Опубліковано Світлана Ляшко
Автор фото Василь Сосюк.
використовуючи досягнення українських селекціонерів
Сучасне сільськогосподарське виробництво неможливе без застосування новітніх технологій. Уже не можна сподіватися тільки на родючі землі та працьовиті руки. Зміна кліматичних умов, виснаження та забруднення хімікатами грунтів призводять до зменшення врожайності сільськогосподарських культур. Вчені світу б’ють на сполох, прогнозуючи в майбутньому нехватку продовольства на планеті. Тому керівники сільськогосподарських підприємств беруть на озброєння екологічно чисті технології виробництва як рослинної, так і тваринної продукції, що дозволяє в рази збільшити його. Уже не дивина, коли аграрії отримують по 2, а то й 3 урожаї на рік. А все завдяки науковим дослідженням, які вони залюбки застосовують на своїх угіддях.
В Україні діє потужна школа науковців, які займаються нанотехнологіями в агропромисловості. Уже три роки співпрацює з деякими з них і очільник СГПП «Маяк» Анатолій Остапчук, виділивши в господарстві 600 га для дослідного вирощування кукурудзи. А минулого четверга в СГПП «Маяк» завітали вчені та аграрії з Полтавської, Вінницької областей і Києва, аби обговорити особливості застосування нанотехнологій у сільському господарстві, поділитися досвідом і почути про досягнення селекціонерів, без роботи яких годі сподіватися на гарні врожаї.
СГПП «Маяк»: складові рентабельного виробництва
Вітаючи поважних гостей на щедрій Поліській землі, Анатолій Остапчук коротенько розповів про господарство, яке очолює з 1988 року. Нині тут працюють 270 чоловік, обробляють 3000 га сільгоспугідь. Спеціалізується СГПП «Маяк» на молочному скотарстві. Тож утримують понад 400 корів. Надоюють, як і в попередні роки, від 4,5 до 5 тисяч літрів молока. Всього ж мають 2000 голів ВРХ, 500 свиней і 200 овець.
Чи легко нині сільгоспвиробникам, коли повсякчас зростає ціна на пальне, добрива, дорожчає електроенергія? Та не в характері Анатолія Остапчука пасувати перед труднощами. Криза в країні змушує його шукати можливості для розв’язання складних проблем сьогодення. А ще, вважає, не можна допустити знищення великих сільськогосподарських підприємств. Адже люди забирають свої паї і є загроза, що сільськогосподарські землі продаватимуть. А хто зможе їх купити і як новий власник використовуватиме угіддя?
Три роки тому, познайомившись із науковцями Борисом Островським і Миколою Андрієнком, Анатолій Остапчук узявся і у або запроваджувати нанотехнології, що вже дало певний результат. Добра кормова база дозволяє зберігати продуктивність корів понад 10 років, а не 5, як у багатьох інших господарствах. Кошти, що отримують від продажу нетелів, використовують для розвитку виробництва.
Відрадно, що батьківську науку добре засвоїв син Ігор, який, отримавши вищу сільськогосподарську освіту, повернувся в рідне село й разом із батьком господарює на рідній землі. Так, досвід батька й синова завзятість дозволяють «Маяку» займати справді лідерську позицію серед агропромислових підприємств краю. Задоволені й селяни, адже мають роботу, а значить, з оптимізмом дивляться в майбутнє. Їм не треба шукати заробітку деінде. А Анатолій Остапчук зазначає, що на Поліссі добрі та порядні люди, з якими легко працювати.
Тролейбус у селі – мрія Миколи Андрієнка
Почесний професор Полтавської державної аграрної академії, голова правління СВК «Радянський» Кобеляцького району Полтавської області Микола Андрієнко впевнений, що без селекції аграріям не обійтися. Понад 40 років віддав Микола Іванович хліборобській професії. Про його дітище – сільськогосподарський виробничий кооператив «Радянський» - знають не тільки в Україні. «У нас є три бренди, - розповів. – Вирощуємо лікарські рослини, кукурудзу на насіння та баштанні культури». І саме завдяки науковим відкриттям добиваються успіху в роботі.
Оглянувши дослідні поля з кукурудзою в СГПП «Маяк», Микола Іванович залишився задоволений. Він упевнений, що і на наших не дуже-то й родючих грунтах із несприятливими погодними умовами господарство не залишиться без кормів для худоби, і не тільки. Полтавський аграрій у себе вирощує сорти кукурудзи, виведені винятково фахівцями Науково-дослідного інституту агрономії Полтавської державної аграрної академії та Інституту сільського господарства степової зони. Насіння господарство реалізовує не тільки в Україні. І нарікань, зазначає, на його якість немає. Активно застосовує й нанотехнології (біологічні речовини, що впливають на генотип рослини й контролюють інтенсивність росту, за рахунок чого підвищується врожайність культури).
Добрий господарник давно пересвідчився: хочеш мати дорідний урожай зернових – засівай поле якісним насінням, купуй його в найкращих виробників. В умовах же, коли можливості збільшувати посівні площі немає, дбайливі господарі прагнуть максимально підвищити свої врожаї за рахунок застосування сучасних технологій вирощування та висівання високоінтенсивних гібридів. А допомагає їм вітчизняна селекція, що аж ніяк не гірша, а часто й краща за зарубіжну. Так, академік, провідний селекціонер Борис Дзюбецький вивів понад 156 гібридів кукурудзи, багато з яких успішно вирощує на своїх полях Микола Андрієнко. Він вважає вченого одним із кращих у світі.
На Полісся Микола Іванович завітав уперше. Поїздкою задоволений. Відразу ж визначив сорти гібридів кукурудзи на площах СГПП «Маяк» - почаївський, оржиця, солонянський. Упевнений, що Рівненщина має сприятливі землі та клімат для успішного вирощування «цариці полів».
- У вашій зоні сам Бог велів займатися тваринництвом, - зазначив аграрій. - Відрадно, що «Маяк» успішно це робить. Нині фахівці інституту кукурудзи вивели два нові гібриди з підвищеним вмістом каротину (вітамін А) – багряний і рубін. Для тваринництва такий корм дуже необхідний. Бо дає енергію та здоров’я худобі.
Важко було не повірити Миколі Андрієнку, який займається вирощуванням насіння кукурудзи з 1976 року. Нині продукує 7 гібридів тільки вітчизняних сортів. Від іноземних відмовились, адже впевнений, що вони бачать у нас тільки дешеву робочу силу. А щоб розвивати українське сільське господарство, надіятися треба перш за все на себе, зазначив Микола Іванович. У «Радянському» на власному племзаводі виводять українську червоно-рябу породу корів. Співпрацюють і з закордонними підприємствами. А ще в Миколи Андрієнка є мрія – пустити в селі тролейбуси…
Познайомившись ближче з Анатолієм Остапчуком, Микола Іванович зауважив, що зносицьке господарство також матиме можливість значно збільшити і продуктивність молочного стада завдяки соковитим молокогінним кормам, насіння яких можуть придбати в «Радянському». І така співпраця принесе користь обом українським потужним сільськогосподарським підприємствам. А ще зауважив, що і в рослинництві, і у тваринництві варто відмовлятися від штучних хімічних препаратів, а переходити до органічних.
Підтримав колегу й завідувач лабораторією селекції озимої пшениці Полтавської державної аграрної академії, доктор сільськогосподарських наук, професор Володимир Тищенко. Він проти застосування хімічних добрив на полях. Адже в арсеналі науковців є чимало органічних засобів як для підживлення рослин, так і для боротьби зі шкідниками та бур’янами. Про шкоду гербіцидів і пестицидів тепер знають усі. Вони не тільки небезпечні для людини, яка споживає насичені ними овочі та фрукти, а й для землі, що на десятки років стає мертвою. І проблема в тому, що дуже мало господарств застосовують у своїй діяльності органіку. І це в час, коли весь світ бореться за екологічно чисту продукцію, а без очищення від хімічних сполук грунтів нічого не вийде, впевнений учений Борис Островський, який і займається нанотехнологіями в сільськогосподарському виробництві. Він представив колегам свої розробки.
Разом із Анатолієм Остапчуком запропонували гостям подивитись, як засівали підготовлену площу ріпаком. Внесли на неї тільки органічний препарат. Завдяки чому, запевнив Борис Казимирович, урожай буде високим. За процесом уважно слідкував головний агроном Сергій Трофимець. Фахівець добре знайомий із останніми роботами вчених й не боїться застосовувати їх на практиці. Адже за посівами настане час збирати урожай, і саме агроном зацікавлений в тому, щоб був він високим. Бо тоді його робота принесе прибуток всьому господарству. Скромний, небагатослівний, однак на всі питання присутніх відповів, тож було видно, що справу знає достеменно. Отак, шукаючи неординарні підходи до вирішення нагальних проблем, можна досягти вагомого успіху. Цим шляхом і йде СГПП «Маяк».
100 центнерів – не межа
І хоча головне завдання полтавських селекціонерів полягає в розробці нових методів оптимізації селекційного процесу на основі еколого-генетичного підходу та створення нових сортів пшениці озимої, гороху, сої та проса, високопродуктивних і максимально адаптованих для вирощування в умовах Лівобережного лісостепу України, вчені впевнені, що й на Поліссі вони дуже добре приживуться й даватимуть високі врожаї. Нині працюють, розповів Володимир Тищенко, над виведенням зимостійких сортів саме для нашої зони. Їх є вже 11. Серед них новий - кармелюк, що дає змогу зібрати понад 7 т зерна з гектара. А ще спеціально для вирощування в сухих кліматичних умовах, зокрема й на Поліссі, вперше вивели сорт пшениці вільшана, що має житню кореневу систему, завдяки чому рослина краще добуває вологу в засушливі періоди. Тому саме завдяки цьому гібриду в нас значно підвищиться урожайність пшениці. Насіння вільшани має добру схожість. Отож варто придбати його й іншим господарникам Рівненщини. Вони можуть розраховувати на допомогу селекціонерів, адже зацікавлені у високих урожаях і сучасних технологіях, тобто в селекції високої якості. І тоді 100 центнерів доброякісного зерна з гектара не будуть межею, а поштовхом до ще кращих показників. А Україна, переконаний Володимир Тищенко, і тримається на таких фахівцях, як Микола Андрієнко й Анатолій Остапчук, які зуміли не тільки зберегти господарства, а й модернізувати виробництво, застосовуючи новітні наукові технології.
Стевія медова – подарунок неба
З’явилась на теренах України ця диво-рослина 1984 року. Та й донині, мабуть, не дуже багато людей знають про неї. Адже її використовували у військово-промисловому комплексі для харчування космонавтів, енергетиків, ракетників… А от в Японії, повідав завідувач лабораторією природних цукрозамінників Українського науково-дослідного інституту цукрових буряків, кандидат сільськогосподарських наук Володимир Стефанюк, ставилися до цієї рослини як до Богом посланої. Стевія допомагала японцям подолати наслідки ядерної катастрофи. Її включили до однієї з державних програм. І досі там виробляють із неї ліки, продукти харчування. Тож і не дивно, що середній вік життя громадян у цій країні – 90 років. До речі, японським законом суворо заборонено вивозити рослину з країни. У нас же не бажають знати, яка то велика цінність. При цьому широко використовують штучні замінники цукру, що для організму людини завдають тільки шкоду.
Володимир Йосипович розповів, що листок стевії в 30 разів солодший за цукор, а ліпії (ще один органічний цукрозамінник) – у 100. Переробка й технологія вирощування, каже, нескладні. Тож при бажанні можна не тільки отримати корисну продукцію, а й заробити чималі кошти. Стевія очищає організм, зміцнює імунну систему, її застосовують навіть для профілактики онкологічних недуг. Доступна й за ціною, а придбати траву можна в аптеках.
Продукцію інститут виробляє для наукової мети. Але, зазначив Володимир Стефанюк, бажаючим вирощувати стевію завжди нададуть рекомендації, запропонують розсаду. Науковець уже видав 4 книги про її цілющі властивості. Їх дарує тим, хто зацікавився медовою травою. А ще може поділитися досвідом, як досягти успіху в будь-якій справі. Адже свого часу понад 10 років очолював колгосп на Херсонщині. Завдяки неординарному підходу до управління господарством отримував великі прибутки, що дозволило, наприклад, створити власне телебачення…
Учасники своєрідного дня поля в Зносичах ще довго обмінювалися досвідом у веденні сільського господарства, прислухалися до порад учених, ставили запитання, на які подеколи не так легко було відповісти іменитим гостям. Адже ніхто не може передбачити, який неприємний сюрприз підготує матінка-природа для аграріїв: то посуха, то град, а то й заморозки майже влітку… Та всі зійшлися на одному: тільки об’єднавши зусилля виробників і науковців, можна досягти бажаного результату, не озиратись назад, у минуле, а впевнено дивитися вперед, працювати, і тоді жодна криза не завадить втілити в життя одвічну мрію хлібороба - щоб у кожного на столі була запашна паляниця, спечена з добірного українського зерна.