Опубліковано СН
Автор фото Едуард Колядич.
Минулої п’ятниці, у день пам’яті Голокосту, в райцентрі на місцях масового знищення євреїв відбувся жалобний мітинг. Відкриваючи захід, голова Сарненської єврейської общини Лазар Фішман висловив подяку українським родинам, які, наражаючи себе та своїх близьких на смертельну небезпеку, рятували від гітлерівського геноциду людей інших національностей, насамперед євреїв. Заступник голови райдержадміністрації Інна Наумович щиро співчувала нащадкам загиблих. А секретар міської ради Василь Стельмах запропонував вшанувати хвилиною мовчання тих, хто лежить під кам’яними плитами.
Члени общини Борис Пекарнік, Іда Шустик, Юрій Музиченко розповіли про трагічні події в серпні 1942-го. На ці місця зігнали від 13 до 18 тисяч осіб єврейської та циганської національностей. Ставили в ряди й розстрілювали, кого не встигали - засипали заживо. Було страшно, земля ворушилась… Вижити вдавалось одиницям. Ховались, де хто міг, у лісах, землянках, будинках чужих людей, які, ризикуючи життям, надавали прихисток. Коли заходили німці, таїлися в шафах, під столами, закривали маленьким дітям роти рукою, аби не плакали й тим самим не видали їх, від чого вони часто задихались. Щоб якось вижити, ходили по селах і працювали за хліб, цукор, сіль…
Іда Шустик розповіла про приїзд людей, які були очевидцями цих трагічних подій. Вона водила їх на ті місця, де проживали. Там побачились з тими, хто пам’ятає їх ще маленькими. При зустрічі старші жінки згадували страшні дні. Одна із сарненок розказала, як носили воду євреям, які сиділи в гетто, в сорокаградусну спеку, як німці вибивали її з рук, але все одно подавали. Гості щиро обнімали й дякували тим, завдяки кому вижили.
Шкода, що молодь не знає про ці трагічні сторінки історії. Їх дуже мало приходить вшанувати пам’ять тих, хто загинув тільки за те, що був єврейської національності.
Наталія Демчук.