Опубліковано СН
Автор фото Василь Сосюк.
«Україна – рідний край. Поле, річка, синій гай. Любо стежкою іти, там живемо я і ти. Дитячий віршик із першої сторінки старого букварика. Як тут його не процитувати, коли Україна цього дня була всюди. Краса, що тут ще скажеш. І панував такий настрій на головній вулиці міста Сарни в День Незалежності України.
Доки з одного боку центральної площі малеча бавилася на батуті, каталася на маленьких машинах, стрибала в надувному будиночку, на іншому люди у вишиванках будували маленьку імпровізовану поліську Україну. Було там усього вдосталь. Погляд прагнув затриматися на старих чорно-білих світлинах із зображенням вулиць міста, меблевої фабрики за 1969 рік, РМЗ того ж періоду, будівництва пологового будинку 1981 року, першої післявоєнної електростанції в населеному пункті, костелу імені святого Антонія у володінні генерала Дерожинського 1917 року, Доротицької церкви, Сарненської гімназії імені Генріха Сенкевича 1933 року, залізничного вокзалу 1902 року. Поруч із цими реліквіями розмістили виставку фоторобіт Василя Сосюка, Кирила Черногубова, Олександра Канського. Також свої витвори представляли майстри з бісеро- та лозоплетіння, вишивання, різблення по дереву. Майстер-клас із лозоплетіння проводила молода мама та неймовірно привітна людина Лариса Касацька. Вона розповіла, на що насправді здатні овес і жито. Виявляється, з цих рослин можна плести не лише капелюхи та сумки, а й килими. З льону вона створила ляльку, а з бісеру «малює» картини. Цікаве поєднання різних матеріалів – і ось вам готовий витвір мистецтва. І всі свої вироби жінка дарує друзям. Зізналася чесно, що не може їх продавати, бо те, що створила з любов’ю, важко проміняти на гроші, адже в житті є дещо цінніше – людська вдячність й усмішка.
Поруч цієї молодої майстрині були ляльки-обереги Олени Абрамович й Олесі Піхно. Їх не забув представити комісії міський голова Сергій Євтушок. Її представники прогулялися вздовж декорацій і смакоти сільських культурно-дозвіллєвих комплексів району. Наших очільників вітали сільські голови й презентували традиції своєї малої батьківщини. Представники Карасинського, Карпилівсього, Костянтинівського влаштували кулінарні презентації, дарували подарунки. Люди зі Стрільська вгощали голову райдержадміністрації Анатолія Остапчука лавашем, та він поділився грузинським хлібом із літньою пенсіонеркою.
Цікава ситуація трапилася, коли комісія минала людей Степанського краю. В куточку біля декорацій стояв маленький козак і гірко плакав. Хлопченя не могла заспокоїти мама, але втішили частування Анатолія Миколайовича, який не зміг оминути заплакане маля. Після цього дівчатка розіграли цілу виставу й вгостили представників влади узваром та салом, похвалилися роботами своїх умільців: художника та майстра по дереву Леоніда Поліщука, майстра з лозоплетіння Миколи Лук’янова й інших. Люди з Тутовицького КДК представили і свої в’язальні, кулінарні, бісероплетільні, вишивальні таланти.
Бурштиновий край Клесова не міг не показати вироби з напівкоштовного каменю і не подарувати другій половинці голови райдержадміністрації намисто. Та не взяв його Анатолій Миколайович, а віддав юній україночці, яка стояла поруч. Клесівці попросили прийняти ще одне, та й цей скарб теж відійшов до іншої дівчинки у вишиванці. Очільник району ще й побажав маленьким красуням бути здоровими та рости на радість батькам. Далі ж процесія оцінила презентації Великовербченського, Коростського, Селищенського КДК. Там теж було на що подивитися і чим посмакувати. Кам’яне-Случанське представництво вгощало бажаючих буряковим квасом, Любиковицьке торгувало натуральним полотном і дарувало свою консервацію. Немовицький КДК зустрів комісію піснею, а провів райськими яблуками. Чудельські люди ж вручили голові райдержадміністрації дерево з тіста для щасливого подружнього життя його нащадків, яке він подарував молодому неодруженому сарненцю. Ремчицьке населення також презентувало роботи багатьох майстрів, цікавими були розмальовані вручну футболки мешканки Ремчиць. Вирівський КДК пригощав лебедями з тіста, а Люхчанський - свіжими булками. Кузьмівці похвалилися вишивальницею, яка сама придумує узори для рушників, а дві жінки з Кричильська заспівали для представників влади й показали своє дерево достатку з жита та колосків. Не відстали від попередніх і Зносицький та Тинненський КДК...
Така ось багата і щедра українська земля, українська хата й українська душа…
Антоніна КОРЕНЬ.