Опубліковано Зоя Тимцунік
Навчальних закладів нині чимало, та, на жаль, не всі дають спеціальності, затребувані на ринку праці. А він якраз і потребує столярів, теслярів, представників інших робітничих професій. Опанувати цей фах можна у ВПУ-22, де навчають ще й майстрів художніх виробів з лози. Ази та тонкощі прадідівської професії передає своїм учням майстер виробничого навчання художніх виробів з лози Тетяна КОСТЮЧИК.
Уродженка Ковеля спочатку вивчилась на бухгалтера, та вчасно схаменулась, що до роботи з цифрами не лежить душа. Отож, прислухавшись до поради батька, який усе життя пропрацював у лісгоспі, спробувала опанувати лозо-плетіння. І нині вдячна за мудру настанову, бо ця професія дає неосяжний простір для фантазії, обдарованих учнів, вдячних замовників.
- Спочатку було важко, не вдавалося, а стимулом до вдосконалення став безапеляційний висновок наставника – нічого, мовляв, з тебе не вийде, - з усмішкою пригадує Тетяна Костючик.
Після цього дівчина з головою занурилась у роботу – і вже за два місяці своєю майстерністю дивувала викладачів. Отож коли директор Сарненського училища Володимир Городнюк побував у Ковелі, відразу запросив на щойно засновану кафедру художніх виробів з лози молодого майстра. І ось уже 10 років Тетяна Анатоліївна передає свої знання та досвід учням, прищеплює їм почуття прекрасного, розвиває окомір, адже вироби створюють без шаблонів, за допомогою рук та уяви. А уява в майстра та його вихованців багатюща. У цьому переконуєшся, побувавши в музеї. Очі розбігаються від красивих речей – тут і вестибульні набори, і крісла, дивани, різноманітні кашпо, колисочки для немовлят. Щодо останніх, ділиться Тетяна Костючик, знайомий священик повідав, що перші монахи займалися лозоплетінням, отож у таких «ліжечках» дітки сплять напрочуд спокійно.
Усі вироби здаються невагомими та ламкими, а насправді є дуже міцними та надійними. Наприклад, вишукані, майже мереживні крісла витримують вагу 100-120 кг і навіть більше. Приміром, замовнику з Костополя, який має двометровий зріст, виготовили крісло-качалку. А важить цей Гаргантюа під 160 кілограмів! Отож усю продукцію майстер спочатку ви-пробовує на міцність. Принагідно запитую, чим найчастіше цікавляться замовники. Приваблюють здебільшого вестибульні набори, крісла-качалки, диванчики, уже згадувані колисочки, пояснює фахівець, а ще запрошують «оживити» інтер’єр котеджів ексклюзивними виробами. Тим часом праця не з легких. За матеріалом (дикоростучою лозою) ходять за Случ, відтак варять, обкорюють… Каркас має бути сухим, решту виплітають з мокрої. Щоб виготовити такі речі, треба мати силу в руках, тому навчаються лозоплетінню переважно хлопці. Усіх їх однаково любить майстер виробничого навчання. Знаходить час допомогти та підказати, коли ввечері, після занять, приходять у лабораторію, щоб вдосконалити вміння, власними руками зробити комусь подарунок. Приміром, учень зі Сваринь за два місяці змайстрував крісло-качалку, чим гордиться й наставниця. Каже, хлопчина дійсно талановитий.
Справді, не кожному дано підкорити своїй волі лозину, щоб вляглася вона в дивовижні узори, як заполоч на полотні. До речі, у родині Тетяни всі: мама, сестра, невістка – дуже гарно вишивають. «А я вишиваю по лозі», - жартує майстриня. Залишається тільки дивуватись, звідки в тендітної миловидної жінки таке чоловіче захоплення. Певно, Бог обдарував талантом, розмірковує Тетяна Анатоліївна. Вочевидь, так, адже кожен день розпочинає з ранкової молитви, пробіжки, холодного душу. За два роки разом з учнями відвідала Почаївську, Києво-Печерську, Святогорську лаври, щоб юних лозоплетів не оминала Божа благодать. До слова, колишні вихованці не забувають наставницю, телефонують, дякують за знання та вміння, якими їх озброїла. Більшість з них відкрили власні майстерні, дехто оздоблює плетеними шедеврами столичні офіси… Та всі вони пам’ятають, що майстерністю та повагою завдячують Тетяні Костючик, яку за сумлінну та творчу працю неодноразово нагороджували грамотами й подяками, а на семінарі-конференції в Києві, де разом з Володимиром Городнюком представляла профтехосвіту Рівненщини, - дипломом ІІ ступеня.
До речі, міністр освіти Іван Вакарчук був приємно вражений вишуканими виробами сарненських лозоплетів. Та найвищою оцінкою, найбільшим своїм досягненням вважає щиру вдячність і шанобливе ставлення випускників, їхні успіхи в царині виготовлення художніх виробів з лози.