Опубліковано СН
Автор фото Василь Сосюк.
Почав відлік 2014 рік. Газетярі із задоволенням прийняли пропозицію активного дописувача Володимира Тушича й започаткували нову рубрику «На гостини в «Сарненські новини». Нашими співрозмовниками будуть відомі в районі й не тільки люди, з якими говоритимемо про життя-буття. А першою редакційною гостею стала Наталія ЧОРНА, начальник відділу культури й туризму РДА.
- Пані Наталіє, які спогади чи картинки з дитинства пригадуєте про Різдво?
- Насамперед, велика дружна родина, де була найменшою. Зі старшими братом і сестрою різниця у віці становила 13 і 12 років. Тож, як нині кажуть, увесь світ крутився навколо мене. Приєднувалися до ватаги хлопців і дівчат, які ходили від хати до хати колядувати, посівати, щедрувати. Додому приносили гостинці: горіхи, цукерки, пряники. Особливою чарівністю був наповнений свят-вечір. До нього готувалися ретельно, заздалегідь. У повітрі витав приємний запах свіжоспечених хліба та пирогів із вишнею, капустою, квасолею, який приємно лоскотав у носі. Ненька також готувала з пшениці кутю, ставила її, щоб упріло зерно. А з сухофруктів - узвар…
Останніх 7 років Різдво асоціюється також із тим, що напередодні не стало матусі, немає вже й брата. Але залишився запах дитинства, родинного тепла. Доля порозкидала нас по всьому світу. Братова рідня живе на Уралі, сестра з сім’єю – в Севастополі, та Різдво об’єднує нас. Кожен знає: смачних страв має бути багато. Й обов’язково - східні дріжджові млинці.
- Ви готуєте за маминими рецептами?
- Так, безперечно, моя донька Ірина тепер чекає від мене тих самих бабусиних пирогів, які випікаю. Й вони мають бути саме такого смаку, як колись. Чесно кажучи, страви з маминої кухні готую на 90 відсотків.
- Донька на відміну від мами обрала для себе журналістику. Ще довго вчитиметься?
- Точніше сказати – радіожурналістику. Вже на останньому курсі й стажуватиметься в Рівному.
- А який період життя згадуєте, як найщасливіший?
- Мабуть, не буду оригінальною, коли знову скажу про родину, яка, на превеликий жаль, все зменшується. Коли ти в ній, почуваєшся захищеною, завжди допоможуть, виручать, навіть щось зроблять замість тебе.
- Скажіть, Новий рік зустрічали в сукні синього кольору?
- Зовсім ні, у різнокольоровій, аби життя та доля були такими ж. У гороскопи не вірю. Хоча знаю, що народилася в рік Собаки, лагідного й доброго.
- Пані Наталіє, дала собі обіцянку нічого не запитувати про роботу. Але не можу не сказати, що кожен Ваш вихід на сцену в ролі ведучої або в складі вокального ансамблю є подією. В кого вдалися характером і шляхетністю?
- У кожного щось взяла по крихті. Зовнішність – не мамина, а бабусі Єлизавети по матусиній лінії, яка вчителювала. В родинному альбомі цієї інтелігентної сім’ї залишились фото. Вдача татова. Він дуже гарно співав, як і його мама, яку рано втратив. Хоч би куди йшов: у ліс по гриби чи на річку рибалити – пісню заводив.
- Чи маєте суто жіночі секрети, як не втратити молодість і красу?
- Що допомагає зберігати молодість?.. Юність душі. Думаю, смак проживання кожного моменту життя, позитив у всьому. Адже в будь-якій події, надісланій нам, завжди два боки. І в кожній людині є талант, Божа іскра. Потрібно тільки її побачити. Потрібно й з любов’ю готувати кожну страву. Тоді її енергетика буде найпотужнішою. А ще встигати на кожному кроці робити добро. Дати монетку тому, хто просить, подарувати квітку жінці, яка йде розгублена, заклопотана… Потім проаналізуйте, що з вами відбувається в цей момент, як почуватиметесь. Також пісні співати, прибираючи оселю. І не треба забувати про таку науку, як генетика, якій часто й завдячуємо красою та молодістю.
- Що подобається в сучасній молоді?
- Те, що українки стають розкутими, самостійними, здатними забезпечити й реалізувати себе. Скажімо, моя донька приймає всі рішення сама. Довіряю її смаку й тоді, коли хочу щось придбати з одягу. Пригадую випадок, коли була ще підлітком. Спостерігала за парою, яка йшла назустріч. Подружжя посміхалося, тримаючись за руки. Чоловік декілька термінів відсидів у в’язниці, в жінки теж доля була нелегкою. Та вони вірили один одному. Тобто в усі часи жінки залишаються романтичними й ніжними, втрачають голову й ідуть за коханими на край світу.
- А Ви вірите в ідеальне кохання?
- Так, воно є. Доля подарувала мені з чоловіком лише один рік прожити разом. Але на згадку про нього завжди хотіла й намагалася залишатися такою, якою він хотів би мене бачити.
- За професією, Наталіє Володимирівно, Ви – публічна людина, але це лише за фахом. Насправді ж – трудяга, що не любить говорити про себе…
- Більше радію за своїх колег, з ким працюю пліч-о-пліч, пишаюся, коли про них та їхню непросту роботу пишуть «Сарненські новини».
- Що побажаєте їм?
- Хочу щиро привітати всіх з новорічно-різдвяними святами. Нехай серця будуть зігріті любов’ю й теплом, домівки повняться добром і радістю, а очі світяться щастям. Хай 2014 рік буде щедрим на цікаві плани, нові досягнення та професійні перемоги. Бажаю, щоб різдвяна зірка запалила в серцях вогонь віри та любові, надії й оптимізму, наснаги та невичерпної енергії.
- Дякую за таке щире й оптимістичне інтерв’ю.
Розмовляла Марія КУЗЬМИЧ.