Трудові вершини «Маяка»

Одне з кращих сільгосппідприємств Рівненщини й у нелегких економічних умовах сьогодення досягає високих виробничих результатів як у тваринницькій, так і рослинницькій галузях. І своє професійне свято хлібороби СГПП «Маяк» зустрічають новими здобутими вершинами в праці.

Кожному, хто вболіває за долю українського села, варто приїхати в Зносичі, поспілкуватись з трудівниками місцевого потужного господарства, аби переконатись в очевидних перевагах великотоварного виробництва, яке при вмілому управлінні є запорукою добробуту України. Директор СГПП «Маяк» Анатолій Остапчук не оминає болючих проблем, коли хлібороби фактично залишились сам на сам з тяжкими економічними труднощами, підсиленими світовою фінансовою кризою. Зниження цін на сільгосппродукцію, відсутність вагомої державної підтримки, неплатежі за здане на переробку молоко тиснуть на селян, але вони працюють. Більше того, «Маяк», як і в попередні роки, вийшов на передові позиції в районі й області з виробництва молока. За 10 місяців нинішнього року його тут отримали 1825 тонн, що на дві сотні тонн перевищує результат 2008-го!
Попри гостру потребу в обігових коштах тваринники прагнуть не зменшувати поголів’я худоби, а кількість корів навіть збільшили на 32 голови, довівши їх чисельність до 461, кожна з яких цьогоріч дала в серед-ньому по 4441 кг молока. Побувавши на обідньому доїнні, побачили, як старанно трудяться доярки. Так, оператор з 18-літнім стажем Людмила Федчук ретельно доїть і доглядає свою групу з чотирьох десятків годувальниць, знає, як підійти до кожної, аби та дала найбільше молока. Мати десятьох дітей залучає до копіткої роботи старших з них. Не дивно, що й надої молока від її корів одні з найвищих у господарстві.
Колеги-оператори машинного доїння Тетяна Вакулко, Людмила Мельник, які працюють у цьому ж приміщенні, теж мають хороші трудові здобутки. А завідуючий молочною фермою Олександр Мельник каже, що перш за все вони дбають про якісну годівлю тварин. Важливу роль відіграє й селекція. Адже сільгосппідприємство має статус племінного заводу з розведення української чорно-рябої породи. На фермі з відгодівлі та вирощування худоби її завідувач, молодий спеціаліст Олександр Панасюк ознайомив з технологією догляду за породистими бугаями. В її основі – збалансований щоденний раціон для кожної з вікових груп тварин, причому найбільший він у породи абердино-ангуської. У просторому фермерському приміщенні утримується 120 голів, забезпечують їх повноцінну годівлю досвідчені телятниці Ірина Власюк і Тетяна Корінець. Підвезення кормів сюди, як і в інші тваринницькі підрозділи, здійснюють трактором із сучасним роздавачем або ж на підводах чоловіки. І у свинарнику на триста голів відчувається порядок і турбота, особливо про найменших поросят, яких тут чимало. Добре доглядають за ними Людмила Вєтрова та Катерина Гаврильчик.
10 жовтня виповнилось чверть століття з початку роботи на фермі Катерини Петрівни, яка є найстаршою в колективі. Її батько все життя трудився в колгоспі трактористом, чоловік Іван – забійником худоби. Хліборобську династію продовжили й діти: дочка Марія – обліковець, син Петро навчається професії фермера в Мирогощанському коледжі. Про свій вибір фаху жінка каже просто: «Працювала в Сарнах на заводі, а як збудували в Зносичах новий свинокомплекс, набирали персонал – пішла сюди й не жалкую. Адже живу в ріднім селі, у труді наслідую батьківський приклад і хочу, аби й діти чесною працею заробляли на хліб і до хліба». Таких трудових династій у сільгосппідприємстві багато, що свідчить про престижність споконвічного хліборобського ремесла в Зносичах, реальний патріотизм нащадків колгоспників-працелюбів.
І в рослинництві СГПП «Маяк» вказує правильний шлях розвитку іншим товаровиробникам сільгосппродукції району. Це - паспортизоване господарство з вирощення насіння зернових і льону. Щодо основного - урожайності зерна, то цьогоріч «Маяк» досяг найвищого показника – 21,4 центнера з гектара на круг. Площа під зерновими теж найбільша в районі – 1220 га, наступного року до неї додадуть поля в селі Тихе Костопільського району, де селяни одностайно здали в оренду свої паї потужному господарству. Нині там триває посів озимини, а всього його вже провели на 650-гектарній площі.
Сільгосппідприємство «Маяк» - єдине на Сарненщині й Поліссі, де досі успішно вирощують льон. У ці дні завершують його піднімання на 78-гектарнім полі в місцині «Підкаменній». Погода несприятлива, часто дощить, але врожай вагомий. На його збір вийшли жінки з будівельної бригади, адмінперсоналу, інших підрозділів. Ланкова Ніна Цюзь розповідає: «Ми б упорались з цією роботою тиждень тому, якби не сніг і дощ. Тут зберемо, потім на завод поїдемо на переробку льонотрести. Дівчата стараються, навіть бухгалтери нарівні з усіма льон піднімають. Можна сказати, тут останній акорд жнивних турбот, а в полі відчувається подих зими».
Підготовка до нового господарчого року - основне завдання загону механізаторів і водіїв на чолі з головним інженером Віталієм Мельником, який теж торує батькову й материну стежку хліборобську. За плечима в молодого керівника ґрунтовна технічна освіта і дев’ять років стажу, перших три з яких – бригадиром трактористів. Тож колектив розуміє Віталія Олександровича з півслова, а той до гвинтика знає стан кожної з численних одиниць технічного оснащення господарства. Воно складається з десятка зернозбиральних комбайнів, 28 автомобілів, 38 тракторів, двох косилок тощо. Нещодавно парк поповнився високопродуктивним комбайном «Ягуар», здатним збирати кукурудзу й одночасно подрібнювати зерно на фракції 3-4 мм. Щоб утримувати його й інші механізми в доброму робочому стані, головному інженерові доводиться вирішувати багато невідкладних питань.
У ремонтній майстерні теж кипить робота. Екскаватором-вантажопідйомником опікується умілий механізатор Юрій Вєтров. Він почав працювати з часу заснування господарства у 1988 році трактористом. Багатодітний батько свій трактор допоміг опанувати й передав старшому сину Івану. А наймолодший у колективі бригадир Юрій Кучерук, який нещодавно відслужив дійсну строкову службу в армії, а до цього закінчив технікум і трудивсь агрономом. Оце перший день вийшов на роботу на новій посаді. Але у вулику механізаторів нікого не треба підганяти, бо всі чудово знають свої обов’язки, прагнуть зробити можливе й неможливе, аби виконати головне завдання – надійно підготувати техніку для майбутніх посівної та жнивної кампаній. А ще самовідданою працею на рідній землі творити достаток, примножувати хліборобську славу батьків, піднімати сільськогосподарське підприємство до нових трудових вершин.