Опубліковано СН
Автор фото Василь Сосюк.
Нещодавно редакція отримала відкритий лист-звернення до голів районної ради й райдержадміністрації, в.о. начальника відділу охорони здоров’я, медичних чиновників від жительки Ясногірки Валентини Ковтун. Ось що вона пише:
«Прошу вас, вельмишановне панство, на сторінках районної газети дати об’єктивне й змістовне пояснення, як вижити кинутим вами напризволяще інвалідам 1 групи, які перебувають на гемодіалізі, після припинення виділення коштів на лікування. Ви, мабуть, хороша виконавча влада, коли так чітко виконуєте вказівки вищестоящих органів. А де ж ваша розпорядча функція? Мабуть, немає в нас у районі, у своїй хаті, своєї правди, і сили, і слави. То чи потрібна нам влада, яка не хоче уберегти найбільш незахищених і знедолених - маленьку групку людей із 7 чоловік, життя яких залежить від апарату штучної нирки?
2 липня цього року заходила до пана Мартиновича, аби запитати, що буде з випискою препаратів на діаліз. Він сказав, що кошти дали тільки для 1 категорії, а для інших немає нічого. Потім додав, що телефонувала в.о. начальника відділу охорони здоров’я й повідомила, що обласна рада виділила кошти на діалізні матеріали. Дуже прикро, що люди, котрі очолюють медичну галузь району й перебувають на керівних посадах чимало часу, не розрізняють поняття «діалізні матеріали» й «медичні препарати». Перше - засоби, якими заправляють, промивають і дезинфікують апарати, а друге - ті, якими лікують хворі органи й системи.
Невже ж важко зрозуміти, що від вашої байдужості залежить наше життя? Не породжуйте в 21 столітті в своєму районі штучний геноцид. Найбільше нам необхідні препарати, що підтримують рівень гемоглобіну в крові, так звані еритропоетини. Їх є багато видів і всі вони надзвичайно дорогі. Пролікувавшись 14 років ще до діалізу в нефрологічному відділенні обласної лікарні, знаю, що при рівні гемоглобіну 90-100 г/л на тиждень потрібно 4 тисячі одиниць дії (рекормону, еповітану чи інших препаратів), а при рівні 80 г/л - 6 тисяч одиниць дії. Якщо ж рівень гемоглобіну нижчий від 70 г/л - 10 тисяч одиниць дії на тиждень (а в місяці 4 тижні), при тому, що один шприц на 2 тисячі одиниць коштує майже 300 грн. От і порахуйте, яка сума виходить тільки на один вид медикаментів. А в кожного з нас - цілий букет супутніх захворювань.
Поцікавтесь у Пенсійному фонді, яка пенсія інваліда І групи, і щось вирішуйте, бо поки будете розмірковувати, можемо просто вимерти (тоді проблема розв’яжеться сама собою), але прийдуть інші хворі й навряд чи будуть серед них мільйонери. Якщо бюджет району такий бідний, що не можна подарувати надію на життя для 7 чоловік, проявіть вищу міру благородства й профінансуйте нас із власних кишень. У районі багато голів і їхніх заступників. З кожного по 100 грн. – і вийде хоча б по коробці рекормону для хворих.
Інше питання, яке ніколи не розглядала й не вирішувала влада Сарненщини, - перевезення хворих на діаліз. У сусідньому Березнівському районі вже декілька років «швидка» допомога привозить і забирає із обласної лікарні. Березнівщина маленька, але кошти є, бо хто хоче, той зможе, а хто не хоче - шукає причину. Ми не просимо у вас «швидкої» допомоги (навіть не мріємо про таке). Але благаємо доповнити рішення Сарненської районної ради № 11 від 25 березня 2015 року про пільгове перевезення різних категорій населення одним реченням: «Інваліди 1 групи, які доїжджають на процедуру гемодіалізу, мають право пільгового проїзду 3 рази на тиждень, у день проведення процедури». Ухвалити його й надрукувати в газеті вам по силі, чи також потрібні спеціальні дозволи?
Багато є програм із пільгового перевезення в комп’ютері автостанції, а от «Гемодіаліз» - немає. Хоча, до честі працівників, і начальник автовокзалу, й касири-оператори квитки для пільгового проїзду видають без проблем (мають вказівку з області). Районним же чиновникам і на це начхати, бо ні перевізники, ні водії й уяви не мають про таку преференцію. Тож виходить, із Сарн їдеш - береш квиток, а з села - плати гроші, бо шоферові треба заробити. А як вижити нам - усім байдуже.
Хотілося б, аби компетентні органи провели перевірку виділення й використання коштів на гемодіаліз (принаймні, з 1 січня 2015 р.). У нас ця процедура оповита таємницями: то 2 шприци рекормону випишуть, то 3, навіть не запитуючи про рівень гемоглобіну. У Дубровиці, приміром, ніколи не виписували менше 6 шприців. Звідки знаю? Бо такі ж люди, як і ми, приїжджають на діаліз. І ставлення там до них зовсім інше, ніж у нас. Чи, може, в Сарнах окрема держава чи медична мафія? Чому ж тоді нікого не люструють?
Усе життя трудилася в школі (26 років стажу, 30 років - страхового), заробила в держави аж 1062 грн. пенсії. Чому держава вкрала мої чесно зароблені кошти? Чому працюючий пенсіонер може отримувати і пенсію (не кожен - М.К.), і зарплату, а інваліду - зась! Треба вибрати одну - або трудову, або по інвалідності. Хто дасть відповідь на всі «чому»?
Шановна владо, не мала й гадки звертатися зі своїми проблемами до ваших попередників, бо вони не приховували, що вважають нас бидлом. І живі ми, чи мертві, їм було все одно. Ви ж, які зайняли свої кабінети після Революції Гідності, знайдіть у собі ці гідність, честь, совість і благородство, усвідомте, що декілька чоловік у районі, життя яких підтримується апаратом, потребують вашої співучасті, бо без неї просто не виживемо.
Позуючи перед об’єктивами фотокамер, постійно наголошуєте, що цілеспрямовано тримаєте курс на Європу, але при такому байдужому ставленні до найбільш незахищених дітей, старих, хворих та інвалідів буде він зовсім не туди.
Доки писала лист, ще один наш хворий пішов на той світ. Тепер нас залишилося 6 (5 із сіл і 1 - з міста). А вартість рекормону (1 шприца) вже зросла до понад 400 грн.».
Від редакції: Роз’яснити ситуацію попросили в.о. начальника відділу охорони здоров’я Зою Дякову:
- Філія відділення інтенсивної терапії екстракорпоральних методів детоксикації КЗ «Рівненська обласна клінічна лікарня» розпочала функціонування у 2008 році. Для розміщення цього відділення віддали на той час найкраще приміщення КЗ «Сарненська центральна районна лікарня» - новостворений породільний зал пологового відділення. У відділенні є 6 діалізних місць, що розраховані на 36 пацієнтів. Щомісяця сеанси діалізу отримують майже 30 осіб, з них 9-12 - жителі Сарненщини, 20 - мешканці прилеглих районів.
За станом на 20 липня ц.р., діаліз одержують 9 жителів району й 1 - перитонеальний діаліз удома. Всі вони мають 1 групу інвалідності (з них: троє – 1 категорію по ЧАЕС; шість осіб – 3 категорію; одна - без категорії). Всі хворі перебувають на «Д» обліку в районного лікаря-нефролога поліклініки КЗ «Сарненська ЦРЛ». Окрім основного діагнозу, у них є декілька побічних недуг. Перебіг захворювання цих пацієнтів характеризується різними лабораторними показниками, що контролює лікар, який веде їх безпосередньо у відділенні шляхом постійного підбору й дозування ліків, про що повідомляє районного лікаря-нефролога. ^
Але чи подавали ці хворі пакет документів у Рівне для пов’язки захворювання з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС для отримання 1 категорії? Упродовж 7 років функціонування відділення, районна влада, керівники КЗ «Сарненська ЦРЛ», попри те, що 70% тих, хто отримує діаліз, жителі інших районів, із розумінням поставились до нагальних господарських проблем, довезення лікарських засобів і виробів медичного призначення з Рівного в Сарни, облаштування куточку для відпочинку й роздягальні тощо. Все це зробили заради пацієнтів, з метою наближення та своєчасного отримання ними сеансів діалізу, зменшення транспортних і першочергових витрат (у порівнянні з витратами в Рівному) й, за потреби, надання допомоги в медичному закладі, на території якого розташоване відділення. Фінансування філії проводиться за затвердженими кошторисними призначеннями обласного бюджету, як і установ обласного підпорядкування - КЗ «Страшевська туберкульозна лікарня», КЗ «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка».
Процитую лист головного лікаря КЗ «Рівненська обласна клінічна лікарня»: «Усі пацієнти, які потребують проведення гемодіалізної терапії, фінансуються за рахунок коштів обласного бюджету, постійно забезпечуються необхідними витратними матеріалами (комплектуючими) й мінімальним медикаментозним супроводом (антикоагулянти, фізіологічний розчин, препарати заліза, кальцій, спирт, шприці, рукавички, лабораторні обстеження).
Щодо забезпечення препаратами еритропоетину, то в зв’язку з ситуацією в країні, коштів, що виділяють з обласного бюджету, недостатньо, і в першу чергу їх використовують на закупівлю витратних матеріалів. У червні 2015 року купили місячну потребу препарату рекормон, що виданий пацієнтам, які потребують його введення (згідно з лабораторними показниками).
Особа, яка не має категорії по ЧАЕС, отримує весь мінімальний медикаментозний супровід і впродовж чотирьох тижнів з 3 липня ц.р. один раз на тиждень зможе отримувати Рекормон (2000 одиниць). На лікування супутньої патології пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, кошти в обласному бюджеті не передбачені».
Зважаючи на ситуацію в Україні й ріст цін на лікарські препарати в аптечних закладах, брак коштів в обласному бюджеті, цій категорії населення, яка має статус потерпілих унаслідок аварії на ЧАЕС 1, 2 і 3 категорій, виписують препарати за безкоштовними рецептами. З 1 липня ц.р., враховуючи зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виписка ліків за безоплатними рецептами їм проводиться тільки при наявності 1 та 2 категорій. А 3, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 389 від 4.06.2015 р. «Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян вз урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім’ї» (набрала чинності з 1.07.2015 р.), лише при наявності довідки про сукупний дохід, що видає управління праці та соціального захисту населення РДА. Її долучаєте до медичної картки амбулаторного хворого, на основі якої лікар може виписати пільговий рецепт.
Відділ охорони здоров’я РДА неодноразово спрямовував листи у КЗ «Рівненська обласна клінічна лікарня» щодо забезпечення філії відділення гемодіалізу лікувальними засобами та виробами медичного призначення. Спільно з депутатами районної ради домоглися збільшення штатної чисельності працівників відділення для його повноцінного функціонування. Хворі, які є жителями нашого району, самостійно звертаються у відділ охорони здоров’я РДА, поліклініку, аптечні заклади щодо потреби забезпечення життєво необхідними препаратами, що забезпечать лікування, профілактику й продовжать життя. Тому відділ охорони здоров’я РДА звертається до сільських, селищних і міського голів, підприємців району, керівників усіх форм власності з проханням допомогти цим семи громадянам, які опинилися в скрутному становищі й потребують вашої підтримки.
***
Ще декілька десятків років тому діагноз «ниркова недостатність» звучав як смертельний вирок і не залишав хворим жодних шансів на тривале повноцінне життя. Адже при хронічній формі захворювання поступово виникає загальна інтоксикація органів і систем, порушуються обмінні процеси, настають зміни в організмі. І хід цей незворотній. Якщо хворий приходить до лікаря ще в першій, початковій стадії, то, звичайно, лікування перспективне. Якщо ж у пізніх - це зробити дуже важко. Трансплантація нирки, мабуть, кращий вихід як для хворого, так і членів його сім’ї. Адже пересадка дозволяє людині вести активний спосіб життя, подорожувати, в меншій мірі залежати від зовнішніх обставин. Однак, переважна більшість людей, які мають ниркову недостатність, не мають коштів на дороговартісну процедуру. Тому залишається ще один складний, але дієвий спосіб підтримки життя – гемодіаліз. Для них це єдина можливість вижити. Без підключення до апарата «штучної нирки» через 6-12 днів вони помруть від інтоксикації. До речі, за статистикою, 70% хворих – це люди, яким не виповнилося й 30.
Не рідше трьох разів на тиждень пацієнтам із хронічною нирковою недостатністю необхідно проводити гемодіаліз, адже організму потрібне постійне очищення від токсинів – у міру їх накопичення. І так – аж до пересадки донорської нирки або все життя, розповідає Валерій Левитський. Останні роки пан Валерій живе лише завдяки цьому апарату. Тепер це його спосіб життя. Валерій Левитський знає не з чуток, скільки коштує ця процедура. Але, каже, не заплатив жодної копійки власних коштів. Від імені хворих на гемодіаліз: Олександра Валька, Лариси Петровчук, Єви Кишенко, Марії Жук, Юрія Комара - він висловив щиру вдячність головам Сарненської районної ради та райдержадміністрації, керівникам КЗ «Сарненська ЦРЛ» і «Сарненська ЦРП», лікарю-нефрологу Ганні Романюк, в.о. начальника відділу охорони здоров’я Зої Дяковій за турботу про них. Окрім того, подякував за забезпечення й виписку супутніх медикаментів, чого в інших областях (із чистою зоною) немає:
- Можливо, хтось думає, що в місцевій казні море грошей? Скажімо, з 1 категорією процедуру гемодіалізу проходимо тричі на тиждень, решта - 2 рази. Пам’ятаю, ще з січня не раз наголошував, що в нас заберуть чорнобильську зону, пояснював, що треба подавати пакет документів у Рівне для пов’язки захворювання з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС для отримання 1 категорії. Приміром, Наталія Ожогова має тільки 1 групу інвалідності, а статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, - ні, бо приїхала з незабрудненої території. Тому звернулася з листом до влади з проханням допомогти. І цей лист розглянуть депутати районної ради. Хочу сказати, коли виникають проблеми, йдемо разом до голів районної ради, РДА, де нас чують і їх вирішують. Треба жити реаліями сьогодення, спілкуватися між собою, й тоді все буде добре. Знаю, що нашій колезі Валентині Ковтун у квітні виписали безкоштовно 3 препарати вартістю 915 грн., у травні - 5 за ціною 1200 грн. і в червні - один на суму 870 грн.
До честі районної влади, в приміщенні відділення інтенсивної терапії відремонтували дах, зробили вбиральню, роздягальні, замінили лампи денного світла, поставили кондиціонери. Також придбали 2 нові ліжка, спеціальні медичні клейонки. Планують зробити ремонт у коридорі за спонсорські кошти. У процесі вирішення – питання довезення хворих на процедуру.
Насамкінець зауважу, що в кожної влади є свій рівень компетенції. І якщо програма - урядова, то район не може вплинути на державу.
Підготувала Марія КУЗЬМИЧ.