Опубліковано Ольга ЛОТОЦЬКА
Автор фото Василь Сосюк.
Весна. Омріяна. Вимолена. Білим цвітом, мовби снігом, покрились сади. Ніжні аромати різнотрав’я полонять і зачаровують. Мали б радіти, та немає спокою в душі. Мали б бути щасливими, та на очах бринять сльози розпачу.
Кричуща соціально-політична ситуація в країні тривожить до болю, забираючи радість і снагу. Тільки надія живе, але страх і тривога знову й знову шорхають по закутках душі. Ні, не за себе боїмось, за дітей, за батьків і сивочолих бабусь і дідусів. Боже, не залиши нас у часи страшного лиха, що вп'ялося в тіло України й шматує-шматує, як рикаючий лев.
Кривава боротьба триває довгі місяці. Вже і квітень смиренно перегортає останні сторінки свого буття. Щороку саме в цю пору нашу пам'ять тривожить пекельний відгомін Чорнобильської трагедії. І цьогоріч ця сумна дата переплелась чорною стрічкою з плачевними подіями в державі. Нова історія і сотні зламаних доль. Так боляче, сумно й тяжко, що ладен кричати від жахливої реальності. Та чи почують? Україно, за що тобі стільки випробувань? Наче на Голгофу ведуть тебе, наша багатостраждальна ненько. А як страшно розпинають. Та віримо, Україно, віримо, що ти воскреснеш, Бог зцілить рани Чорнобильські й ворожі тенета розірве, бо ти є навіки держава наша, наших дітей, онуків і правнуків. Болить душа за тебе, чути ридання людські. Великі біди знову й знову, наче безсердечні велетні, топчуть тебе, твій мужній народ. І та жахлива Чорнобильська трагедія - це не тільки день, коли трапився вибух на 4 енергоблоці атомної електростанції, що забрав і скалічив тисячі життів, це передчасні смерті дорогих нам людей сьогодні, яких раптово або швидко забирають, сковують страшні, здебільшого невиліковні хвороби. Чорний атом, як смерч, косить дорослих і дітей. Для України, для всіх, хто прямо чи побічно причетний до трагедії Чорнобиля та її наслідків, час ніби розділився на дві частини: до 26 квітня 1986 року і після нього. Цим періодам у народі вже дали назву – два кольори часу. І хоч би як ми намагалися скрасити своє життя, кожен із нас позначений Чорнобильською трагедією.
І немає байдужих, коли дзвонять Чорнобильські дзвони. Цьогоріч їх було 28. Саме стільки років минуло з того дня, що сколихнув весь світ, а Україна вкрилась на століття чорним туманом смертельної біди. Під тихий музичний супровід до пам’ятного знака жертвам Чорнобильської АЕС, що в Сарнах, зійшлися минулої п'ятниці сарненці та гості міста на мітинг-реквієм, приурочений до 28 річниці страшної катастрофи. Це вже потім її порівняли із Хіросімою, бо трагедія зробила Україну всесвітньо відомою як уражену атомом державу.
Мінорна музика навіювала сум, печаль царила у серцях присутніх. І ось лунає повідомлення про вибух на Чорнобильській АЕС. Вкрай тривожно стало, защеміло серце. Віршованими рядками вихованці Сарненського районного ліцею «Лідер» повернули присутніх в обпалене пекельним атомом у 1986 році місто Прип'ять. Ведучі запросили до слова голову районної ради Миколу Драганчука. Відкривши мітинг-реквіем, Микола Миколайович розділив з присутніми біль цієї масштабної трагедії, що торкнулася кожного з нас, адже всі 67 населених пунктів району, в яких проживають понад 800 тисяч осіб, серед яких майже 27 тисяч дітей, розташовані на забрудненій радіацією території. І тоді, в далекому 1986-ому, у саме горнило аварії поїхали наші пожежники, будівельники, медики, міліціонери, щоб допомогти побороти неконтрольовану та до кінця невідому стихію. І робили все можливе, щоб приборкати палаючий реактор й евакуювати з ураженої зони людей, врятувати рідну землю від радіаційного спустошення. Ця біда породила соціально-економічні проблеми, що, на жаль, не зникають, а розв’язати їх можна тільки спільно, об’єднавши зусилля влади, громадських організацій, залучивши й міжнародну спільноту. Районна влада робить усе можливе, щоб ліквідатори не були наодинці зі своїми бідами, відчували повсякденну опіку. В управлінні праці та соціального захисту населення РДА на обліку перебувають понад 70 тисяч отримувачів різноманітних компенсацій, доплат, на 2014 рік передбачено 46 млн. грн. на їх виплату. Однак держава, звичайно, має посилити увагу до ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС і потерпілих, бо вони потребують особливої підтримки й турботи, щоб вистояти в боротьбі з недугами й іншими життєвими негараздами.
Насамкінець Микола Драганчук подякував учасникам ліквідації наслідків аварії за їх мужність і героїзм, адже кожен із них, їдучи тоді в Прип'ять, свідомо погодився на самопожертву задля нашого з вами блага. Ці мужні чоловіки йшли назустріч смерті, щоб життя подарувати нам і всім майбутнім поколінням. Микола Драганчук передав слова співчуття та дяки ліквідаторам і від голови райдержадміністрації Сергія Євтушка, запросив вшанувати хвилиною мовчання жертв аварії на ЧАЕС.
Заступник голови районного громадського об’єднання «Союз-Чорнобиль» Михайло Бабич з невимовним болем говорив про той злощасний квітневий день 1986 року, події, що розгорталися потім, долі учасників ліквідації наслідків аварії. Він і сам з їх числа, тому достеменно знає, якою була боротьба за життя мільйонів українців і людства в цілому. Секретар Сарненської і Поліської єпархії, архімандрит отець Феофан передав співчуття від владики Анатолія, разом із іншими священнослужителями міста закликав молитись за Україну, її народ і щоб милосердний Господь швидше очистив нашу землю від атомного ворога, що невблаганно забирає людські життя. Хвилююче зачитала монолог «У дорозі з Чорнобиля» методист РБК Сніжана Покотило, а учасниці народного аматорського вокального ансамблю «Мереживо» виконали сумну пісню «Лелеки». Затим представники влади та жителі міста поклали живі квіти до пам’ятного місця на знак великої вдячності й шани всім, хто загинув від злого атому.