Опубліковано СН
Минулого понеділка волонтери штабу громадської оборони «Горинь», що в Сарнах, Ольга Ратич, Ольга Пятковська, Віктор Болкуневич та Ігор Прозапас о 8 вечора з вантажем вирушили в зону антитерористичної операції.
У них було найбільше бажання: побачити все, про що розповідають і показують у теленовинах, на власні очі. Бусом везли презенти й речі для вихованців дитячих будинків, а бійцям роти вогневої підтримки третього батальйону 80 окремої аеромобільної бригади - автомобіль з подарунками, сам же транспортний засіб - земляку Володимиру Рибачку. Особисто передати його зголосився Віктор Болкуневич, сам і кошти назбирав на дорогу (сказав, що підсобили добрі люди, колеги та друзі).
Гроші на авто пожертвували добродії зі Львова Тарас Тузяк і Андрій Геращишин. Вони також дали частину коштів на пальне та придбали акумулятор. Завдячуючи ж Олексію Корміну, працівнику СТО «Технолог», син Андрій якого захищає Україну в Лисичанську Луганської області, автівку довели до ладу (зробили поточний ремонт). А Ігор Прозапас і Андрій Кормін їздили за нею в Ковель. Цікаво, що впродовж поїздки автомобіль, глянувши на номери (ПТН-…) жодного разу не зупинили правоохоронці. Пораділи солдати не стільки продуктам харчування, воді, консервації і фруктам, як новорічним вітанням – листам і малюнкам, сувенірам і в’язаним шкарпеткам.
Мирною дорога залишалася до Ізюма, здавалося, що ніякої війни немає. А потім на шляху все частіше стали траплятися військова техніка, блокпости. Волонтерів зустріли наші бійці й допомогли дістатися до місця призначення «швидкою». Спочатку поїхали в Краматорськ у дитячі будинки. У першому перебувають діти віком від 4 до 18 років. Їм вручили постільну білизну, взуття, іграшки, канцтовари, свіжі фрукти тощо. Бійці допомагали розвантажувати. Хлопчики й дівчатка кричали з вікна «Слава Україні».
Наступним став будинок малюти «Антошка» в Краматорську (малеча від дня народження, 120 діток). Сказати, що серце розривається, коли на тебе дивляться маленькі оченята, а ручки тягнуться з надією на батьківське тепло, це не сказати нічого. І цього не можна забути ніколи. Їм дуже пощастило, бо всі, хто там працює, добрі та щирі, наче матері та бабусі, котрі під час облоги та спроби сепаратистами вивезти цих діточок до Ростова, падали грудьми на автомати, лягали під колеса автобуса й захищали ціною власного життя маленьких янголят. До речі, вони розповіли, що збудували собі капличку й дуже молилися, щоб їх не вивозили.
Сюди сарненські волонтери зайшли із запашними хлібинами, випеченими вмілими руками пекарів, які трудяться в приватного підприємця Марії Король (на території ТзОВ «Завод металевих виробів»). Поклали хліб на вишитий рушник, що дав їм у дорогу отець Володимир (священик храму на Ковельській в Сарнах). Знаючи, що директор дитбудинку мріяв про українську вишиванку, головний лікар КЗ «Обласна психіатрична лікарня села Орлівка» Рівненської обласної ради Анатолій Каленюк передав йому бажану сорочку. А його дружина, Світлана Іванівна, через Інтернет придбала необхідний медичний препарат (адже там є також малюки з вродженими хворобами), за який у закладі були надзвичайно вдячні.
Директор «Антошки», головний лікар Анатолій Романов - приємний сивий чоловік із лагідною посмішкою сказав, що діткам потрібно багато різних речей. Волонтери й привезли чимало. Зокрема, памперси, шампуні, мило, зубні пасти, туалетний папір - усього 43 найменування на суму понад 8 тис. грн. Коли розвантажували, працівники просто плакали. Спілкуючись із ними, відчули справжню любов до України. Обмінялися адресами, бо вони висловили велике бажання не тільки налагодити зв’язки з нашими дошкільними закладами, а й побувати в Сарнах.
На полях зійшла озимина
Минулої п’ятниці прийшла зима зі снігом, а впродовж подорожі волонтерів, які їхали без сну та зупинок на перепочинок, не переставав іти дощ, і «двірники» в машині не виключали. Побачивши в Слов’янську дощенту зруйновані будівлі й багатоповерхівки, прошиті снарядами, як решето, Ольга Пятковська не змогла стримати сліз. Одне бачити це по телевізору (одну-дві картинки), розповіла, і зовсім інше - пережити самому.
Краматорськ із широкими вулицями жінкам дуже сподобався. Неоголошена війна на українському Сході хоча й тимчасово, але фактично паралізувала економіку регіону. Великі промислові підприємства зруйновані або розграбовані мародерами-сепаратистами. Але є компанії, які навіть у таких умовах не тільки збереглися, а й продовжують працювати на вітчизняну економіку. Ще порадувало дуже, коли побачили навкруги поорані й засіяні поля, на яких зійшла озимина.
Коли ж приїхали на місце дислокації батальйону, то вже ні в кого не виникали сумніви, що вони на справжній війні. У дорогу брали з собою окремий великий пакет із продуктами, де були й ковбаса, і мандарини, і цукерки для тих, хто траплятиметься в поїздці. Тож гостинці дали й дубровицьким бійцям (із Орв’яниці, Сельця, Дубровиці). Побачили, в яких умовах вони проживають. В одній частині звичайних наметів харчуються, у другій - просто на землі настил із сіна, піддони з цегли, спальники. Краматорські волонтери привезли їм «буржуйку». А двох солдатів, яким випала відпустка додому, привезли з собою в Сарни.
Ольга Ратич уже змирилася з тим, що не побачиться з сином, який був у відрядженні в Дебальцевому, але Олександр приїхав, і зустріч таки відбулася. Матір не могла стримати сльози радості. Тож Віктор Болкуневич та Ігор Прозапас, аби не витрачати час, поїхали в Дружківку, а земляки пригощали жінок кавою просто на підлозі. У наших хлопців є бойлер із гарячою водою, пральна машина, до них бійці приходять митися. Один із командирів щиро дякував Ользі за сина.
У Дружківці вже сутеніло, люди з роботи поспішали бігом додому. Їхали, не зупиняючись на поворотах (однак, дотримували правил вуличного руху, акцентували увагу). Нарешті ближче до Донецька, де на блокпостах простягалися довжелезні черги (1,5-2 кілометри) зустріли Володимира Рибачка, а також старшину роти вогневої підтримки Бориса з Кузнецовська та ще 5 бійців. Емоції переповнювали Володимира, коли побачив автомобіль, за який щиро дякував. Розвантажувати його вийшла вся рота, а командир готував їсти. Адже на те, яке в кого звання, у всіх чоловіків рівні права. Тож їсти готують по черзі.
Ще декілька слів про Володимира Рибачка. Мужній чоловік служив свого часу в елітних військах Радянського Союзу (десантно-штурмовому батальйоні). Окрім того, має за плечима бойовий досвід. А на схід у зону антитерористичної операції пішов добровольцем. Із Дубровиччини тут також є хоробрі воїни, які побували в найгарячіших точках. Їх називають привидами. Хлопців «хоронили» вже принаймні тричі, тож і заслужили собі таке ймення.
У випуску інформаційної програми «События» на каналі «Україна» 17 грудня показали дев’ятирічного Данила. Це єдина дитина, яку не вивезли з села Піски Луганської області. Нагадаю його історію. До початку військових дій тато хлопчика працював на Донецькому збройовому заводі. Навесні підприємство захопили бойовики й тепер, виходить, що їхню вулицю обстрілювали з техніки, яку колись збирав батько Данила.
- У Пісках - жах, як у фільмі страхів, – сказав хлопчина.
Саме Данилу з його татом сарненські волонтери підготували передачу – поклали все необхідне в ящик з-під бананів.
Із поїздки повернулися повні вражень від побаченого, але в той же день почали думати, як повернутися туди знову. Тепер уже з теплими речами для бійців (штанами, шапками-ушанками, одноразовим посудом). Наші воїни дуже сильно потребують психологічної підтримки від нас і тяжкого озброєння від держави.
Підтримали бійців
Насамкінець, Ольга Ратич розповіла, хто зробив свій внесок у поїздку волонтерів штабу громадської оборони «Горинь» на схід. Це загальноосвітні та дошкільні заклади міста. Скажімо, вихованці ДНЗ № 9 виготовили власноруч обереги, а спеціалізованої школи розвитку № 5 І ступеня зібрали 441 грн., підготували теплі речі й листівки, які добровольці завезли хлопцям на передову. Парафіяни української православної церкви села Корост передали 5000 грн. , а відділ освіти РДА – 3211 грн. (з них 1600 – Ясногірська ЗОШ І-ІІІ ст. і 1500 - Карасинська ЗОШ І-ІІ ст.), Сарненський Будинок дітей і молоді – шкарпетки, а редакція районної газети «Сарненські новини» - 1400 грн. Ще 561 грн. – служба радіо-таксі 1561, приватний підприємець Леонід Мостюк – 2 упаковки (12 штук) дитячих ходунків. Фірма «Захід-Ресурс» торгової марки «Олас» надала 200 літрів пального. Сарненські бібліотекарі рознесли по організаціях звернення волонтерів і передали 500 грн. Чимало різної випічки (хліб, рулети, булочки) уже не вперше дала приватний підприємець Марія Король. Долучилися також «СамМаркет», що біля автовокзалу, та підприємець Сергій Кисельов.
Хоча на канцтоварах заробітки невеликі, однак Олена Данильчик безкоштовно виділила їх на суму 1667 грн. й майже на 4 тис. грн. продала за собівартістю. Навіть компанія «Медіа-мікс» із Рівного приєдналась до доброї справи, завдячуючи Олені Данильчик. Мешканка Сарн Наталія Гапончук двічі приносила кошти від мешканців свого мікрорайону (2224 грн. і 1290 грн.). Микола Ковальов придбав 10 спальних мішків, 2 намети, компас, бінокль. Окрім того, знову підсобили водії та оператори АЗС «Журавлина», приватні підприємці - Т.В. Ничипорук з магазину «Гермес» (фрукти, банани, яблука і т.д.) та Олексій Дорожко, торговельний заклад «Гарант» (предмети особистої гігієни). До речі, працівники «Гаранту» щомісяця самі приносять необхідні речі, а до новорічних свят підготували й жовто-блакитну ялинку.
Волонтери низько кланяються всім добровольцям, які збирають пожертви для бійців АТО, стоячи на АЗС. Тим, хто особисто приносить кошти на вулицю Героїв Берестечка у штаб громадської оборони «Горинь», керівникам закладів торгівлі, де розмістили скриньки, й усім небайдужим людям.
Марія КУЗЬМИЧ.