Опубліковано Василь Сосюк
Автор фото Василь Сосюк.
Завершення будь-якого будівництва завжди
радісна подія.<!--break--> А якщо будова - величний храм, то це вже свято для всіх жителів
міста чи села, де він був зведений. У мальовничому поліському селі Глушиця
десять років тому освятили новозбудовану церкву. Того дня на празник зібралося
багато гостей. Вони з великою радістю возносили хвалу Господу. Названий на
честь Іоанна Богослова, храм височіє в центрі. Сюди із задоволенням поспішають
селяни на богослужіння, об’єднують свої долі молодята, батьки хрестять діток,
та й в останню дорогу людину проводжають із храму… За роки, що минули, церкву
гарно розписали, створили власний хор, склалися вже свої традиції. Настоятель
отець Іван у кожній молитві закликає парафіян любити Бога.
Храмове свято стало і Днем села. Тож на
десятирічний ювілей освячення церкви в Глушиці знову зібралися гості, священики
з багатьох церков району. Очолив богослужіння архієпископ Сарненський і
Поліський Анатолій. У святково прикрашеному храмі яблуку не було де впасти. А
жителів і гостей об’єднала щира молитва.
У другій половині погожого осіннього дня
свято продовжилося біля сільського клубу. Тут самодіяльні артисти з Глушиці та
Люхчі піднімали настрій чималому гурту глядачів. У кожного населеного пункту,
як і в людини, є своя біографія. Її роками пишуть громадяни, які в ньому
живуть. Ведучий Роман Козак повідав про минувшину Глушиці. Разом із
завідувачкою місцевим клубом Олесею Рокунь привітали односельців. Особливі
поздоровлення полинули найстаршій жительці, 108-річній Любові Йосипівні
Гаврильчик. Не забули й наймолодшого того дня Сашка Круглика. Він з’явився на
світ 18 серпня.
Село - то велика і дружна родина. Це славні
земляки: вчителі, лікарі, землероби - та просто хороші люди. Щирими оплесками
присутні вітали односельців: сільського голову Василя Сосюка, директорів
Люхчанської ЗОШ І-ІІІ ступенів Івана Круглика, початкової в селі Дубки -
Віктора Калюхова, приємно було почути своє ім’я і автору цих рядків. А ще
згадали добрим словом директора та родини вчителів місцевої школи, працівників
культури, медицини, підприємців. Не забули й про новостворену сім’ю,
іменинницю, навіть мужнього та терплячого 55-річного холостяка… Усіх вітали,
були подарунки і, звичайно ж, линули над селом пісні. Над селом, яке назавжди
залишиться нашою домівкою, тут наше коріння й доля, наша материнська пісня.