У нашім раї на землі

Він був сином мужика, а став володарем у царстві Духу. Кріпак, який перетворився у велетня, самоук, який вказав нові світлі та вільні шляхи професорам і вченим. Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя.

Минулого четверга в кузьмівському Будинку культури відбувся святковий захід з нагоди 200-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка в рамках естафети від села до села «В його слові наша сила, і правда, і воля». Сюди завітали шановані гості – заступник голови облдержадміністрації Світлана Сад, голови райдержадміністрації та районної ради Анатолій Остапчук і Микола Драганчук, селищенський сільський голова Микола Примич.
Світлана Сад висловила своє щире захоплення подією, передала вітання від голови ОДА Василя Берташа, подякувала за запрошення. Заступник голови облдержадміністрації наголосила на завданні, яке поставив глава держави – долучити всю громадськість до участі у великомасштабному загальнонаціональному проекті. А Сарненщина, що з’єднала естафетою всі населені пункти району, займає в ньому чільне місце.
Про неоціненне значення для українців великого генія людства вів мову Анатолій Остапчук. Як ніколи значимими й актуальними назвав слова Тараса Шевченка про об’єднання й любов до України. Процитував Президента України Віктора Януковича про те, що під час святкування маємо показати всьому світові, що українці – велика нація і народ. Подякував мешканцям Кузьмівки, гарним людям, які трудяться й докладають усіх зусиль, аби їхнє село мало європейський вигляд.
На переконання голови районної ради Миколи Драганчука, подібної естафети з виготовленням вишитого полотнища з двох частин у країні немає. Акцентував увагу, що на його звороті – прізвища всіх майстринь, які долучилися до акції. А в кожному селі чи селищі звучать пророчі слова поета: «В своїй хаті – своя сила, і правда, і воля…». Тож побажав молоді, якої зібралося в Будинку культури чимало, шанувати славного земляка. Разом із головою райдержадміністрації вручили Світлані Сад букет квітів, твори Великого Кобзаря й гаптований рушник. До привітань долучився й господар – сільський голова Михайло Трофимчук.
Передаючи естафету жителям села Кузьмівка, Микола Примич привітав громаду з новорічно-різдвяними святами, розповів про здобутки очолюваної ради, де в минулому році народилося 129 діточок. Висловив віру в те, що держава стане європейською, і зроблять це українці власними добрими справами. А майстриня-вишивальниця з Чабеля Тетяна Жигула продемонструвала хрестики, як намистинки, розшиті на полотні, й побажала Наталії Андрійчук із Кузьмівки натхнення, терпіння й Божого благословення.
Ведучі Богдана Зубик і Павло Миронець упродовж усього дійства гортали одну за одною сторінки біографії Тараса Шевченка. Ніби пройшли перед очима його наука в кирилівського дяка, шкільні роки й жага до малювання в панських покоях пана Енгельгарда. Згодом викуп Тараса з кріпацтва (його свободу оцінили в 2500 карбованців асигнаціями). Розповіли про подорожі поета в Україну, першу збірку поезій - «Кобзар», його участь в організації Кирило-Мефодіївського товариства та численні арешти, найтяжчі роки перебування в Новопетровському укріпленні. В очікуванні волі Шевченко писав поезії, а серед них чи не найгуманніший і найсердечніший вірш усіх часів і народів «Садок вишневий коло хати». Однойменний музичний твір акапельно й талановито виконали Любов Сорока та Сергій Гаврилюк.
Присутні дізналися, що жінка-мати для Шевченка і в житті, і в творчості завжди уособлювала найвищу красу, духовність і доброту, живий символ України. Озивалась у його серці душа українки, знедоленої та беззахисної. Найбільша трагедія людини для Шевченка – це, насамперед, драма жінки… Коли на сцену вийшов народний аматорський вокальний ансамбль села Кузьмівка з піснею «По діброві вітер виє», навіть маленькі глядачі в залі підспівували.
Тарас Григорович Шевченко був одним із народних пророків, титаном духу. Саме тому й через 200 років віддаємо йому шану. Він стоїть на сторожі людської правди на землі у бронзових пам’ятниках в Україні та всьому світові, про що свідчили світлини, розвішані в закладі культури. І сьогодні, в буремний неспокійний вік, нам, як ніколи, потрібні сила духу Шевченка, його незламна віра в те, що «буде правда між людьми», його віще слово. Те, що читали зі сцени читці-декламатори, торкалося самої душі.
Так, учасники сільського драматичного колективу представили уривок із містерії «Великий льох». Виступи студенток Дубенського училища культури Іванни Ткач із Волоші («У нашім раї на землі»), Рівненського державного гуманітарного університету сарненки Катерини Симончук, учениці Степанської ЗОШ І-ІІІ ступенів Анастасії Торчик (уривок із поеми «Неофіти»), яка ще й на бандурі грала, достойні того, аби їх слухали на столичній сцені. Як і зразковий аматорський хоровий колектив «Глорія» Сарненської дитячої музичної школи (керівник Галина Пономаренко).
Твори на слова Тараса Шевченка «Вітре буйний» і «Така її доля» звучали також у виконанні вокальних тріо села Кузьмівка та районного Будинку культури.
Голова районного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» Надія Свищевська відзначила, насамперед, гармонію, що панувала між глядачами в залі та артистами на сцені. Будемо повертатися до Шевченка знову й знову, наголосила вона: «У 24 роки ще кріпак, у 47 – академік і смерть. А між ними - 10 років пісків, нудьги та жаги любові. Коли ж ти жив, наш гордий поете? Коли ж ти написав усе те, що було заборонено тобі писати? Як ти був сам у ночах, коли приходили до тебе ще живі очі молодого поета «Слова о полку Ігоревім», чи німі уста Лесі Українки, Франка, Довженка?», - запитувала місцева поетеса. Тарас Шевченко залишив нам велику літературну спадщину, вогненне слово, заповідав любити рідну Україну. У кожного народу серед її великих творців є імена, оповиті невмирущою любов’ю та славою. Таким поетом для українців є Тарас Шевченко, чия безсмертна спадщина – одна з найбільших вершин людського генія. Тарас Шевченко - велетень духу, митець могутньої творчої сили, непримиренний борець. Він – вершинна парость родового дерева, виразник і хранитель народного духу, наш всесвіт… Не закінчується Шевченкове слово. І, як сказала голова районного об’єднання «Просвіта», будемо їхати на Чернечу гору вклонятися, цілуватимемо могилу та відчуватимемо велику гордість за те, що в нас є такий духовний велетень, як Тарас Григорович Шевченко.
Зазначу, що 2014-ий оголошений Главою держави Роком Тараса Шевченка. З нагоди відзначення 200-річчя від дня його народження в Україні проведуть оцифрування фільмів про поета, в тому числі найстарішого - 1926 року. Готується видання дванадцятитомного повного зібрання творів письменника.
Мистецький захід проходив у різдвяні свята, коли торжествує Небо й радіє Земля, промовляючи: «Христос народився!». Тож не обійшлося без колядників, які віншували всіх з Колядою. Присутні мали також чудову нагоду помилуватися виставкою майстрів декоративно-вжиткового мистецтва, розглянути книжкову – про творчість та біографію Великого Кобзаря.
Марія КУЗЬМИЧ.