Back to top

Село на берегах Случа

Автор фото Василь Сосюк.

Тинне, глибинка Полісся, розкинулося серед зелених лісів, луків, озер і дібров. Розташоване за 30 км від райцентру. Площа населеного пункту 440,3 га, через який протікає річка Случ, ніби розділяючи його не дві частини. Налічується 1119 господарських дворів, в яких мешкають 4917 працьовитих і гостинних селян. Сюди завітали, аби дізнатися про їхнє життя, невирішені проблеми.

З історичних джерел
Цю місцевість за свідченнями істориків, археологів і топонімістів, заселили ще в часи пізнього палеоліту ранньослов’янські племена, бо західна частина Поліся була своєрідним мостом, по якому пролягли шляхи першого масового розселення праслов’ян. А перші поселенці Тинного облюбували собі місцину на березі річки Случ.
Сучасне українське слово «тин» асоціюється з огорожею, сплетеною з лози, ліщини чи тонкого гілля. За розповідями старожилів, ця назва перейшла на село, бо колись тут пролягав шлях на Березне, Сарни та Рівне. Люди з навколишніх сіл їздили й ходили ним. А оскільки окремі оселі були обгороджені тинами, то так його й найменували.
Існує також версія, що назва пішла від невеличкої річки Тині, яка обіймала поселення з трьох боків і мала заболочене, тванисте побережжя, а весною її заповнювали розливні води Случа. Після їх спадання води повсюдно залишалося багато мулу (тини).
Ще одне припущення під час історико-етнографічної експедиції в серпні 2004 року висловили його члени. Ніби на перших порах населений пункт обгородили загальним тином, який був обкопаний ровом. Саме це є характерним для більшості поселень слов’ян-дулібів. Хоч би як пояснювалося походження назви села, але істина посередині: кожна версія відлунює очевидною вірогідністю.
З покоління в покоління старожили передають нащадкам легенду, що люди жили тут ще в часи монголо-татарських набігів. Рятуючись від нападників, наші предки переховувалися в урочищі «Брище». За переказами, ловили рибу, збирали ягоди та плели собі вбрання зі стебел кропиви.

Сіють розумне, добре, вічне
«Золото добувають із землі, а знання – з книжок», - каже народна мудрість. Саме цей чудовий вислів на видному місці в Тинненській ЗОШ І-ІІ ступенів. Очевидно, він став своєрідним девізом, орієнтиром у повсякденній діяльності педагогів і їх вихованців.
«У нашому колективі трудиться 22 педагоги, - розповіла директор школи Надія Коток, - які навчають і виховують 220 учнів. Заклад фактично працює в одну зміну, немає проблем із наповнюваністю класів, дітей вистачає. Педколектив дружний, докладає максимум зусиль для всебічного виховання підростаючого покоління. У нас є 17 учнів із хутора Бердуха. Раніше діставалися до школи хто як міг, навіть пішки. Долати 6 км щодня, особливо взимку, дітям було непросто. Нині їх на навчання і додому возить шкільний рафік, який вони люб’язно назвали «Люся». Проблема фактично зникла.
Завдяки добре організованій навчально-виховній, позашкільній і позакласній роботі наші вихованці мають успіхи в предметних олімпіадах і конкурсах, спортивних змаганнях. Так, учениці 5 класу Аліна Ковальчук і 7-го Ангеліна Омельковець посіли третє місце в районному мовно-літературному конкурсі ім. Тараса Шевченка, а п’ятикласниця Марія Онісковець - у районному конкурсі «Новорічна композиція».
У районній шкільній Спартакіаді з легкої атлетики серед навчальних закладів І-ІІ ступенів учні 9 класу вибороли перші місця: В’ячеслав Лазарець – з бігу на 800 м, Дмитро Коток – з бігу на 200 м, Денис Джигадло – з метання гранати. Цікаву та змістовну роботу серед школярів проводить педагог-організатор Ірина Онісковець, яка керує шкільним лісництвом «Пагінець». Під час занять прищеплює любов до неповторної краси флори та фауни краю, діти беруть активну участь у природоохоронній діяльності, поновленні лісових насаджень».

На варті здоров’я односельців
Коли відвідуєш Тинненську дільничну лікарню, хороше враження справляє її зовнішній вигляд, усередині – чистота, належний порядок, удосталь медичного обладнання, досвідчений колектив.
- Наш заклад функціонує з 1961 року, - говорить в.о. головного лікаря Валентина Колосок. – Раніше було 55 лікарняних ліжок, нині - 15. Надаємо медичну допомогу мешканцям Тинного, Зносич, Кам’яне-Случанського, загалом 8562 громадянам, із них 170 дітей до 1 року. Функціонують стоматологічні та фізкабінет (у ньому є нове медобладнання – апарат ультразвуку, ампіпульс), лабораторія й ін . Одно слово, робимо все для того, аби надати людям якісні лікарські послуги.
Ось так трудиться цей невеличкий колектив. Реформування медицини в державі вносить корективи в долю закладу. Найближчим часом він може бути перепрофільований у лікарську амбулаторію.

У нього талант від Бога
У Тинному мешкають чимало молодих обдарованих людей, чий талант неодноразово засвідчений на районному, обласному рівнях. А жителі близького зарубіжжя, країн Європи, Америки знають за чудовими виробами декоративно-вжиткового мистецтва в їхніх оселях 25-річного юнака Олександра Захарчука. За словами майстра, потяг, інтерес до давнього ремесла відчув ще в шкільні роки. Тому після закінчення місцевої ЗОШ без вагань вступив у Дубнівський професійний ліцей, де за два роки навчання здобув професію різьбяра по дереву та бересті. У 2009 році, ще навчаючись у ліцеї, переміг в обласному етапі Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості «Об’єднаймося ж, брати мої» в номінації «Декоративно-вжиткове мистецтво», за що отримав грамоту й цінний подарунок від управління культури й туризму облдержадміністрації. Олександр неодноразово брав участь у районних конкурсах, де його вироби також високо оцінили. Серед безлічі творінь майстра статуетки, скульптури, картини, годинники, дзеркала, меблі й ін. Як цінну реліквію береже перший виріб – літачок, а статую римського вожака рабів Спартака, каже, не продав би ні за які гроші. У планах юнака ще чимало цікавих задумів.
Михайло МАЛАФЕЙ.

Схожі матеріали

Рівна, як скло, дорога з твердим покриттям, дорожніми розміткою та знаками веде до села Убереж. Хати - а в селі налічується 23 двори - розкидані...
Шосейна дорога стрічкою в’ється поміж смарагдових сосен і ялин. Деінде серед духмяної трави ховаються апетитні сироїжки. А вдалині, між дерев,...
З глибини минулого Перша згадка про село датується XVІ століттям. А в легенді, яку записала з вуст односельця Андрія Хращевського місцева...
Обсипана багрянцем опалого листя бруківка, якою їхали до Карасина понад годину, здавалось, не закінчиться ніколи. Нерукотворну красу має ця віддалена...
За майже 40 км від районного центру, на березі мальовничої річки Горинь, розкинулось славне село Корост. Уже при в’їзді очі милують ошатні...