Опубліковано СН
Автор фото Василь Сосюк.
Залізничний транспорт існуватиме доти, доки існуватиме людство.
Допоки на нашій планеті житимуть люди, вони вирушатимуть у дорогу – у справах чи в мандрівку. І власне тому транспортна галузь є втіленням одвічного прагнення людини до пізнання нових, ще незвіданих країв, країн і континентів. Змінюватимуться концепції та моделі транспорту, зростатимуть швидкості, кращатиме комфорт поїздок, але незмінним буде рух – теорії і практики, думки і її технічного втілення. Той рух, з якого колись давно все розпочалося.
Створення Сарненської дистанції сигналізації і зв’язку бере початок ще в далекому 1902 році, коли виникла необхідність телеграфного відділу в Сарнах. Завідуючим побудованого телеграфу на той час став колезький асесор Олександр Борисов, механіком – міщанин Карл Говеландт, обліковцем – дворянин Георгій Яковенко. Телеграф з апаратами «Морзе» був облаштований у три дроти з 5-міліметрового сталевого дроту, котрий підвішували на соснових і частково дубових опорах довжиною 4 сажні і товщиною 4 вершки, за винятком прохідних через колії, котрі мали розмір від 5 до 6 сажнів і товщину від 4 до 6 вершків. Усього задіяли 38 таких апаратів і 4 запасних. Для сповіщення станції про пригоди з поїздами на шляху руху й для вимоги надання допомоги потягам, що застрягли на перегонах, використовували шість великих телефонних систем «Гіттінгера» та виділили стільки ж поїздних телефонів цієї системи. Сигналізація того часу – це однокрилі семафори з металевими щоглами (43 штук). Датою заснування Сарненської дистанції сигналізації і зв’язку є 5 жовтня 1939 року. Першим її начальником був Георгій Молчанов.
Під час Великої Вітчизняної війни Сарни постійно бомбардували, тому всі залізничні служби разом із майстернями перемістили в ліс за 5 км від міста. У повоєнний час почався процес нелегкої роботи з відновлення дистанції. Йшли роки, змінювалися керівники, відбувалося її переоснащення. Великого технічного розвитку та визнання як дисциплінованого, трудолюбивого, високопрофесійного колективу відокремлений підрозділ Львівської залізниці досяг за часи Віктора Кузьмича, який ось уже 27 років уміло керує ним.
Аби детальніше ознайомитися з діяльністю Сарненської дистанції сигналізації і зв’язку, вирішили завітати сюди й поспілкувалися з її досвідченим очільником.
- Вікторе Костянтиновичу, поділіться, будь ласка, думками про сьогодення очолюваного вами підрозділу, розкажіть про його виробничу діяльність.
- Нині живемо та працюємо в умовах тяжкої економічної кризи в державі та всьому світі. Залізниця є прямим віддзеркаленням розвитку економіки. Якщо в цілому обсяги залізничних перевезень впали в Україні на 6%, то за кордоном – на 17%. Виходячи з завдань діяльності залізниць у нових економічних умовах, нині проходить реструктуризація систем їх управління. У грудні нинішнього року Кабінет Міністрів України має прийняти постанову про створення публічно-акціонерного товариства «Укрзалізниця». У ході перетворень намагаємося зробити все, аби це не впливало на погіршення умов безпеки руху й були захищені соціальні права працівників відокремленого підрозділу.
У нас трудяться 178 фахівців, які щоденною сумлінною працею роблять вагомий внесок у загальну справу – забезпечення успішного перевезення вантажів і пасажирів за повного виконання умов безпеки руху. Серед них дві третини висококваліфікованих спеціалістів із вищою освітою. Оцінка утримання пристроїв підрозділу проходить за бальним показником (16 одиниць). Фактично за 9 місяців ц.р. бальність утримання виконали на «відмінно». Продуктивність праці становить 2,395 при плані 2,389, доходи від допоміжної діяльності – 389 тис. грн., прибуток – 54 тис. грн., середня заробітна плата – 3793,10 грн. Для покращання умов праці виробничників власними силами провели ремонт акумуляторного, дизельного, дистилят орного приміщень і коридорів на посту ЕЦ станції Страшеве. Нині ведуть такі ж роботи й на посту станції Стрільськ.
Робочі місця працівників відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, оснащені необхідним якісним інструментом, технічною літературою, оргтехнікою у відповідності до вимог з охорони праці. Високоякісно забезпечуємо утримання технічних пристроїв і виконання графіків техпроцесів. Експлуатаційний штат працює над модернізацією технічних пристроїв, випробуванням нових для впровадження в подальшій експлуатації.
З метою соціального захисту виробничників організовуємо та проводимо значну профспілкову роботу. Так, нинішнього року в галузевому пансіонаті «Львівський залізничник» вони мали змогу оздоровитися. Починаючи з травня і до кінця року обмежень у путівках немає, адже відпочити в м. Судак, що на узбережжі Чорного моря, чи, скажімо, в м. Лазурне Херсонської області важливо для здоров’я людей. Діти працівників відпочивають у с. Олександрія Рівненського району та в оздоровчому таборі «Чайка» Херсонської області. Профспілка організувала лікарняну касу, за кошти якої можна покращити стан здоров’я. Якщо працівник лікувався, наприклад, у районному медзакладі, то на основі чека кошти йому повертають. Виробничники активно займаються спортом, успішно беруть участь у змаганнях різного рівня.
Упродовж багатьох років Сарненська дистанція сигналізації та зв’язку посідала призові місця за підсумками дорожнього та галузевого змагання. У 2005-ому отримала почесний прапор Укрзалізниці, має також почесний диплом лауреата Міжнародного конкурсу 2003 року, премії «Бізнес-олімп» із присвоєнням золотої торгової марки. У 2005 році її визнали лауреатом рейтингу «Транспортні підприємства України» в номінації «Транспорт». Маємо багато грамот, подяк від керівництва служби, залізниці, місцевих органів влади та духовенства.
Напередодні професійного свята на спільному засіданні керівництва дистанції та профкому визнали й занесли на Дошку пошани портрети кращих виробничників: старшого електромеханіка дільниці ПОНАБ Володимира Юраша, електромеханіка дільниці АБ Рівне-Костопіль Олександра Котка, електромонтера СЦБ дільниці Сарни-Маневичі Петра Серховця, електромеханіка вузла зв’язку Олександра Пецкова, електромеханіка Ірину Риндич. У 2013 році переможцем конкурсу «Кращий за фахом працівник Львівської залізниці» визнали електромеханіка СЦБ Петра Потаповича.
У душі кожного працівника та ветерана дистанції панують повага та гордість за свій трудовий колектив. Тож вітаю з професійним святом колег і всіх залізничників району. Зичу щастя, міцного здоров’я, терпіння, витримки, благополуччя в сім’ях і родинах, нев’янучого довголіття.
Спілкувався
Михайло МАЛАФЕЙ.