Господарі сталевих магістралей

Щодня, у будні й свята, з обертового депо вузлової станції Сарни відправляються в рейс поїзди в напрямках на Ковель, Коростень, Лунінець, Здолбунів.

Тут здійснюють і маневрову роботу з ешелонами, підготовку дизель-потягів до рейсів тощо. Перевозять пасажирів, вантажі за чіткими графіками бригади рухомого складу, яких налічується понад сто, а всього в колективі трудиться 208 чоловік. За ритмічним повсякденням залізничників стоїть копітка напружена праця, в її основі – висока професійність і залізна дисципліна.
Це відчувається на посту чергового по депо. Побували там на зміні досвідченого спеціаліста Віктора Кафки. Про свої службові обов’язки він сказав коротко в перерві між численними телефонними дзвінками та діловими перемовинами з колегами: «Координую роботу під-розділів». Віктор Антонович 15 років працював машиністом тепловоза, а загальний трудовий стаж залізничника в нього – чверть століття, бо саме в 1984-ому прибув у Сарни після закінчення училища. У нього в пам’яті й на комп’ютері – усі деталі виробничого процесу на під’їзних коліях вузла. І черговий постійно відслідковує дії локомотивних бригад, дає вказівки щодо організації тих чи інших перевезень, маневрів. А ще забезпечує порядок і дисципліну виконання. Віктора Кафку називає в числі кращих фахівців його керівник Олександр Столярець. Уже півроку Сарненське обертове депо є підрозділом Ковельського. Вдалося поспілкуватися з начальником об’єднаного колективу Віктором Подтеробом, який того дня відвідав районний центр і разом з головою профкому Валентином Корнелюком вивчав стан справ на залізничному вузлі. На запитання, чи задоволений побаченим, від-повів ствердно, а причину об’єднання пояснив потребою вдосконалення організації роботи колективів галузі. Зокрема зазначив:
- У Ковелі, крім експлуатаційного цеху рухомого складу, такого ж депо, як у Сарнах, є ще й ремонтний цех, єдиний на Львівській залізниці, де оновлюють тепловози, продовжують їх робочий ресурс. В об’єднання ввійшов також підрозділ обслуговування вузькоколійки Антонівка-Зарічне довжиною 106,6 кілометра й чисельністю 26 працюючих. Відтак нині маємо в усіх цехах 1050 чоловік персоналу: машиністів, їх помічників, ремонтників, інженерно-технічних спеціалістів. У Сарнах колектив успішно виконує службові завдання, вже багато років не допущено жодного порушення технологічної дисципліни з вини поїздних бригад. Цьому сприяють періодичне навчання й інші заходи з підвищення кваліфікації персоналу, що проводять машиністи-інструктори. Адже сталева магістраль не прощає недбалості, коли по ній рухається поїзд з людьми чи вантажами. Перед виїздом машиністи проходять обов’язково медичний огляд.
Віктор Подтероб розповів про високі професійні вимоги до бажаючих водити потяги. Після закінчення навчального закладу помічника машиніста допускають до роботи після грунтовної атестації. Разом з відповідаль-ністю й оплата чимала. Нині середньомісячний заробіток працівників локомотивного підрозділу 2900 грн., а машиністів – до 4200 грн. За 9 місяців нинішнього року сарненські господарі сталевих магістралей не тільки справились з доведеними плановими завданнями, а й зекономили 17 тонн дизельного палива. Їх дії впродовж усього рейсу відслідковує спеціальний прилад, який на стрічці фіксує найменші особливості маршруту, подібно кардіографу.
Голова профспілкової організації відзначив відмінну організацію відпочинку локомотивників у бригадному будинку, яким завідує Галина Лясковець. Вона із задоволенням показала ошатні кімнати зі зручними сучасними меблями, оригінальним дизайном. Машиністам і провідникам створили чудові умови для відновлення сил. Сервіс тут не гірший, ніж у готелях. Щодоби обслуговують по 30-40 чоловік. Валентин Корнелюк сказав, що таких сприятливих умов відпочинку трудівників між рейсами годі шукати по Львівській залізниці. Утім, адміністрація та профком цінують внесок усіх працюючих у спільний результат, а також не забувають ветеранів галузі.
До речі, у Ковелі є музей депо, де віднедавна представлятимуть свої досягнення й сарненські залізничники.

Анатолій Петрук.