Фронтові настанови синові…

У селі Костянтинівка немає пам’ятників чи меморіальної дошки, але його жителі пам’ятають своїх героїв. Про це свідчить і фрагмент експозиції, присвяченої Великій Вітчизняній війні в шкільній музейній кімнаті «Берегиня». Розповіла про неї учениця тамтешньої ЗОШ І-ІІ ступенів Оксана Лех на районному конкурсі екскурсоводів-краєзнавців, що відбувся в Сарненському історико-етнографічному музеї.

Свої розповіді-дослідження на суд журі та присутніх представили юні краєзнавці 16 навчальних закладів району. Теми їх були різноманітні. Скажімо, учениця 9 класу Тинненської ЗОШ І-ІІІ ст. Альо-на Коток презентувала роботу «Будівництво та призначення Сарненського укріпрайону в системі прикордонних фортифікацій Польської держави (1926-1939 рр.). На основі архівних матеріалів, наукових праць польських істориків, мемуарів, преси, спогадів сучасників подій зробила спробу дослідити історію укріпрайону в оборонній стратегії Речі Посполитої, а також показати ставлення сьогоднішнього покоління до цієї проблеми.
З цікавістю слухали присутні одинадцятикласника Сарненського НВК «Школа-колегіум» ім. Т.Г. Шевченка Андрія Василюка, який провів екскурсію й ознайомив з пам’ятниками рідного міста, їх історією. Адже вони – свідки героїзму, стійкості, мужності визволителів Сарн, крізь роки розповідають усе новим і новим поколінням про жахи війни. Вихованка гуртка екскурсоводів районного Будинку дітей і молоді Аліна Булава повела мову про свого прадідуся Дмитра Лабунського, який на власні очі бачив, що таке війна та хто такі вороги. Адже німці спалили батькову хату, майже кожна родина отримала похоронку.
Свято шанують пам’ять загиблих у Великій Вітчизняній і в Немовицькій ЗОШ І-ІІІ ступенів, про що повідали Катерина Боровик і Яна Котяш. У селі мобілізація почалася з початком війни. Більшість чоловіків потрапили в німецький полон, лише декому з новобранців вдалося втекти. Були й такі, хто згодився служити в німецькій армії. Хтось вижив і повернувся з Німеччини після перемоги. Більшість односельців – 47 чоловік – зникли без вісти.
Ірина Телетьон, учениця Великовербченського навчального закладу, акцентувала увагу на життєвому шляху Василя Зіненка. Саме йому завдячують педагоги та їх вихованці за той чудовий парк, який посадив біля школи в 1975 році. Проте найбільший інтерес у журі та присутніх викликала розповідь шестикласниці Кузьмівської ЗОШ І-ІІ ступенів Іванни Ткач. У селі Волоша, де живе дівчина, немає великих будівель, але всі хатини по-своєму милі й рідні господарям. Майже біля кожної є садок з фруктовими деревами, біля вікна – обов’язково квітники й синьо-зелений килим барвінку, який так шанують в Україні: «Я жадібно слухаю старовинні історії про різні події, що відбувались у селі, про воєнні часи. Особливо зворушують розповіді про життя тут у роки Великої Вітчизняної. Майже кожну родину зачепила вона своїм чорним крилом, – розповідала Іванна.
Загалом із Кузьмівської сільської ради на фронт призвали 240 чоловік, не повернулось 112. Їх могили розкидані в Білорусі, Литві, Східній Пруссії, Чехії, Німеччині. Імена односельців викарбувані на плитах біля сільського обеліску. А могила Івана Назарчука аж у Будапешті. Ось якого листа він написав своєму синові:
«Сину мій, дорогий Миколко! Так хочеться поговорити з тобою в цю коротку годину затишшя й перепочинку між боями. Ми всі тут, солдати, відчуваєм біль розлуки з тими, з ким не нажилися… Ти ростеш без батька, може статися так, що залишишся сиротою. Сказати, яким би хотів бачити тебе, коли виростеш? Насамперед, будь добрим. Доброта робить щедрим. Будь працьовитим. Праця приносить щастя. Ніщо не дається легко та відразу. Так вчили мене розумні люди. Щасти тобі в житті… Завжди пам’ятай про матір, люби її, вона єдина. Будь здоровий, Миколко. Цілую тебе міцно, мій горобчику. Твій батько Назарчук Іван».
Давно відгриміли бої, закінчилася війна. Та спогади про неї живуть. Спогади про тих, хто не повернувся, і вдячність тим, кому пощастило вижити. Ще – пам’ять. Вона – священна.
За рішенням журі, у складі якого були Раїса Тишкевич, завідувачка Сарненським історико-краєзнавчим музеєм, Олена Куришко, головний спеціаліст відділу освіти райдержадміністрації, екскурсію «Моє село в роки Великої Вітчизняної війни» Іванни Ткач визнали найкращою. Друге місце поділили Андрій Василюк та Ірина Телетьон. На третьому – Катерина Боровик і Яна Котяш, Аліна Булава, Олексій Нестеренко й Анастасія Грицкевич (Клесівська ЗОШ І-ІІ ст.-ліцей).

Марія КУЗЬМИЧ.