Опубліковано СН
Не перестають-таки дивувати наші земляки. Що не людина, то справжній талант. У моєї ж сьогоднішньої героїні - Марії КОВПАК, яка живе в Немовичах - не один хист. Вона і кравчиня, і кулінар, і вишивальниця, і закрійник, і добра господиня. Одно слово, справжня рукодільниця.
Варто лише раз побачити її рукотворні дива – й гарне враження надовго залишиться з вами.
Чи знайома вам така ситуація, коли пристрасне бажання шити розбивається об перший невдалий досвід? І хтось скаже: «Нічого в мене не виходить! Краще піду куплю сукню (блузку, брюки - неважливо що) в магазині». Це трапляється швидше за все через брак досвіду, а річ, на яку «замахнулися», складна, її зможе зшити тільки досвідчена майстриня. Життя звичайної жінки, про яку повідаю, можна було б вважати прикладом того, як досягти успіху. Своєю працею Марія відкрито продемонструвала, що для того, хто любить свою справу, відповідально ставиться до роботи й прагне багато чого досягти в житті, немає нічого неможливого.
Народилася в Немовичах у родині Катерини та Юхима Маркових, які виховали двох синів і дві доньки. Марія була третьою дитиною в сім’ї й першою донечкою. Після закінчення місцевої десятирічки поїхала на Закарпаття, аби здобути професію кравця верхнього одягу в місцевому училищі. А отримавши бажаний диплом, відразу ж стала працювати. Спочатку в Сарнах (колись в ательє «Веселка» по вулиці 17 Вересня), а згодом у побуткомбінаті «Мрія» в рідному селі. За спеціальністю трудилася майже 30 років. Останніх 5 - його завідувачкою.
Вийшла заміж за місцевого хлопця Василя, якого любила, прожили разом майже 40 років. Виховали двох синів - Василя та Віктора. Будували дім з допомогою батьків. Пережили й тяжкі часи, коли не платили заробітну плату, а дітей треба було вчити. Василь - механік, закінчив Мирогощанський радгосп-технікум, а Віктор - учитель початкових класів. Спочатку здобув освіту в Сарненському педагогічному коледжі, а потім - у Рівненському державному гуманітарному університеті. Мабуть, у житті є все-таки доля, розмірковує співрозмовниця, бо Віктор тепер приватний підприємець у торговельному закладі «Мрія» (колишньому приміщенні побуткомбінату). Його роботою та послугами задоволені місцеві жителі, адже за найменшої потреби не треба їхати за господарчими чи іншими товарами в райцентр. А ще молодого бізнесмена знають як благодійника, який постійно допомагає воїнам АТО.
За чоловіка треба боротися, каже Марія, бо всього буває на життєвому шляху. Василь підтримує її в усьому, постійно щось будує в приватному обійсті, а вона готує для нього сніданки й обіди, як належить. Якщо радиться з ним з якогось приводу, він знає відповідь наперед: буде так, як хоче дружина. Разом тішаться 4 онуками, коли приходять до них у гості. Приємно відчувати, каже, що комусь потрібні в цьому житті.
Так вийшло, що рішуча Марія завжди й про все мала власну думку. Це стосувалося також поняття «хороша мода». Речі, за її переконанням, просто зобов’язані робити людину такою, якою вона сама себе бажає бачити. Ця думка вперше прийшла в голову дівчині ще в 17 років, згодом втілила її у власний стиль. Найпростіше, переконана, досягти бажаного результату, навчившись шити самостійно й конструювати одяг згідно з особистим смаком, фантазією й фінансовими можливостями. А мріяти про нечувано дорогі речі від всесвітньо відомих кутюр’є, не маючи при цьому коштів на нормальне життя, - просто безглуздо.
Ні для кого не таємниця, що навіть із домогосподарки можна зробити принцесу, вдало підібравши фасон наряду. Немовицька майстриня в такий спосіб не лише зовнішньо змінювала жінок, але й їхній світогляд.
– Буває, в ательє приходять, невпевнені в собі клієнтки. Їм хтось сказав (чоловік, знайомі чи подруги), що в них щось негаразд із фігурою, через це з’явився комплекс неповноцінності. Вони ніколи не одягають спідниці, завжди ходять у спортивних штанях і кедах. Коли замовляли ще одні брюки, переконувала їх спробувати щось інше, – розповідає. – А згодом, побачивши цих жінок у сукні, з гарною зачіскою й туфлях на підборах, вважала, що в цьому є і моя заслуга.
Кравчиня завжди заробить собі на шматок хліба. Так воно й вийшло, адже переживали часи, коли тільки за шиття й мали якусь копійку. Синам завжди намагалася дати все найкраще. На 1 вересня сама строчила костюми, бо не мала змоги їх придбати, шкіряні курточки з Польщі привозила. Як могла, діставала матеріали. Що приваблювало клієнтів іти в ательє «Мрія», жінка не знає. Припускає, можливо, їм подобалося ставлення. «Поводилася з клієнтами так, як би мені хотілося, щоб вони ставилися до мене. Люди йдуть до майстра за порадою. Буває, конкретно не знають, що хочуть. Придумувала фасон, який би їм личив».
Марія завжди прагнула, щоб річ виходила гарною. Навіть, згадує, модниця з Києва приїжджала й замовляла червоне пальто за особливою викрійкою. Роботою сподобалася.
Тепер фахівець дає поради молодим майстрам. Скажімо, дізналася й для себе, що перед тим, як приступити до пошиття, необхідно не просто зняти мірки. Професійна кравчиня знає: якщо їх зробити правильно - це вже половина успіху. Важливо навіть одягнути білизну, яку передбачаєте носити під цей виріб, оскільки сучасні колготки можуть давати ефект «утяжки» й прибирати від 1 до 3 см в обсязі, а бюстгальтери навпаки - додавати його.
Для тих, хто хоче навчитися шити, але ще мало досвіду, щоб братися за складні речі, теж є вихід: придбати викрійки суконь для початківців. Звичайно ж, потрібно почати з простих. По-перше, без зусиль упораєтеся з роботою. По-друге, плаття, яке зшиєте, шикарно виглядатиме. Та найважливіше - не розчаруєтеся в шитті, а навпаки, натхненні успіхом, продовжуватимете творити. Іноді жінки, які заробляли спочатку цим на життя, скаржаться, що з появою великої кількості товару на прилавках магазинів їм стало все важче знаходити клієнток. Частково це так. Але ситуація не безнадійна. Якщо ви хороша кравчиня, можна шити штори й подушки на замовлення. І коли у вас будуть ціни нижчі, ніж у салонах, а якість нітрохи не гірша, то замовники рекомендуватимуть ваші послуги один одному. До речі, у своїй оселі майстриня також усе зробила власними руками: і тюлі, і штори.
Часто запитують, де сьогодні взяти час для того, щоб жінці заробляти? Адже його, як відомо, постійно не вистачає: прання, прибирання, перевірка домашнього завдання у дітей, походи по магазинах… От якби в добі було п’ятдесят годин! Майже півгодини в день можна економити, радить Марія Ковпак, якщо не забігати щодня в продуктовий магазин, а скуповуватись у вихідні на весь тиждень, попередньо склавши список. До речі, заощадите таким чином не тільки час, але й гроші. Перевірила на особистому досвіді. Якщо впевнені в тому, що знайти час для власної справи під силу, потрібно визначитися, що саме вмієте робити. Немає сумнівів у тому, що заробляти, займаючись тим, що не подобається, – злочин проти особистості.
Ще одне невичерпне джерело заробітку грошей для жінок – любов багатьох наших співвітчизниць до рукоділля. Звичайно, час зараз змінився, і дитячого одягу в магазинах достатньо. І все ж захоплення в’язанням можна перетворити на гроші. Наприклад, знайома недавно зайнялася плетінням біжутерії. Речі в неї виходять дуже оригінальні й користуються попитом. Запитаєте, як вона їх продає, не виходячи з дому? Насамперед, регулярно виставляє фотографії новинок на своїх сторінках у соціальних мережах. Адже вироби, зроблені власними руками, зараз цінуються. А вони в неї дуже красиві. Навіть продаж розсади – одна з можливостей нині покращити своє матеріальне становище. Уважно переглядайтете також пропозиції щодо роботи. У «Сарненських новинах» і в Інтернеті їх чимало. А найкраще – самі розмістіть оголошення про надання послуг у «районці». Заведіть звичку уважно читати рекламні повідомлення. І не бійтеся пропонувати свої послуги. Навіть якщо перший раз вам відмовлять – нічого не втратите.
Марія Юхимівна понад 10 років перебуває на пенсії й стільки ж їздить на скутері. Подружжя Ковпаків кожен день у справах: домашнє господарство тримають, люблять і на городі експериментувати. Для прикладу, якщо висаджують новий сорт картоплі, то не відро-два, а одразу всю відведену під нього площу. От і цьогоріч ще ніхто не продавав молоду бульбу на ринку, а Марія з молодшою сестрою Надією вже пропонували її сарненцям. А ще любить ходити в ліс по чорниці. Якщо ж нагальна робота вдома, то найперші, хто допоможе, - рідні: брат Василь із сином і сестра з чоловіком, які мають сільськогосподарську техніку.
У суботу Марія Юхимівна відзначатиме 60-річчя від дня народження. За столом збереться велика дружна родина. Чесно зізнається, що в 37 думала про цю дату як глибоку старість, тепер тільки посміхається. А читачкам «Сарненських новин» побажала вічної молодості. Як бувають підсилювачі смаку в продуктах, розмірковує, нехай би придумали підсилювачі молодості, щоб жінки завжди залишалися молодими й здоровими. Якщо не тілом, то душею.
Марія КУЗЬМИЧ.