Сарненські лісівники – у вогонь і воду

Таке враження, що щедра осінь оселилася на Сарненщині на півтора-два місяці раніше. І якраз на цю благодатну пору припадає День працівників лісу, котрий об’єднує людей, відданих і закоханих в обрану професію та рідну природу.

У згуртованому колективі ДП «Сарненський лісгосп», який цьогоріч відзначає 75-річчя, немало досвідчених фахівців, які трудяться за покликом серця, оберігаючи та примножуючи лісові багатства краю. Професіонали своєї справи в складних нинішніх умовах наполегливою працею створюють нові ліси, захищаючи угіддя від природних стихій, шкідників і браконьєрів. Серйозним іспитом на міць і витривалість стало для них нинішнє літо з небувалою, немилосердною спекою. Цілодобово стояли на варті, мужньо протистоячи пожежам у лісових володіннях. Саме про них розповів головний лісничий підприємства Анатолій Корень:
- Починаючи з 1880-ого, нинішній рік, за статистикою, став найспекотнішим і побив рекорди позаминулого. Це призвело до того, що рівень грунтових вод різко впав, повисихали канави й усе це разом спричинило дуже високу пожежну небезпеку. Особливо на сільськогосподарських угіддях, що не використовуються й позаростали травою. Горіли й торфовища, котрі вчасно не погасили, тож вогонь набув великого розмаху, палали висохлі болота.
Звісно, в кожному лісництві є пожежна команда, а на базі лісгоспу – лісопожежна станція (спеціальні автомобілі, трактор Т-150, мотопомпи). Також цьогорічна ситуація змусила трудівників зробити пристосовані автоцистерни (трактор і причіпні цистерни на 3 тонни води) в тих лісництвах, що не мали відповідної техніки). Одно слово, кожен був напоготові.
Складність полягала й у тому, що лісгосп обслуговує майже 5 тис. га колгоспного лісу, в основному серед сільськогосподарських угідь, розкиданого клаптиками по всьому району. Люди ж палять сінокоси, траву вздовж залізниці й автомобільних доріг, а вогонь потім перекидається на ліс. Після свят також зажди були насторожі – часто відпочиваючі лишали непогашене вогнище, що призводило до загоряння. А в таку суху погоду, без дощу, коли навіть роси зранку немає, полум’я поширювалося дуже швидко. У ці критичні місяці усю лісову охорону задіяли на гасіння пожеж. Ніде поблизу не можна було набрати води, тож треба тут відзначити роботу водіїв, які працювали без вихідних і в понаднормовий час. При цьому, не скаржилися й ні на що не нарікали, а просто виконували свій обов’язок.
Серед них Василь Михаревич, кандидатуру якого подали на нагороду грамотою Держслужби з надзвичайних ситуацій, і Леонід Симончук, хоча в цей список можна додати прізвище кожного. Хочу акцентувати увагу, що навіть володимирецькі лісоводи відзначили мужність і героїзм сарненських колег, готових за потреби йти у вогонь і в воду. Не відмовляли й місцеві рятувальники, з якими лісівники в останні роки тісно співпрацюють (допомагають один одному, коли необхідно).
Якщо хтось скаже, що трудові династії зараз рідкість, то лісничий Костянтинівського лісництва Олег Зарва може заперечити. Його батько, порядна й роботяща людина, родом із Білої Криниці, працював у лісгоспі й загинув під час виконання службового обов’язку. Мама трудилася бухгалтером, нині на пенсії, а її справу продовжила донька, чоловік якої – лісничий Страшевського лісництва, розповів Олег із прізвищем мадярського походження. Він добре запам’ятав академічну науку: «Щоб виростити ліс, потрібно оцінити минуле й далеко бачити майбутнє». Саме так навчали його в Національному аграрному університеті (колишня сільськогосподарська академія міста Київ).
Неподалік контори Костянтинівського лісництва розташований магазин «Лісовичок». Чого тільки немає в асортименті: і декоративний посадковий матеріал, і дари лісу (березовий сік, чорниця, ожина в цукрі), і вироби з деревини (кухонні дошки, підставки під вазони й навіть дерев’яні ікони), прохолодні напої, морозиво, чай і кава декількох сортів, якою щедро пригостила нас господиня. У продажу є також мед, чудовий на смак, що має неповторний аромат лісових і польових квітів.
Разом із Олегом Ярославовичем і головою профкому Людмилою Галушко приїхали на ділянку, де працює ТзОВ «Тріщава». Створили це підприємство після реформування лісової галузі. Петро Момоток, інженер-еколог за фахом, трудиться не на показ, не для начальства чи нагород, а добросовісно тягне непростий «лісовий плуг». Закінчив Житомирський національний агроекологічний університет (тоді інститут), а в лісгоспі мозолиться з 1980 р. Пройшов шлях від лісника до лісничого, техніка-лісівника, мисливствознавця, майстра нижнього складу до директора товариства. Легко працювати з людиною, яка знає, який має бути результат і що для цього треба зробити. Розуміє все з півслова, каже про колегу Олег Зарва. Скромний, урівноважений і дуже любить свою роботу. Із 5 років свого керівництва найважчим називає минулий: інфляція, стрибки цін на матеріали, соціальна напруга…
Працівники тут постійні, усі стараються, бо добре знають: як попрацюють, так і зароблять. А наставника свого поважають. Якщо проводять рубку лісу, то так, щоб зберегти природне поновлення, аби падаючі столітні сосни мінімально пошкодили молоді, майже 20-літні дуби. Природні умови ніби створені для їх росту та розвитку. До кожної ділянки тут не шаблонний, а творчий, індивідуальний підхід, як до людини.
У лісі приймав продукцію від ТзОВ «Тріщава» старший майстер Костянтинівського лісництва Анатолій Пітель. Після закінчення Березнівського лісового коледжу майже 20 років ходить лісовими стежками. Спочатку Хмельниччини, а з 1995 – Сарненщини. Як старший майстер, перевіряє якість робіт, приймає їх у виконавця. У його обов’язки входить також відвантаження деревини споживачам і на нижній склад. Користуючись нагодою, Анатолій Пітель передав привітання колегам і ветеранам праці з професійним святом, побажав усім щастя, здоров’я, успіхів у роботі й мирного неба.

Усе хороше в житті пов’язане з лісом
Водій пожежного автомобіля Василь Михаревич у ДП «Сарненський лісгосп» працює 34-ий рік. Народився в селі Чудель. На Млинівщині закінчив професійно-технічне училище № 5. Курси водіїв закінчив при райвійськкоматі перед армією. Служив спочатку в Чернівцях у навчальному підрозділі молодших командирів, а потім півтора року в Чехії. Повернувшись додому, довго не відпочивав - влаштувався на роботу в Клесів (ПМК-177), а згодом перейшов у лісгосп.
Василь Гаврилович не пригадує такого тяжкого року, як видався нинішній через пожежі. Добре, каже, що й населення не залишається байдужим. Люди встановлювали у водоймах мотопомпи, й коли вкотре приїжджав по воду, діяли швидко й злагоджено – на все витрачали 4 хвилини. Найскладніше було біля Карасина, де розкинулися болота, багато сухого лісу.
Ведемо мову й про техніку. Хоча машини й не нові, але доглянуті. Скажімо, на своєму пожежному автомобілі Василь Михаревич уже 4-й пожежонебезпечний сезон відбув. А дирекція лісгоспу та профспілковий комітет зазначив, що піклуються про своїх працівників. Так, цьогоріч разом із дружиною 10 днів відпочивали в Залізному Порту. Тож умовами праці, що створює підприємство, задоволений. Бо якщо хороше керівництво, дружний колектив і є дисципліна, то й легко працювати. Усе, що є хороше в житті, пов’язане з лісом, зауважив Василь Михаревич.
Лісничого Карпилівського лісництва Валерія Власюка застали в конторі. Приміщення, що збудували майже 30 років тому, відремонтували. А на другому поверсі одразу облаштовують житло з усіма зручностями для спеціаліста лісового господарства. До речі, не тільки в Карпилівському, а й інших лісництвах, яких у ДП «Сарненський лісгосп» 8, за потреби забезпечують житлом своїх фахівців.
За 32 роки роботи в господарстві Валерію Власюку є що згадати. Після закінчення Березнівського лісового коледжу й Національного лісотехнічного університету України у Львові трудовий шлях розпочав у Страшевському лісництві. Пройшов щаблі від майстра підсочки лісу, майстра лісу, помічника лісничого, лісничого. Доля закинула і в мисливське господарство «Сарненське», де був директором, маючи в підпорядкуванні Сарненський і Рокитнівський райони. Після реорганізації мисливських підприємств трудився інженером з охорони захисту лісу й уже 11-ий рік господарює в Карпилівці на майже 6 тис. га. На площі понад 54 га цьогоріч колектив лісництва провів лісовідновлення.
Розповів Валерій Миколайович і про озеленення території, яку прикрашають кущі самшиту. Знає добре, як вирощувати ліс, як іде його переробка на нижньому складі тощо. Але найскладніше, зазначає, працювати з людьми. Вчать любити ліс і юнь. Плідно співпрацюють з Карпилівською ЗОШ І-ІІІ ступенів. Окрім того, Валерій Власюк добрим словом згадав і жителів села Мар’янівка. Де б вони були – на городах чи сінокосах, кидають усю роботу, якщо є загроза пожежної небезпеки, й усі гуртом перемагають біду. Село, хоча й маленьке, але люди дуже дружні, цьогоріч висвятили місцевий храм, що почали зводити 2 роки тому.
Що обрав цю професію, про яку мріяв із дитинства, Валерій жодного разу не пошкодував. Завжди підтримувала чоловіка родина, дружина, з якою виховали дві доньки. Старша Наталія закінчила в Києві Національний медичний університет імені О. Богомольця. Менша Людмила подарувала йому на день народження внука Назарчика, яким тішиться й сподівається, що колись він обере професію дідуся.
Напередодні професійного свята каже, що воно для нього ніби престольне в селі, коли всі люди збираються й ідуть до храму. Це подія для всього колективу ДП «Сарненський лісгосп», для якого рік починається в цей день, а завершується наступного, коли підбивають підсумки зробленого. А плани на майбутнє в лісівника великі – закінчити ремонт, повністю оновити озеленення, облагородити й по-новому розбити клумби біля контори, яким би не шкодили будь-які погодні умови. Головне, щоб були мир і здоров’я.

Усі захисники України залишаються членами колективу
Окремо можна довго говорити про суттєву допомогу працівників лісгоспу воїнам, які перебувають на сході України в зоні АТО, про що розповіла голова профкому Людмила Галушко. Зараз там і син покійного лісничого Василя Григоровича Трофимчука – Андрій. Нещодавно на адресу ДП «Сарненський лісгосп» прийшла подяка начальника центру зв’язку Д.М. Гриценка. Від імені всього польового вузла зв’язку 81 окремої аеромобільної бригади він дякує за надану допомогу підрозділу (4 рації вартістю 16 тис. грн.). «Нам дуже важливо відчувати надійний тил, і ми зробимо все можливе, щоб вигнати з України ненависного ворога, й обов’язково переможемо», - написав керівник зв’язківців. До речі, ще 10 тис. грн. працівники передали бійцям на придбання автомобіля. Починаючи з минулого року, майже щомісячно лісівники віддають середньоденний заробіток на потреби АТО (торік загальна сума становила 214,5 тис. грн., з початку нинішнього – майже 185 тис. грн.). А на дошці оголошень біля кабінету голови профкому можна ознайомитися з інформацією, на що витрачають кошти (лікування, придбання дров тощо). Сприяють на підприємстві й громадським і волонтерським організаціям.
Допомагають і своїм працівникам, які надійно соціально захищені, також надають адресну підтримку, наголосила Людмила Анатоліївна. Приміром, троє трудівників: Андрій Саванчук, Олександр Ніколайчук і Михайло Басистий - уже повернулися з АТО й приступили до виконання службових обов’язків. Працівник нижнього складу Юрій Радько нині перебуває на сході, чекаючи демобілізації. Усі хлопці, виконуючи обов’язок перед країною, за весь період отримували середню заробітну плату, вислугу років і премію відповідно до умов колективного договору. Одно слово, усі пільги, як на роботі. Також не забувають і про їх родини. Так, за сприяння лісгоспу оздоровлюють дітей, дружин.
Цьогоріч відпочили 125 чоловік: 95 - на базі відпочинку в Залізному Порту, 17 дітей – у санаторії «Горинь», на що затратили 261 тис. грн. А тих, хто мав проблеми зі здоров’ям і надав спеціальну медичну довідку, відправляли в санаторії (Хмільники, Трускавець, Моршин, Закарпаття).
Якщо вже ведемо мову про соціальний захист, то трудівники лісгоспу також мають право на безвідсотковий кредит, дрова за половину їх вартості. А ще дирекція та профком їх завжди відзначають і матеріально заохочують у професійні й державні свята, на ювілейні дні народження.

Професіонал і високопорядна людина
Кажуть, як ставиться до роботи керівник, так працюватимуть і його підлеглі. Впевнена, працівникам ДП «Сарненський лісгосп» дуже пощастило спочатку з директором Василем Шкудором, тепер - із Сергієм Белелею. Це фахівець своєї справи й високопорядна людина - так відгукуються про Сергія Олександровича ті, хто трудиться поряд із ним. Адже професіоналом бути – це одне, а завжди залишатися людиною - непросто. Вимогливий і принциповий керівник заслужив таку гарну й гідну оцінку, бо підняв високу планку не тільки для інших, а найперше для себе. І колеги, й підлеглі, з якими зустрічались упродовж дня в лісництвах, додали немало хороших слів, щоб намалювати портрет директора. Справді, на плечах Сергія Белелі лежить неабияка відповідальність. І щодня йому доводиться вирішувати низку проблем, виконувати купу завдань у лісовому господарстві. Але йому не позичати наполегливості й досвіду, адже секрет успіху керівника в його професіональному вмінні, ставленні до людей, любові до лісу, в якому знає всі ліски-переліски. Про таких директорів, як Сергій Белеля, кажуть, що лісівниками не стають, а народжуються… Найважчі ж часи його лише загартували, додали досвіду й мудрості.
Було б несправедливо не назвати хоча б деякі цифри. Адже потужне лісове господарство, що діє на території Сарненщини, лише в січні-серпні ц.р. реалізувало продукції на суму 72759 тис. грн., розповів головний економіст Михайло Михайлюк. За цей же період підприємство сплатило 9,5 млн. грн. до державного бюджету, понад 4 млн. грн. – до місцевого й понад 6 млн. грн. - єдиного соціального внеску.
8 лісництв вирощують і доглядають лісові масиви на площі 49,9 тис. га. Окрім них, у господарську структуру входять автотранспортний цех, нижній склад, радіологічна лабораторія. Лісовідновлення проводять на площі понад 400 га. З цією метою в лісорозсаднику вирощують 3 млн. штук сіянців основних лісоутворюючих порід. Велику увагу приділяють раціональному використанню лісових ресурсів, низькосортної продукції, підвищенню обсягів виходу високосортної деревини.
Напередодні Дня працівників лісу редакція «Сарненських новин» теж приєднується до вітань і найщиріших побажань колективу ДП «Сарненський лісгосп». Хай цей день буде наповнений гідним визнанням вашого професійного внеску в загальнодержавну справу. Бажаємо, щоб свято принесло у ваш дім щастя, добро й надію на краще майбутнє. Усім святкового настрою, достатку та здоров’я, мудрості й терпіння, мирного неба й віри в розбудову України.
Марія КУЗЬМИЧ.