Опубліковано СН
Фото Василя Сосюка.
…Чи знаєте ви, що приховує в собі танцювальний клас?
Він наче живий… Розповідає історії закоханих у мистецтво душ, пахне ледь відчутним ароматом лакованої деревини. А якщо прислухатись, можна почути відлуння тонких, легеньких клавіш старого роялю й ледь відчутне ковзання по паркету розтанцьованих до дірок чешок. Тут побачиш тіні пар, що кружляють у вирі невпинного танцю, відчуєш присутність маестро. І більш за все на світі полюбиш це мистецтво, п’янке і водночас цнотливе…
Танець - це мова тіла партнерів і всього колективу. Слова тут не потрібні, їх висловлюють через пластику, міміку. Це діалог з глядацьким залом, своєрідна історія, яку танцюристи намагаються розказати глядачу. Це не вид спорту, це стан душі, вираження внутрішнього світу через призму рухів…
Михайло Володько, керівник хореографічного колективу «Вояж» Сарненського БДМ, навчив нас любити солодку мелодію танцю, вдосконалюватися з кожним новим рухом, сміливо довіряти надійній руці партнера і вкладати всі сили в улюблене діло. Вчитель, який підставить плече, коли тобі важко, посміхнеться й розділить хвилинки щастя, дасть мудру пораду й не попросить нічого взамін. Керівник, котрий змусить тебе поважати людей, які працюють поруч. Душа, до якої тягнуться дитячі посмішки. Талант, який кожен крок, кожен рух робить по-своєму чарівно, наче вимальовуючи на аркуші паперу загадкові пейзажі. Особистість, характер якої легкий, наче кроки віденського вальсу, запальний, мов ритм швидкого рок-н-ролу, і темпераментний, як пристрасне аргентинське танго. Поет, який пише твори новими постановками… Людина, яка втілює дитячі мрії в життя. Маестро, який запалив у наших душах вогник любові до танцю, дякуємо Вам.
Ірина ЧОРНА.