Опубліковано Петро Катеринич
Сьогодні святкуємо великий празник – Обрізання Господнє. Однак це не дванадесяте свято. З часів пророка Авраама обрізання в іудеїв здійснювалось на восьмий день після народження хлопчика, що свідчило про його входження в Заповіт з Богом, початок істинного життєвого шляху.
Ісус Христос походив з племені Авраама й також був обрізаний на восьмий день. Тоді ж його нарекли символічним і святим ім’ям – Ісус. Отож це і торжество наречення Ісуса Христа, сина Божого, його ім’ям. Початок зародження цього свята дослідники зараховують до перших століть християнства. Воно триває один день і слугує закінченням торжества Різдва Христового.
Сьогодні українці також відзначають старий Новий рік. Вечір напередодні здавна іменується Щедрим. За християнським календарем, цього дня також святкують преподобної Меланії Римлянки, або Меланки. За українською міфологією, це донька слов’янського бога Лада. Подейкують, що коли вона була на прогулянці, її викрав страшний і потворний змій, а визволив славний звитяжець Василько. Тому чотирнадцятого січня святкують також і Василя.
На Меланку, тобто Щедрий вечір, у народі прийнято готувати свинячі нутрощі. Та й взагалі стіл повинен бути багатим, щедрим, від чого і символічна назва празника. На Василя добрі господині готують пишну кутю, млинці, пироги, голубці, вареники з сиром, печеню. Треба, щоб на столі було багато м’ясної їжі. А ввечері, за доброю народною традицією, до кожної хати заходять молоді та старші щедрівники. І гріх відпускати їх з дому, не кинувши до сумки ласощів чи грошей. Зазвичай спочатку ідуть щедрувати діти, а згодом - парубки та юнки. У них є право ходити до півночі. Молоді щедрувальники перевдягались у різні костюми, маски і брали величезний мішок, котрий мали заповнити солодощами й іншими гостинцями, а для цього - обійти все село, не минаючи жодного будинку. Коли ставали на поріг, то приносили в дім радість, співаючи та щедруючи: «На щастя, на здоров’я, на нове літо!». Увечері цього ж дня дівчата ворожили. Таємно, щоб ніхто не бачив, насипали біля хвіртки купку добірного зерна. А зранку перевіряли: якщо воно лежить неторкнуте, нерозкидане – у новому році буде щастя й довге вірне кохання, можливо перше. Жінки-господині трохи підбілювали печі. Говорять, що один раз на рік, саме в ніч на Василя, піч танцює.
На ранок чотирнадцятого січня разом зі сходом сонця хлопці ходять посівати зерном. Як правило, засіявши вдома, спершу йдуть до рідні: хрещених, дядька, тітки… Цей обряд симво-лізує добробут і успіх. Тож обов’язково треба було якось нагородити засівальника за те, що приніс до хати злагоду. Народ говорить: «Якщо вдень сонце зійде високо й не сховається за хмарами – рік буде успішним і врожайним. Якщо сніг цього дня почне танути – літо буде дощовим, жарким, багатим на грози та гриби. Якщо ж цього дня іній – на гарний врожай меду й зернових».