«Поліське весілля» на Київщині
Опубліковано СН
Ой глянь, мати,
Да на мій посад –
Всі дівоньки й у косах сидять!
А на мою косу
Да й роса впала,
Щоб я її да й розчесала!..
Золотокоса осінь щедро стелила під ноги жовто-багряні килими, шурхотіла легеньким подихом неслухняного вітерця, бавилась срібними павутинками бабиного літа. У небі пливли зграйки сіро-білих хмаринок, квапились кудись удаль, а осіннє сонечко старалось обігріти кожну тремтливу травинку, гілочку, виблискувало в жовтому кленовому листочку. Куці дні перед святою Покровою цьогоріч видались напрочуд теплими та гарними. Настала пора весіль.
Саме в такий чудовий час у с. Бобриця...