У Перемоги немає кордонів…

Весняний травневий день щедро обдаровував сонцем і теплом людей, які поспішали до меморіалу Солдатської слави. Урочисто пройшли колони працівників установ, організацій, підприємств.
Винуватців торжества - ветеранів Великої Вітчизняної війни – зустріли квітами. Мелодії тої пори навіювали легкий смуток. Було… Було… 66 років минуло, а ніби вчора, залишивши матерів, дружин, дітей, ішли вони на фронт боронити рідну землю від ворожої навали. В одному строю і чоловіки, і жінки всіх національностей мужньо билися з німецько-фашистськими зайдами, рятуючи світ від тої страшної чуми, що косила народи. У Перемоги бо немає кордонів. Відгриміла війна, солдати повернулися додому, не повернулись тільки ті, хто поліг у кривавих битвах. 1418 днів і ночей ішов наш народ до того великого дня 9 Травня 1945. Тож і зібралися сарненці біля святого місця, щоб вшанувати тих, хто поліг, хто ціною власного життя захистив рідну землю, хто наближав жадану перемогу самовідданою працею в тилу, відбудовував країну в повоєнні часи.

Урочистий мітинг з нагоди 66-ої річниці перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років відкрив голова райдержадміністрації Анатолій Остапчук. Вітаючи ветеранів, усіх присутніх з величним святом, наголосив, що здобувши перемогу в цій війні, наші співвітчизники принесли мир і свободу народам усієї Європи. Шлях цей був довгим і важким. Весну 1945-го наближали фронтовики, трудівники тилу, партизани й розвідники, герої підпілля. Довелося пережити страждання й гіркі втрати, мільйони синів і дочок народу загинули в боях, були замучені в концтаборах, але ніщо не зломило мужності людей, не похитнуло віри в перемогу, любові до Вітчизни. Сарненщина також має своїх героїв, які записали славну бойову сторінку в літопис держави. Пам’ять про тих, хто загинув на фронтах, упав безневинними жертвами під час окупації, вшанували хвилиною мовчання.
…Метроном відраховує секунди, що пекучим болем відлунюють у серцях і сивочолих героїв, і всіх присутніх. Нечутно падає сльоза, котиться по вкритому борозенками морщин обличчю. Яка ж бо ти болюча, пам’ять, яка цупка. Не відпускаєш, не даєш забути той час, коли юні, в розквіті сил взяли в руки зброю. Без них росли діти, без них сивіли матері, без них…
Голова РДА щиро подякував очевидцям тих подій – фронтовикам, працівникам тилу, учасникам і дітям війни - за мужність, самовіддану працю в розбудові незалежної України, виховання молоді на героїчних традиціях, побажав міцного здоров’я, благополуччя.
Голова районної ради Микола Драганчук святим обов’язком нинішніх поколінь назвав бути гідними продовжувачами справи переможців, які врятували свою країну, людство від фашизму, зберегли рідну землю прекрасною й квітучою. Все менше залишається учасників війни в строю, перед якими ми в неоплатному боргу. Тож повинні щодня, щогодини турбуватися про живих, пам’ятати загиблих, передати прийдешнім поколінням історичну правду про ті події. «Для нас, нащадків солдатів великої Перемоги, найвищою життєвою істиною є вірність їх справі, громадянському обов’язку, - сказав міський голова Сергій Євтушок. – З кожним роком віддаляються від нас події однієї з найжорстокіших воєн людства, та не перестають боліти рани в тих, хто захищав рідну землю. На території міста нині проживає 47 ветеранів Великої Вітчизняної. Тож велика вам вдячність за мужність і героїзм, за можливість жити поруч з вами, працювати для вас. Ваш подвиг є прикладом незламності духу, нездоланної мужності, поштовхом для молоді творити добро, відстоювати справедливість. Пам’ятаймо історію та її героїв, творімо сьогодення на її уроках».
Секретар Поліської єпархії архімандрит Феофан передав тепле вітання ветеранам, сарненцям і гостям міста від високопреосвященнішого Анатолія, архієпископа Сарненського та Поліського, духовенства Української православної церкви. «Зараз маємо мирне небо над головою, бомби не падають і в домівки ніхто не стукає з автоматами, - сказав він, - тож цінімо це, дякуймо Богу й просімо його, щоб дарував мир на землі». Про бойову міць сучасної української армії, вірність славним традиціям дідів і батьків говорив командир військової частини, підполковник Олександр Сварицевич. Запевнив, що нині керівництво України робить усе, аби Збройні сили виконували своє основне завдання – захист суверенітету й територіальної цілісності держави.
За 66 років, як повернулися з війни солдати, виросли в них діти, онуки, правнуки. Як хвилююче стоїть поряд з дідусем хлопчик із квітами в руках, схилив голівку перед пам’яттю тих, хто навіки одягнувся в холодний камінь обеліску. Цей урок він не забуде, передасть уже своїм дітям, онукам… Учень Сарненського економіко-правового ліцею «Лідер» Юрій Крат від імені молодого покоління склав перед колишніми солдатами своєрідну клятву мужності. «Низько схиляємо голови перед пам’яттю тих, кому завдячуємо світлим сьогоденням, дякуємо за квіти, сонце, небо, за росяні ранки, перед тими, хто жив і любив та зложив свої голови, віддавши найдорожче – життя, молодість - за рідну землю, за родину, за нас», - линуть слова ведучих, і на гранітні плити лягають квіти…
Мітинг закінчився, та сарненці не поспішали розходитись, а все несли й несли до меморіалу тюльпани, гвоздики, корзини живих квітів. А воїнів-переможців ждав справжній солдатський обід з кашею, приготовленою на польовій кухні, що розгорнулась біля кафе «Міраж». Для них у виконанні народного аматорського вокального ансамблю «Мереживо» МБК «Залізничник» звучали незабутні пісні їхньої фронтової молодості. Довго гомоніли, згадували. Тож хай буде ще багато таких зустрічей, пошли Боже їм міцного здоров’я, щастя, благополуччя, а нам усім – мирного неба.