Опубліковано СН
Щось хороше… І попросила в отця благословення, аби вишивати ікони. Хтось для цього обрав би звичайні нитки, а для Олени ОСТРОЖНОЇ знаряддям творчості став бісер. Після молитви, завжди тільки в хорошому настрої, з чистим серцем і світлими думками приступає майстриня до улюбленої справи.
Свої роботи жінка не продає. Часом дарує рідним, які, на жаль, від неї далеко: в Італії та Польщі. Найріднішою кровинкою поруч є син. Ще одне надійне плече в житті Олени Іванівни – чоловік. Він оздоблює її шедеври власними, але вже з дерева. Рамки у його виконанні слугують найкращим доповненням до бездоганних витворів із бісеру. Та ікони – не єдині роботи майстрині, так же вправно вона вишиває сорочки. Малюнки для одягу придумує сама. Вбрання користується попитом не лише в рідних краях, значна його частина потрапляє до Львова.
Олена Іванівна працює в НВК «Школа-колегіум» і своєму мистецтву навчає школярів. Згадує, як лише якісь вісім років тому було важко дістати бісер. Раніше доводилося користуватися китайським або чеським, та перевагу віддала другому, який сьогодні їй доставляють зі столиці західної України. Часом виникають проблеми з якістю цього матеріалу, але Олена Острожна все ж таки каже, що він є дуже надійним і витривалим у плані часу: не осиплеться, так як це може зробити янтар, картину, ним вишиту, можна легко почистити від пилюки, ще й до всього кольори, заховані в бісері, не вицвітають.
Про своє захоплення жінка знає все: від історії зародження любові до цих намистинок і до найрізноманітніших технік вишивання. Вона розповіла, що «намистина» означає з арабської «фальшива перлина». Працюючи над іконою, намагається відтворити зображення так, щоб кожен маленький кусочок єдиного цілого виблискував барвами не менше від інших частин композиції. Не всі техніки можуть зобразити малюнок таким чином, тому Олена Іванівна придумала власну. Взагалі їх є п’ять, одну з яких розробила героїня публікації. І порівнявши роботи за принципом нею придуманого виконання із іншими, відразу видно, що її техніка найбільш досконала. Майстриня називає її «насипом». Також повідала про один цікавий факт. Виявляється, у Російській Федерації в місті Єкатеринбург є палац, де розташована кімната з бісеру. Вона є цілісною композицією. Її вишила велика кількість придворних слуг, кожен із них працював над окремим фрагментом цього дива. Тож раніше вишивання бісером було мистецтвом для багатих. Грам цих намистин коштував стільки ж скільки й грам золота.
У наш час багато предметів стали більш доступними, але одного володіння ними не достатньо. Терпіння плюс бажання – теж не єдиний секрет успіху. Справа не обійдеться без Божої іскри, в якій і криється людський талант. У Олени Острожної він винятковий, і має назву «золоті руки».
Антоніна КОРЕНЬ.