Опубліковано СН
Наталія народилася в передмісті Сарн, у селі Орлівка, у тепер уже багатодітній родині.
Перша радість, перша дитина в сім’ї Леоніда Івановича та Любові Степанівни Колосів. З раннього дитинства світлокоса дівчинка полюбляла бігати на роботу до мами, яка працювала медичною сестрою в психіатричній лікарні. Їй дуже подобалися люди в білих халатах, запах лікарських препаратів, отож на запитання: «Ким хочеш бути?» - впевнено відповідала: «Лікарем».
Час спливав невпинно. Маленька Наталя закінчила Орлівську початкову школу. А тим часом родина повертається на батьківщину – у село Кричильськ, і юна красуня старанно навчається в місцевій середній школі. Здобуває освіту і у 2001 році намагається наблизитися до дитячої мрії – вступає в Рокитнівське медичне училище. Покидала стіни навчального закладу зі смутком, і водночас з великою радістю, адже нарешті буде причетна до перемог над болем, подарує часточку надії на життя, зігріє увагою, добрим словом, лагідною усмішкою, надасть професійну медичну допомогу. У 2005 році закінчує альма-матер, де набула потрібних знань, отримує диплом фельдшера.
Становлення Наталії Колос як професіонала розпочалося з 1 березня 2006 року, коли посіла посаду фельдшера Великовербченської лікарської амбулаторії загальної практики сімейної медицини. Зарекомендувала себе старанним, ввічливим, доброзичливим медиком. Усі свої професійні якості вона віддає людям, позаяк не байдужа до чужого горя, і завжди готова допомогти хворому. За сумлінну роботу, відданість фаху її неодноразово відзначали на рівні району. Коли ж на базі фельдшерсько-акушерського пункту відкрили Кричильську лікарську амбулаторію загальної практики сімейної медицини, Наталії Колос запропонували працювати в рідному селі.
Наталка ще з раннього дитинства звикла давати лад меншим братам і сестрам, була першою помічницею мами. Тому і сьогодні вона права рука головного лікаря амбулаторії Валерія Якимця. Старанно справляється з відповідальною роботою, налаштовує колектив на плідну працю, вболіває за матеріально-технічний стан закладу, забезпечення необхідними лікарськими препаратами, дотримання належного санітарного стану. Отож з пошаною та любов’ю ставляться до неї колеги, вдячністю – односельці.
Сільська медичка постійно підвищує професійний рівень, опрацьовує фахову літературу. Крім того, полюбляє в’язати, слухати музику й читати художні книжки, любов до яких прищепила бабуся, вона все життя пропрацювала вчителем початкових класів.
…А ще мріє здобути вищу освіту.
Зоя ДЯКОВА.