунктів, що відвідали, залишили також по одній великій аптечці. Данило Шабак знову возив уже відомий у військових госпіталях апібальзам і бальзам «Апідан» (лікує грибок на ногах, тріщини на п’ятах, загоює вогнепальні рани тощо). Окрім того, волонтери придбали 40 кг лимонів, 3,5 кг імбиру, 13 л меду й зробили антивірусні народні лікувальні засоби. Закупили м’яса на 4470 грн., частину якого трудівники ЗВП «Таврида» скоптили, іншу добровольці замаринували й спакували в зручні пластмасові відерця. Працівники їдальні ДПТНЗ «Сарненський професійний аграрний ліцей» заквасили й напекли капусти, приготували корейську моркву. Сусід Олексія, Олег Нечитайло, дізнавшись, що збираються на схід, привіз 3000 грн. на дизпальне.
Поцікавились у бійців на передовій, чи часто навідуються до них ті, хто робив собі піар перед виборами. Як виявилось, пройшли вибори й стало тихо, ніхто не приїжджає. А з настанням холодів, що на сході відчуваються набагато сильніше, нині військовим украй потрібні бушлати, теплі берці та штани. Тож повернувшись додому, Олексій Круглик, Данило Шабак і Роман Яковець щиро подякували волонтерам, старання яких оцінили там, на передовій. Раділо серце за сарненців, бо бачили, що передавали інші добровольці й могли це порівняти. А ще позаздрили тим молодим людям, які мають цілеспрямований український дух і є справжніми патріотами України.
Марія КУЗЬМИЧ.