У двох класах – по два учні

17 дітей навчається в одній з найменших шкіл району – Уголецькій початковій, з них шестеро – з сусіднього Убережа. Цьогоріч виповнилось півстоліття, як тут спорудили шкільну будівлю, 43 роки незмінно завідує закладом Ольга Матюша.

Перша вчителька… У кожної людини вона як початок шляху, як перший відбиток у дитячій душі, який назавжди лишається маленьким далеким вогником, що посвітив на світанку життя. Молодою дівчиною після закінчення Дубенського педагогічного училища прийшла за направленням на роботу у віддалене село Угли Ольга Калениківна. Її поселили в одній із кімнат школи, через стіну були класи, і на уроки йшла всього декілька кроків. Старшою наставницею дівчини стала Антоніна Баєчко. Відтак почалися копіткі педагогічні будні. Мабуть, не думала-не гадала, що в Углах працюватиме все своє трудове життя, заробить пенсію і ще десятиліття після навчатиме малечу. У ті далекі 60-і роки минулого століття на Поліссі проводили масштабну меліорацію земель. У селі осушення заболочених територій здійснювало виробниче об’єднання «Сільгосптехніка» зі Степаня. Серед трудівників його відзначався доброю вдачею, товариськістю тракторист Степан Матюша. Йому вдалося підкорити серце молодої вчительки, одружились і створили міцну сім’ю. Їх дочка Тетяна пішла материнською стежиною: закінчує вуз за спеціальністю вчительки початкових класів.
Як писав видатний педагог Василь Сухомлинський, працю вчителя ні з чим не можна ні порівняти, ні зіставити. Ткач уже через годину бачить плоди своїх турбот, сталевару, аби радіти вогненному потоку металу, необхідно трохи більше, хлібороб же милується колосками та жменею зерна, вирощеного в полі, через декілька місяців. А вчителеві треба працювати роки й десятиріччя, щоб побачити предмет свого творіння. Нині є чим гордитись педагогам 60-х років, бо саме зі стін скромної шкільної будівлі з тим вогником доброго, розумного, вічного пішли у велике життя сотні їх вихованців. Ольга Матюша з теплотою згадує колишніх учнів, багато з яких закінчили вузи, стали відомими в районі людьми. Наприклад, лісничий Сарненського лісгоспу Віктор Клевака не забуває рідну школу, допомагає в ремонті, забезпеченні дровами. Завідуюча вдячна за поміч закладу й директору СГПП «Мир» Михайлу Чижу, начальнику відділу освіти РДА Людмилі Макриці.
Сьогодні дітей в Углах навчають і Ольга Брик, за плечима в якої два десятиліття викладання, і молоді вчительки, які прибули сюди після закінчення педагогічних училищ. Наталія Шепель має вісім років стажу, а Олена Харечко - позаторішня випускниця Сарненського педколеджу. Обидві з Кричильська, щодня доїжджають, долаючи 13 кілометрів велосипедами, але про роботу розповідають із захопленням. Разом із завідуючою виготовляють чимало наочних посібників, прагнуть зацікавити школярів нестандартним підходом до викладу нового матеріалу, виховують у них навички самостійної роботи з книжкою тощо. В одному з класів педагоги створили куточок народознавства, зібравши в місцевих жителів старовинні предмети побуту й праці. Привертають увагу вишита картина, селянський жіночий одяг початку минулого століття. А ще постоли, які сплів дідусь однієї з учительок, єдиний з таких умільців у Кричильську.
Важливо те, що взимку в приміщенні тепло, тут встановили електричні конвектори. Їдальні немає, але для дітей на перерві готують чай. У дворі є де пограти у футбол чи баскетбол, провести фізкультурні заняття. Класи зведені, бо в другому та третьому всього по два учні. Утім, в останні роки спостерігається тенденція до збільшення кількості дітей: очікують прихід семи-восьми першокласників. З Убережа раніше діти ходили пішки, нині ж приїжджають шкільним автобусом. І місцевих школярів середніх класів він доставляє в дев’ятирічку села Поляна чи Кричильськ, де вони здобувають середню освіту.
Невелика сільська школа живе, працює, і за півстоліття, звичайно, змінилося багато, крім її будівлі та самовідданості вчителів, їх любові до дітей, яка допомагає шукати шляхи й засоби для подолання всіх перешкод і труднощів.

Анатолій Петрук.