Опубліковано Георгій Алексан...
Фото автора.
І черговим свідченням цього стало недавнє вручення директору державного підприємства «Клесівське лісове господарство» Михайлові Ониськевичу на вічне зберігання в колективі символічної булави – почесної відзнаки обласного управління Держкомлісгоспу України за комплексними оцінками діяльності.
Тобто не тільки визнали високі темпи економічного розвитку, стале фінансове становище, незаперечні заслуги підприємства в примноженні зеленого національного багатства держави, раціональному високоефективному використанні дарів лісу, а й, головне (!), забезпеченні одних з найкращих умов праці, гідної її оплати й соціального захисту трудівників упродовж трьох кварталів підряд. Клесівці першими удостоїлися такої високої честі серед усіх лісгоспів області, досягнувши найвагоміших результатів за підсумками минулого року, першого кварталу та першого півріччя нинішнього.
За престижне право володіти булавою одноосібно впродовж багатьох-багатьох років точилася чесна гостра й безкомпромісна боротьба серед 16 лісогосподарських підприємств Рівненщини. Бути фаворитом два квартали підряд в економічному змаганні вдавалося спочатку чи не найчастіше сарненцям, а також дубровичанам, дубнівцям… Не раз і не два до заповітної мети впритул наближалися й клесівці.
І ось цілком заслужена перемога їх зеленого полку. Успіхи справді вражаючі. Адже за обсягами реалізації продукції в грошовому обчисленні лісгосп у зв’язку із збільшенням переробки низькосортної деревини та відходів уже тривалий час перебуває на другому місці в галузі. Знаймо, що в загальнообласному доробку лісівників шоста частина коштів, що надходить від проданої продукції, належить клесівцям. З початку нинішнього року на підприємстві довели темп росту з цього показника до 120 відсотків. Питома вага експорту становить майже 62 відсотки. Хоч конкуренція на світовому ринку стала надзвичайно жорсткою та безкомпромісною. При цьому варто зауважити, що темп заготівлі деревини зріс у лісгоспі лише на 3 відсотки. Отже, мова йде про суттєве поліпшення якісних показників, високий професіоналізм персоналу.
Директор Михайло Ониськевич особливо підкреслює, що не було, немає і не буде в державному лісовому фонді країни хижацького знищення дерев, скільки б галасу не здіймали дилетанти, необізнані співгромадяни, зацікавлені бізнесмени, недолугі чиновники та деякі політики. І наводить конкретні цифри. Так, природний приріст лісу за рік становить на підприємтсві 190 тисяч кубометрів. Заготовляють же 100 тисяч, або в межах 53 відсотків. А в Європі цей показник сягає вже 80%. То, за логікою, скоріше нищать ліси не в Україні… Про науково обґрунтоване ведення галузі не втомлюються нагадувати вчені, керівники галузі, обласного управління лісового господарства, народний депутат України Микола Шершун, якому можна вірити.
Радують у колективі й інші виробничі показники. Постійно позитивна динаміка й щодо росту зарплати. В лісовому господарстві клесівці майже наздоганяють сарненців, які впродовж багатьох років утримують першість у галузі.
Та найбільше турбуються на підприємстві про здоров’я лісу та майбутні насадження. Тому щороку засаджують молодими сосонками понад 350 гектарів. Ще на 100 гектарах спеціальними агротехзаходами сприяють природному поновленню насаджень різних культур. У розсадниках є понад 5 мільйонів сіянців деревних і чагарникових порід для заліснення. Це, зокрема, сосна, дуб, ясен, туя, ялівець, самшит – усього 30 різновидностей. Отже, ліс і для онуків, і правнуків, наступних поколінь буде. Якщо, звичайно, не настануть, не дай Боже, якісь природні катаклізми…
ДП «Клесівський лісгосп» – один із найпотужніших бюджетоутворювачів у районі. Тільки за сім місяців до управління Пенсійного фонду надійшло, приміром, понад 4,2 мільйона гривень, у бюджети різних рівнів спрямували за цей період майже 3 млн. гривень.
Яскравий трудовий доробок колективу незаперечний. Він свого роду - данина пам’яті Григорію Радьку – яскравому представнику нової генерації, сучасному менеджеру-управлінцю, подвижницьке й жертовне життя якого відійшло за межу в серпні 2007 року. Трудова перемога, символічна булава – це і свідчення того, що естафету незабутній командир виробництва передав у надійні руки Михайла Ониськевича. Випускник Санкт-Петербургської лісотехнічної академії, фахівець, який пройшов шлях від майстра лісозаготівель, бухгалтера, помічника лісничого та лісничого до кращого головного інженера лісгоспу серед своїх колег в області у 2003 та 2005 роках, тепер, без сумніву, стає і кращим директором. Це зовсім не випадково. Про його вагомі трудові автографи свідчать реконструйоване деревообробне виробництво та модернізований нижній склад, впроваджені прогресивні технології виробництва, високі відзнаки обласного управління та облдержадміністрації, Почесна грамота Кабінету Міністрів України. Тож будуть нові перемоги, нові відзнаки, нове сходження колективу.
Михайло Ониськевич гідно продовжує справу збереження та примноження лісових багатств, звеличення людини праці та створення їй найдостойніших умов життя. Щоб ліс завжди служив людям, радував їх, був другом, джерелом радості й здоров’я, місцем незабутнього відпочинку.
Нещодавно у Федорівському лісництві на одному із жвавих перехресть – перетину маршрутів лісовозів, мисливців, грибників і любителів збирання ягід – лісівники обладнали куточок відпочинку з криницею, зручним столом, лавами й оригінальною альтанкою. Тож вдячні перехожі, водії та пасажири тепер залюбки зупиняються під зеленими шатами для перепочинку, споживання їжі, щоб попити й освіжитися прохолодною водою або ж навіть заховатися від дощу. І, природно, добрим словом згадати та помолитися за світлу душу Григорія Радька. Адже за декілька кроків від місця відпочинку милує око засаджена молодими сосонками більш як чотирьохгектарна площа на місці колишньої суцільної вирубки. Лісничий Василь Примак задоволений: масив, що був під особливо пильною увагою Григорія Трохимовича, нині успішно розвивається. А в цьому році рослини підросли майже на таку висоту, як за три минулі вегетації (60 і більше сантиметрів!). І назвали їх пам’ятними лісовими культурами імені Г.Т. Радька, встановили спеціальну дошку.
Незабаром у кварталі № 33 Федорівського лісництва прийме перших вдячних відвідувачів ще один окультурений клаптик лісогосподарського підприємства з колодязем і розкішним столом для відпочинку. Схоже, цей процес тут справді безперервний. Тому до улюблених місць відвідин і відпочинку людей Коплища, дендропарку на в’їзді в Клесів незабаром додадуть й інші.
Зможуть успішно розв’язувати й суто виробничі завдання. Так, йшли і йдуть ще за кордон вагони з кругляком. Хіба це по-господарськи? Звичайно, ні. Але ж не лісівники були винні в тому, що через недолугість політиків надовго зруйнували сталі господарські зв’язки, зупинилося практично все виробництво, в тому числі деревообробне, потужні меблеві фабрики та комбінати. Як було вижити? Чи опустити руки й дозволити псуватися деревині на корені або на перенасиченому нижньому складі? Бо ж підприємці, вітчизняні товаровиробники не могли й зараз ще не можуть переробити всю заготовлену лісівниками деревину. Тож клесівці навчилися європейським стандартам її сортування і, як кажуть, на порожньому місці почали заробляти додаткову валюту, не збільшуючи обсягів заготівель, вчасно знайшовши місце на світовому ринку.
А заробили гроші – ліквідували наприкінці 90-х років величезні борги із зарплати, перед Пенсійним фондом, податковими органами, партнерами. Незабаром купили за кордоном спеціальну лінію та почали з низькосортної деревини виготовляти меблеві щити, котрі на тому ж Заході користувалися і користуються підвищеним попитом. Держава вітала Клесівський лісгосп як одного з кращих роботодавців країни, бо були створені десятки нових робочих місць.
У 2000 році встановили й дотепер підтримують взаємовигідні партнерські стосунки з підприємцем Адамом Шицою з Польщі. Він, як надійному виконавцеві, поставив необхідні високоточні верстати, на яких і почали з низькосорт-ної деревини та відходів виготовляти для дачних ділянок садові заготовки, ролбордери, кілки, парканчики для реалізації в Нідерландах, Австрії, Німеччині, інших країнах. А взагалі серед іноземних замовників є також у клесівців Франція, Туреччина, Словаччина, Угорщина.
Як розповідає начальник цеху з переробки тонкомірної деревини Кузьма Хиноцький, на початку співпраці відправляли панові Адаму сім автофургонів із продукцією. А до кінця нинішнього планують поставити у вісім разів більше. Починали в цеху з семи чоловік, а тепер уже 34. Пишається керівник тим, що за останні два роки зарплата у верстатників зросла з мінімальної втричі й більше.
Головний інженер Роман Павлишин, представник відомої династії лісівників, поділився стратегічними планами щодо запровадження в умовах будівельного буму в країні глибокої переробки деревини, придбання відповідного обладнання. Тож будуть нові робочі місця, нові суттєві надходження додаткових коштів.
Ставку на нову техніку, прогресивні технології тут роблять здавна, ще коли лісгосп очолював Олександр Юркевич, котрий створив нинішню базу для сучасного виробничого комплексу. Декілька років тому придбали, приміром, два потужні імпортні навантажувачі деревини. І з допомогою існуючих маніпуляторів повністю витіснили на вантажних роботах тяжку ручну працю. Із часом відчули робітники, яке полегшення здійснило для них керівництво, як на ділі опікується здоров’ям кожного рядового трудівника.
Про справжню турботу свідчить красень - оздоровчий комплекс із медпунктом, тренажерним залом, басейном, сауною та російською лазнею. Зараз тут ремонтують приміщення, тож незабаром його послугами знову будуть користуватися і клесівці, і чимало сарненців… До послуг трудівників прекрасна їдальня, яку відвідує багато виробничників з інших підприємств селища. І страви тут смачні, і ціни помірні. У більшості кафешок селища так по-домашньому вже не поїси. Задоволені члени колективу й роботою магазинів-складів, де кожен може придбати предмети першої необхідності та замовити потрібні товари й продукти, котрі неодмінно доставлять майже на робоче місце.
Здійснення соціальних програм, створення безпечних умов праці, оздоровлення трудівників, виконання колективного договору перебувають під належним контролем профспілкового комітету, який ось уже п’ять років успішно очолює Галина Самолюк. Їй довіряють, її поважають, вона є надійним захисником інтересів трудівників, прагне краще знати потреби, забезпечувати неухильне дотримання досягнутих домовленостей між адміністрацією та трудовим колективом, з кожним роком піднімати планку тих самих соціально-побутових проектів. Тож віриться, що і цьогоріч, і в наступні роки кожен трудівник ще конкретніше відчує турботу про себе від державного підприємства, його ділових партнерів.
Про одного з них варто розповісти детальніше. Це добре знана в районі завдяки обом лісгоспам Перша страхова компанія. Чотири роки тому тут уперше уклали договори з нею про добровільне медичне страхування на випадок загострення хронічних чи виникнення гострих захворювань за програмою «Аптека». Незабаром, переконавшись у порядності страховиків, їх професіоналізмові та, як кажуть, помірних апетитах, за рахунок підприємства практично застрахували всіх працюючих. І не можуть нарадуватися. Уявімо: щоб, скажімо, одному з працівників пролікувати інфаркт, страхова компанія заплатила 959,5 гривні, а наслідки лікування та реабілітації іншого трудівника, з яким трапилася черепно-мозкова травма, обійшлися їй у 1305 гривень. Більш як по 500 гривень потрібно було препаратів для лікування загострень панкреатиту в іншого лісівника, від 400 до 500 гривень – хворим на остеохондроз. За 10 місяців практично пролікувалися 140 осіб, тобто майже кожен другий застрахований. Підприємство витрачає на страхування десятки тисяч гривень. Але таке вже правило в керівництва: коли мова заходить про здоров’я та добробут працівників, грошових витрат не шкодують. Головне – людина праці має бути гідно захищена, отримати своєчасну й у повному обсязі кваліфіковану медичну допомогу незалежно від її фінансових можливостей.
У цивілізованих країнах, досвід яких усе частіше беремо на озброєння чи просто мріємо про його впровадження, кожен громадянин має на руках не один і не два страхових поліси щодо медичного страхування й убезпечення свого життя в разі отримання травм, виникнення нещасних випадків, настання критичних хвороб, інвалідності чи навіть смерті з будь-якої причини. Приємно, що саме лісівники й у цій сфері йдуть попереду інших. Бо не на словах, а на ділі по-справжньому турбуються про своїх людей.
Нині профком та адміністрація лісгоспу хочуть іти в страхувальній справі ще далі. Не відмовляючись від партнерства з Першою страховою компанією, вивчають умови укладання угоди з «Дженералі гарант» про впровадження так званого накопичувального страхування життя працівників упродовж не менше 10 років за рахунок валових витрат підприємства в розмірі до 15 відсотків нарахованої зарплати трудівників. Держава при цьому надає податкові пільги. А застраховані одержать при настанні страхового випадку обумовлені кошти для реабілітації, лікування критичних хвороб чи після завершення строку дії угоди збільшать розмір щомісячної недержавної пенсії або ж використають гроші для придбання того чи іншого майна, оплати навчання дітей чи онуків… До слова, вкладати гроші в популярне нині накопичувальне убезпечення життя своїх працівників на тривалу перспективу, виходить, набагато вигідніше, аніж звичайне підвищення заробітної плати чи надання матеріальної допомоги.
Розповідь про гарні справи клесівських лісівників потребує нових і нових доповнень. Бо тут завжди на першому місці людина, найбільше цінують кадри. А тому кожне збільшення обсягів виробництва та грошових накопичень обов’язково позитивно позначається на кожному працюючому.